Вибухи, російський слід та чеченські кілери: що спільного між резонансними вбивствами у Києві (ФОТО, ВІДЕО)

З наростанням агресії Москви, окупації частини територій Донбасу та анексії Криму, в Україні сталася низка вбивств людей, які так чи інакше були пов’язані з Росією. У квітні 2015 року в Києві було розстріляно проросійського журналіста Олеся Бузину, у липні наступного року невідомі підірвали автомобіль білоруського, російського та українського журналіста й політичного аналітика, громадянина Росії Павла Шеремета. Окремо варто зауважити, що за рік після вбивства Шеремета у Києві здетонувала вибухівка в автомобілі українського військовослужбовця, розвідника, генерал-майора Максима Шаповала. Вибух стався під час руху автомобіля. Шаповал загинув на місці.

За кілька місяців після вбивства розвідника — у березні 2017 року — в центрі української столиці розстріляли екс-депутата Держдуми РФ, громадянина Росії Дениса Вороненкова, який мав намір оприлюднити невідомі факти про причетність російських високопосадовців до окупації Донбасу та Криму. Згодом, торік у червні стався перший замах на добровольців, учасників АТО Аміну Окуєву і Адама Осмаєва, якого у Росії звинувачують в замаху на президента Володимира Путіна. Як повідомляли ЗМІ, «кілер Кадирова», котрий назвався французьким журналістом і запросив подружжя на зустріч, у машині вистрілив в Адама — тоді Аміна вистрелила у відповідь. Однак вже за кілька місяців — у жовтні — неподалік залізничного переїзду поблизу селища Глеваха невідомі відкрили вогонь по автівці добровольців. Аміна Окуєва загинула.

Цієї весни сталося чергове вбивство: 29 травня у під’їзді столичної багатоповерхівки невідомий розстріляв російського журналіста, громадянина РФ Аркадія Бабченка. Оновлено: Аркадій Бабченко живий. Про це заявив глава СБУ Василь Грицак під час брифінгу. За його словами, історія з вбивством Бабченка була інсценуванням з метою розкриття ініціаторів замаху на журналіста.

Справа Бузини

Одіозного українського публіциста та шанувальника «русского мира» Олеся Бузину, батько якого був офіцером ідеологічного управління КДБ, розстріляли біля під’їзду його будинку 16 квітня 2015 року. Бузина помер внаслідок чотирьох вогнепальних поранень. Його смерть викликала бурхливий резонанс. Українські високопосадовці вважають, що це вбивство було спрямоване на дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації в Україні, а сам Бузина став жертвою російської пропаганди, оскільки на час убивства про нього мало хто згадував. Зокрема, висувалося припущення, що замах на Бузину скоїли працівники російських спецслужб з метою розхитування ситуації напередодні 2 та 9 травня.

Згодом прокуратура оголосила підозри активістам, бійцям-добровольцям Андрію Медведьку та Денису Поліщуку. Хлопці заперечують свою причетність до вбивства. Адвокат підозрюваних заявляє про упередженість слідства, а низка нардепів та громадських діячів виступили на підтримку затриманих. Сторона захисту оголосила понад 100 скарг на бездіяльність групи прокурорів та слідчих. Ця справа дійшла до суду і досі там розглядається.

Справа Шеремета

В той час як справа Бузини вже понад рік перебуває на розгляді суду, розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета все ще триває. За майже два роки слідчих дій правоохоронці не встановили підозрюваних у вбивстві журналіста, а докази ще збираються. За словами заступника глави СБУ Віктора Кононенка, наразі немає реальної доказової бази, немає й нової інформації у цій справі. Як відомо, журналісту і одному з керівників «Української правди» Павлу Шеремету підклали вибухівку під автомобіль — він загинув внаслідок вибуху вранці 20 липня 2016 року під час руху авто. Слідство схиляється до версії про професійні мотиви убивства. Організатори та виконавці не встановлені. Відомо тільки, що вибухівку вночі заклала під авто жінка, її прикривав чоловік.

Торік глава МВС Арсен Аваков заявив, що незадовго до смерті Шеремет їздив до Москви, де спілкувався з колишнім міністром доходів і зборів України Олександром Клименком, а також мав розмову з російським опозиціонером Володимиром Кара-Мурзою. За словами Авакова, слідство не виключало, що Шеремет став жертвою замовного політичного вбивства, а замовником є РФ. Як зазначають ЗМІ, у своїх публікаціях Шеремет порушував тему вербування ФСБ Росії українських громадян для ведення диверсійно-дистабілізаційної роботи на території України. Також відомо, що напередодні вбивства цивільна дружина Шеремет Олена Притула скаржилася, що за їхнім помешканням ведеться стеження.

Справа Вороненкова

Наступним громадянином Росії, якого вбили у Києві, став колишній депутат Держдуми Денис Вороненков. Його розстріляли на перехресті бульвару Тараса Шевченка та вулиці Пушкінської у центрі української столиці 23 березня 2017 року. Зловмисник також поранив охоронця екс-політика, але той встиг вистрілити у відповідь і поранити вбивцю — 28-річного уродженця Севастополя Павла Паршова. Паршов помер у лікарні.

Вороненков покинув Росію у жовтні 2016 року, побоюючись переслідувань з боку ФСБ. Йому було надано українське громадянство, він також свідчив проти екс-президента України Віктора Януковича у справі про державну зраду. Торік генпрокурор Юрій Луценко заявив, що слідчі знають імена учасників та організаторів вбивства Вороненкова. За його словами, вбивство було скоєне на замовлення підконтрольного ФСБ кримінального авторитета Володимира Тюріна. Справа перебуває у суді. На лаві підсудних — активісти «Правого сектора».

«Вбивство Вороненкова пов’язане з його свідченнями щодо присутності російських військ на території України, а також у справі щодо держзради Януковича. Щоб не допустити цих свідчень Вороненкова в українських і міжнародних судах, представники російських спецслужб підготували план його фізичного знищення як свідка», — сказав Луценко.

Справа Шаповала

27 червня 2017 року внаслідок вибуху автомобіля в Солом’янському районі Києва загинув співробітник Головного управління розвідки Міноборони України полковник Максим Шаповал. Автомобіль Mercedes, яким керував Шаповал, вибухнув близько 8.00. Поліція кваліфікувала подію як терористичний акт. Як повідомляли ЗМІ, загиблий збирав докази агресії РФ проти України. Саме завдяки Шаповалу Україна обґрунтувала свою позицію в Гаазі про причетність Росії до збройної агресії. Відомо також, що Шаповал брав участь у проведенні розвідувальних рейдів в глибокий тил окупованих територій. Вбитий полковник був командиром першої групи спецназу, що звільняла донецький аеропорт.

Основною версією вбивства українського офіцера-розвідника є російський слід. Головний військовий прокурор Анатолій Матіос підтвердив, що розглядається зв’язок між убивствами Шаповала й екс-депутата російської Держдуми Дениса Вороненкова. ЗМІ тоді писали, що саме Шаповал керував охороною Вороненкова.

Справа Окуєвої

Ввечері 30 жовтня минулого року біля селища Глеваха, що під Києвом, внаслідок обстрілу автомобіля загинула учасниця АТО, яка служила в рядах батальйону поліції «Київ-2» Аміна Окуєва. Її чоловіка Адама Осмаєва тоді було поранено. Нагадаємо, Осмаєву у Москві інкримінують замах на президента РФ Володимира Путіна. За інформацією поліції, невідомі обстріляли автомобіль із засідки. За кілька місяців до вбивства Окуєвої на добровольців було вчинено перший замах, але тоді Аміні вдалося підстрелити стрільця. На суді так званий «кілер Кадирова» заявляв, що Осмаєву дійсно загрожує небезпека, але не з боку російських спецслужб. Він стверджував, що Осмаєв і Окуєва причетні до розкрадання грошей, які направляли представники чеченської діаспори на підтримку етнічного батальйону. Також відомо, що прокуратура направила офіційний запит до Росії, щоб з’ясувати справжнє прізвище «чеченського кілера».

Аміна Окуєва народилася в Одесі, деякий час з родиною проживала в Москві та Чечні. Під час подій Другої чеченської війни у 2003 році втекла до України. В Одесі вона закінчила медуніверситет та працювала лікарем-інтерном. Згодом брала участь у Євромайдані та в АТО. Одночасно була прес-секретаркою «Міжнародного миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва».

Поліція наразі не встановила осіб, які вчинили вбивство Окуєвої. Злочинці ще не затримані і не встановлені.

Варто зауважити, що за п’ять днів до нападу на Окуєву та Осмаєва, у Києві пролунав вибух біля будівлі телеканалу «Еспресо». Окрім нардепа від Радикальної партії Ігора Мосійчука, тоді постраждало ще четверо осіб, охоронець нардепа загинув. Слідство розглядало різні версії теракту, проте однією із пріоритетних вважалася версія про «російського замовника» (мова йде про главу Чечні Рамзана Кадирова). Таку версію озвучив радник глави Міністерства внутрішніх справ Іван Варченко.

Як писав раніше «Ракурс», ще за два місяці до замаху на Мосійчука в центрі Києва біля Бесарабського ринку було підірвано автомобіль із загиблим у ньому Тимуром Махаурі — чеченським бійцем добровольчого батальйону. Мосійчук заявляв, що за підривом Махаурі, як і за замахом на Осмаєва та Окуєву, стоїть одна й та сама група осіб. Водночас, за даними ЗМІ, за кордоном Махаурі підозрювали в роботі на спецслужби РФ, а також у війні проти своїх земляків — прихильників вільної Ічкерії та вбивстві Шаміля Басаєва. Також у зв’язках з російськими спецслужбами журналісти підозрювали й інших осіб, які, зокрема, значилися на сайті «Миротворець» не інакше як «організатори проросійських і антиукраїнських акцій у країнах Східної Європи».

Справа Бабченка

Російського журналіста, військового кореспондента, який останнім часом працював на телеканалі ATR у Києві, Аркадія Бабченка вбили у під’їзді будинку трьома пострілами у спину. Поліція не виключає, що вбивця чекав на Бабченка на сходах у під’їзді. У квартирі на момент злочину знаходилися дружина Бабченка Ольга та дочка. Слідство працює над двома основними версіями вбивства Бабченка: професійна діяльність і громадянська позиція. У під’їзді столичної багатоповерхівки слідчо-оперативна група виявила три гільзи калібру 9 мм. За попередньою інформацією правоохоронців, Бабченка застрелили з пістолета Макарова.

Оновлено: Аркадій Бабченко живий. Про це заявив глава СБУ Василь Грицак під час брифінгу. За його словами, історія з вбивством Бабченка була інсценуванням з метою розкриття ініціаторів замаху на журналіста.

41-річний журналіст відомий своїми різкими висловлюваннями щодо російських політиків та високопосадовців, які неодноразово спричиняли скандали у Росії. Торік 21 лютого Бабченко повідомив, що на його адресу неодноразово надходили погрози, тому він вирішив тимчасово залишити РФ. Спочатку він переїхав до Праги, потім до Ізраїлю, а з серпня 2017 року — жив у Києві.

Спільного у всіх цих замахах та вбивствах, які сталися у Києві впродовж останніх трьох років, окрім того, що жертви та потерпілі були так чи інакше пов’язані з Росією або представниками Чечні, є те — що жодна справа не була розслідувана належним чином. Громадськість досі не отримала відповіді на запитання: хто є виконавцями, організаторами та замовниками цих резонансних злочинів?