Право на життя в Україні порушується ще і неефективним розслідуванням обставин смерті

Основною проблемою, яка призводить до констатації Європейським судом порушення ст. 2, є тривале та неефективне розслідування обставин смерті осіб. Про це в ході I Міжнародної науково-практичної конференції «Практика Європейського суду з прав людини в діяльності органів прокуратури і суду: виклики та перспективи» заявив Іван Ліщина, заступник міністра юстиції, уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

«Тобто у нас не так багато справ, в яких ЄСПЛ встановив порушення державою Україна права на життя людини. Нагадаю, що у 59 справах суд наголосив, що не було проведено належного розслідування обставин смерті особи. З них більшість справ стосуються, наприклад, не стільки стандартних кримінальних справ щодо вбивства, скільки ДТП. Коли внаслідок ДТП хтось загинув, застосовується ст. 2, а як у нас розслідуються ДТП, ми всі знаємо», — зауважив експерт.

За його словами, з огляду на свою практику ЄСПЛ встановив, що обов’язок держави гарантувати право на життя повинен вважатися таким, що включає вжиття розумних заходів для забезпечення безпеки осіб. А у випадку тяжкого ушкодження або загибелі — наявність ефективної незалежної судової системи, яка гарантує юридичні засоби, що спроможні встановити факти, притягнути до відповідальності винних і забезпечити належне відшкодування потерпілим.

В рішенні у справі «Горовенки та Бугара проти України» Європейський суд постановив, що від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їхніх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям. Зокрема, видаючи працівникам поліції вогнепальну зброю, слід проводити не лише необхідне технічне навчання, а й особливо ретельний відбір службовців, яким дозволять носити таку зброю.