У всіх справах ЄСПЛ проти України щодо катувань порушено право на ефективне розслідування

Під час оцінки доказів Європейський суд зазвичай керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Це «поза розумним сумнівом» у розумінні ЄСПЛ. Проте така доведеність може випливати із сукупності ознак чи схожих неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Про це в ході I Міжнародної науково-практичної конференції «Практика Європейського суду з прав людини в діяльності органів прокуратури і суду: виклики та перспективи» заявив Іван Ліщина, заступник міністра юстиції, уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

За його словами, коли інформація про події, про які йдеться, відома виключно органам влади — як це має місце у справі щодо ув’язнених осіб, які перебувають під контролем органів влади, і коли у таких осіб під час їх ув’язнення з’являються тілесні ушкодження, — це породжує відповідні обґрунтовані презумпції щодо факту. Тягар доведення у таких справах може вважатися покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення. Це пояснення щодо справ, пов’язаних з тортурами, чи з твердженнями щодо тортур, чи катуванням у поліції.

Експерт також зауважив, що не завжди Європейський суд у таких справах, навіть після комунікації, встановлює субстантивне порушення (підстави казати, що особу було піддано тортурам). У деяких випадках уряд збирає вдосталь доказів, які показують, що заявник міг збрехати або помилитися. Наприклад, якщо немає медичних документів, які підтверджують факт катувань. Але в усіх справах щодо тверджень про катування є порушення права на ефективне розслідування. Тобто бувають випадки, коли субстантивного порушення Європейський суд не знаходить, але вважає, що розслідування було неефективним, оскільки за інших обставин справа б не потрапила на розгляд ЄСПЛ. Були випадки, коли суд встановлював, що немає підстав вважати, що «поза розумним сумнівом» мали місце катування, але ефективного розслідування не було проведено, тому встановлюється порушення ст. 3.

«На жаль, процес виконання рішень ЄСПЛ про порушення ст. 2 та ст. 3 поки не можна назвати абсолютно успішним, оскільки відповідна адміністративна практика органів влади залишається найбільш проблемним питанням», — вважає Ліщина.