Дефіцит лікарів в Україні незабаром перевищить 50% — експерт

В Україні бракує понад 7000 сімейних лікарів. Впродовж останніх п’яти років у понад 800 сільських амбулаторіях взагалі не працює жодного лікаря. На Чернігівщині не вистачає мінімум 30% лікарів, а ще 35% або працюють на пенсії, або передпенсійного віку. Скоро дефіцит лікарів становитиме понад 50%. Про це у своєму блозі на «Ракурсі» пише Дмитро Підтуркін, експерт із питань охорони здоров’я, засновник Українського медичного експертного співтовариства.

«Де знайти лікаря у побудовану амбулаторію? У президентській ініціативі цю відповідальність переклали на місцеву владу — вона має реалізувати програму місцевих стимулів і забезпечити лікаря житлом. Є в місцевих бюджетах такі гроші? Відповідь однозначна — ні. Та й де взагалі лікаря взяти, якщо їх немає, а молоді спеціалісти тікають за кордон через низькі зарплати?» — обурюється автор.

Зарплата лікаря, за словами експерта, не залежить від бажання місцевої влади. Вона залежить від подушного нормативу (тарифу), за яким центральний монополіст — Нацслужба здоров’я — платитиме за обслуговування кожного пацієнта. За свою зарплату лікар й утримуватиме амбулаторію і персонал. А ось тариф однаковий і для сільської, і для міської місцевості.

«Проте влада „загубила“ факт, що в селі потрібно утримувати не лише лікаря в одній амбулаторії, а цілу мережу в 3−5 дочірніх амбулаторій і ФАПів з їхнім персоналом. Тому лікар у селі отримуватиме менше, аніж у місті, і про „підвищені зарплати“ йому варто забути. Чи захоче молодь їхати в село за таких умов?» — запитує Дмитро Підтуркін.

На його переконання, для розв’язання проблеми перше, що слід зробити, — це наповнити галузь грошима і забезпечити стабільні фінансові ресурси. Для цього — ввести обов’язкове медичне страхування.

Друге — треба забезпечити чіткий розподіл повноважень і відповідальності між місцевою і центральною владою з утримання об'єктів медичної інфраструктури та забезпечити їх фінансування — через ухвалення необхідних законопроектів.

Третє, найголовніше — не фрагментарний, а фундаментальний послідовний підхід до реформування. Спершу — концептуальні документи — розробка й ухвалення Стратегії сталого розвитку системи охорони здоров’я та Програми її реалізації, а потім вже їх реалізація.