Стійкість бактерій до антибіотиків може виникати навіть без їх застосування — учені

Бактерії стають все більш резистентними (стійкими) до звичайних антибіотиків. При чому ця стійкість може виникати навіть без застосування антибіотиків.

Такого висновку дійшли вчені з Федеральної вищої технічної школи Цюриха та Базельського університету, котрі виявили додатковий, невідомий раніше механізм, який поширює резистентність серед кишкових бактерій незалежно від застосування антибіотиків. Про це повідомляє прес-служба навчального закладу.

Часто стійкість бактерій до антибіотиків виникає завдяки генами стійкості, які можуть переходити від однієї популяції мікроорганізмів до іншої. Зазвичай вважається, що гени стійкості поширюються в першу чергу при використанні антибіотиків, що підтверджується теорією Дарвіна: стійкі бактерії мають перевагу перед іншими бактеріями тільки в тих випадках, коли насправді використовуються антибіотики.

У середовищі, вільному від антибіотиків, стійкі бактерії не мають переваг. Це пояснює, чому експерти в області охорони здоров’я стурбовані надмірним використанням антибіотиків і закликають до введення додаткових обмежень на їх використання.

Обмеження використання антибіотиків важливо і дійсно правильно, але одного цього заходу недостатньо для запобігання поширенню резистентності, — наголошують дослідники.

Якщо ви хочете контролювати поширення генів стійкості, ви повинні почати з самих стійких мікроорганізмів і запобігти їх поширенню, скажімо, за допомогою більш ефективних заходів гігієни або вакцинації, — зазначають учені.

Під час експериментів з мишами учені встановили, як діє інший механізм поширення стійкості до антибіотиків, за поширення котрого відповідають стійкі бактерії, також відомі як персістенти.

Вчені вже давно знають, що так само, як і бактерії, що несуть гени стійкості, персістенти можуть вижити при лікуванні антибіотиками. Вони переходять у тимчасовий стан спокою і можуть звести до мінімуму обмін речовин, що запобігає їх знищенню антибіотиками.

У випадку з сальмонелою бактерії стають неактивними, коли вони проникають в тканини організму зсередини кишечника. Після того, як вони проникли в тканину, вони можуть жити там непоміченими протягом декількох місяців, перш ніж прокинуться від свого сплячого стану. Якщо умови сприяють виживанню бактерій, інфекція може знову спалахнути.

Навіть якщо ці бактерії не викликають нової інфекції, вони все одно можуть мати негативні наслідки, наголошують дослідники.

У сальмонели часто зустрічається поєднання двох механізмів стійкості: персістенти також несуть у собі невеликі молекули ДНК (плазміди), що містять гени стійкості, — зазначають учені.

В експериментах з мишами дослідники продемонстрували, що дрімаючі сальмонели в кишечнику можуть передавати свої гени стійкості іншим окремим бактеріям того ж виду і навіть іншим видам, таким як кишкова паличка із нормальної флори кишечника. Їхні експерименти показали, що персистенти є дуже ефективними при обміні генами резистентності, як тільки вони прокидаються зі стану спокою і стикаються з іншими бактеріями, чутливими до передачі генів.

Експлуатуючи свою стійку бактерію-господаря, резистентні плазміди можуть тривалий час виживати в одного господаря, перш ніж переходити в інші бактерії. Це прискорює їх розповсюдження, — пояснюють дослідники.

Учені наголошують, що ця передача відбувається незалежно від того, застосовувалися антибіотики чи ні.

Нагадаємо, британські вчені нещодавно знайшли сполуку, котра вбиває стійкі до антибіотиків бактерії.