Аналіз ДНК допоміг реконструювати вигляд «двоюрідних братів» неандертальців (ФОТО)

Реконструювати зовнішній вигляд одного з вимерлих видів древніх людей — денисівців, змогли вчені з Єврейського університету в Єрусалимі. Те, як виглядали денисівці, довгий час залишалося загадкою, оскільки вчені досі знайшли лише кістку з пальця, троє зубів та нижню щелепу.

Тепер дослідники створили реконструкцію зовнішнього вигляду цих давно вимерлих родичів сучасних людей на основі їхнього ДНК, взятого з викопних решток. Про це повідомляє видання EurekAlert з посиланням на статтю в журналі Cell.

Залишки денисівських людей знайшли на території Росії в Денисовій печерні (Алтай).

Вважається, що денисівці могли тут проживати в період від 200 тис. до 50 тис. років тому.

На думку вчених, денисівці і більш відомі викопні люди — неандертальці походять від спільного предка, який відокремився від лінії, що веде до сучасних людей. Проте люди сучасного типу з обома цими видами також схрещувалися, в генах деяких людей сьогодні виявляють відповідні генетичні маркери.

Денисівці багато в чому нагадували неандертальців, але в деяких рисах вони нагадували нас, а в інших — були унікальними, — зазначають дослідники.

Загалом, учені визначили 56 анатомічних особливостей, за якими денисівці відрізнялися від сучасних людей та/або неандертальців, 34 з них — у черепі. Наприклад, череп денисівців був, ймовірно, ширшим, ніж у сучасних людей чи неандертальців. Вони, ймовірно, також мали більш довгу зубну арку. Денисівці, ймовірно, поділяли такі неандертальські риси, як подовжене обличчя та широкий таз.

Встановити це ученим вдалося, використовуючи генетичні дані для прогнозування анатомічних особливостей денисівців. Замість того, щоб покладатися на послідовності ДНК, вони витягували анатомічну інформацію з моделей активності генів, виведених зі специфічних хімічних маркерів, прикріплених до генетичного матеріалу.

В еволюції добре відомо, що багато відмінностей між тісно пов’язаними групами — відмінності в анатомії, морфології та фізіології — пояснюються змінами в структурі активності генів, а не обов’язково змінам послідовності ДНК, — наголошують дослідники.

Для перевірки методу дослідники спочатку застосували його до двох видів, анатомія яких відома: неандертальців і шимпанзе. Вони встановили, що ці реконструкції були приблизно на 85% точними.

Ми використовували анатомію сучасної людини як орієнтир, — зазначають дослідники. — Ми бачимо наслідки в експресії гена у людини, і якщо ми бачимо ту ж саму зміну в рівні експресії в інший людській групі, ми можемо пов’язати її з цією анатомічною зміною.

За результатами дослідження були створені не тільки скульптурне зображення, а й портрет молодої дівчинки. Однак, за словами вчених, неможливо визначити, наскільки точним є зображення її шкіри і волосся.

Нагадаємо, нещодавно аналіз ДНК допоміг ученим виявити найбільшу амфібію у світі.