Зміни клімату: американські вчені назвали ще одну загрозу, яку несе глобальне потепління

Глобальне потепління несе ще одну несподівану загрозу для жителів Землі — потрапляння ртуті, яка наразі «застрягла» в мерзлих ґрунтах, в навколишні водойми, ґрунт і повітря.

На думку учених, цей процес може привести до масштабного перетворення ртуті в більш мобільні і потенційно більш токсичні форми, що може привести до екологічних наслідків і проблем зі здоров’ям диких тварин і людей в Арктиці та за її межами, повідомляє прес-служба Університету Нью-Гемпшира.

Учені дослідили перерозподіл ртуті — переміщення з раніше мерзлих ґрунтів у навколишнє середовище — в районі розташованого на північ від Північного полярного кола селища Абіску (Швеція).

Вони виявили, що в міру зміни ландшафту в зв’язку з потеплінням температури спостерігається значне підвищення рівня нейротоксину — метилртуті, який може призвести до цілого каскаду негативних ефектів.

Метилртуть — найтоксичніша форма ртуті, вона легше засвоюється тваринами.

Наші дослідження показують, що дикі тварини Арктики, такі як птахи і риби, можуть піддаватися підвищеному ризику впливу вищих рівнів метилртуті, що може врешті-решт вплинути на їхнє розмноження та популяцію, — зазначають дослідники.

Це також може вплинути на місцевих жителів, якщо вони харчуються дикими тваринами, забрудненими метилртуттю, і, можливо, на рибну промисловість, якщо ртуть буде потрапляти з вододілу в океан, — наголошують учені.

Для вивчення цього явища учені дослідили три різні ландшафти, щоб визначити, як відбуваються відповідні зміни:

• пальзу (вічну мерзлоту, що утворюється нагромадженням торфу з мінеральним ґрунтом);
• напіврозморожену територію (болото);
• насичений ландшафт, наповнений проточною водою та повністю розмороженим торфом.

Повітря, вода та ґрунт були проаналізовані на вміст метилртуті.

В результаті дослідники виявили, що в останньому типі ландшафту концентрація метилртуті була набагато вищою, ніж в інших. Учені пояснюють це тим, що, хоча вічна мерзлота і містить ртуть, вона не метилуєтся. Тільки коли ртуть досягає водойм, нестача там кисню в опадах створює ідеальні умови для утворення метилртуті.

Ми не дуже добре розуміємо, як ртуть потрапляє в наземні харчові ланцюги, оскільки це може залежати від того, де пасуться наземні тварини, — зазначають дослідники. — Рослини, що ростуть в деяких з цих місць відтавання, можуть насичуватися ртуттю.

У природі ртуть викидається в атмосферу вулканами, лісовими пожежами і вивітрюванням гірських порід. Серед основних джерел її викидів є також викопні види палива та видобуток золота.

Хоча в дослідженні розглядалися ландшафтні зміни в Арктиці, дослідники стверджують, що таке ж перенесення ртуті і утворення метилртуті може відбуватися і в інших районах. Ртуть, що вивільняється під час відтавання, може переноситися як водою, так і вітром — часто дуже далеко від свого первісного джерела.

Якщо вона перетворюється у метилртуть при вивільненні або під час перенесення, вона має більший потенціал попадання в харчовий ланцюг — через рибу, птахів і диких тварин — і сила її впливу зростає у міру просування вгору по харчовому ланцюгу, що робить її можливим джерелом небезпеки для здоров’я людей, наголошують учені.

Нагадаємо, в ООН вважають, що через глобальне потепління у світі «кліматичними біженцями» можуть стати мільйони жителів мегаполісів.