Земля летить через радіаційну хмару наднової зірки

Космос зовсім не безпечне місце і жителі Землі навіть не здогадуються, що вже протягом кількох десятків тисяч років наша планета летить через радіаційну хмару, яка утворилася у результаті вибуху масивної зірки. Про це свідчить рідкісний ізотоп заліза-60, який вчені знаходять всюди на Землі.

Слід зазначити, що піврозпад заліза-60 становить 2,62 млн років, а значить повний розпад ядра радіоактивного заліза відбувається через 15 млн років. Тому воно не могло зберегтися із часів формування нашої планети 4,6 млрд років тому. Значить, ізотоп заліза-60 потрапив на Землю із космічного простору, повідомляє ПМ.

Виявлено відкладення заліза-60 на морському дні, які датуються 2,6 млн років та 6 млн років. Вчені вважають, що в ці періоди Земля пролітала через залишки наднової і «бомбардувалась» радіоактивними елементами.

Але є й зовсім свіжі свідоцтва появи цього зоряного пилу. Залізо-60 виявили в антарктичному снігу і, за оцінками вчених, воно повинно було потрапити на Землю за останні 20 років. Крім того, кілька років до цього вчені оголосили, що залізо-60 було виявлено у космічному просторі навколо Землі протягом 17-річної експедиції космічного корабля Advanced Composition Explorer.

Також великі відкладення цього ізотопу заліза недавно виявив австралійський фізик-ядерник Антон Валлнер у глибоководних відкладеннях. Вік цих відкладень 33 тис. років.

Наразі Земля рухається крізь так зване Місцеву міжзоряну хмару, що складається із газу, пилу та плазми. Якщо воно було створено в результаті вибуху наднової, то «дощ» із заліза-60 повинен бути закономірним явищем. У цю хмару Земля увійшла як раз 33 тис. років тому.

Вчені припускають, що Місцева міжзоряна хмара і передбачувані фрагменти наднової можуть бути об'єктами різної природи. Насправді, наднова могла вибухнути давним-давно, а сліди, які ми маємо на Землі — це всього лише відлуння подій далекого минулого.

Як раніше писав «Ракурс», вчені не можуть до кінця зрозуміти, чому корона Сонця у 200 разів гарячіше за температуру поверхні зірки.