Таємницю загибелі розвідника Журавля розкрив Хомчак — Порушив заборону на «сіру зону»

У липні в «сірій зоні» під Зайцевим російські військові обстріляли групу захисників України, які здійснювали евакуацію тіла загиблого офіцера. Тоді внаслідок ворожого вогню загинув військовий медик Микола Ілін, військовослужбовець Ярослав Журавель дістав поранення, ще один — бойове травмування. Тіла загиблих і поранений військовослужбовець залишалися на місці обстрілу. Батько Журавля звинувачує владу у скасуванні пошуково-рятувальної операції, внаслідок чого його поранений син згодом помер на полі бою.

Головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Руслан Хомчак в інтерв’ю «Обозревателю» розповів свою версію загибелі Журавля. За його словами, після того, як стало відомо, що розвідник живий і надає собі медичну допомогу, була сформована група для його евакуації. Однак ця спроба завершилася невдачею.

Всього цього взагалі могло не статися. Була заборона на походи в «сіру зону». Взагалі виходити за свої позиції й лізти туди, де за шість із половиною років усе нашпиговано мінами, де все прострілюється. Цю заборону порушили Красногрудь, Журавель і ще два матроси, які стояли на спостережному посту. Матросам по 20 років і вони зі старшими товаришами полізли, куди заборонено, — зазначив Хомчак.

За його словами, не виключено, що військовослужбовці мали намір здійснити розвідку.

Четверо перебували на спостережному посту. І ось вони вирішили піти. Ініціаторами були Краснорудь і Журавель. Вони були класними військовими, пройшли війну, все вміли і знали. І ось вони пішли імовірно в розвідку, хоча їм ніхто не давав ніяких розпоряджень. Вони порушили всі накази, які були. Якщо ви хотіли почути, що сталося, — тоді я прямо це говорю. Першим ішов командир розвідки Дмитро Красногрудь, за ним — сержант Ярослав Журавель, а потім уже ті два молоді матроси. Після того, як підірвався Красногрудь, Журавель сказав матросам, що треба йти, допомогти вже нічим не зможуть. Троє повертаються на свою позицію, доповідають командиру батальйону про подію, — зазначив Хомчак.

Після цього на місце події було відправлено безпілотник. Згодом з командиром військові вирішили забрати тіло Красногрудя. Про що було повідомлено СЦКК і ОБСЄ й отримано підтвердження від російсько-окупаційних військ.

Тоді вже одягають білі каски, бронежилети і йдуть. Серед них і офіцери СЦКК. Першим — Журавель, за ним офіцер-сапер морської піхоти (на випадок, якщо потрібно розмінувати тіло, оскільки ворог часто таке робить), потім інші. Доходять до зони видимості тіла Красногрудя і в цей момент із кущів лунає черга. Журавель падає. Група вся повертається, — продовжив Хомчак.

По поверненні військові доповіли про загибель Журавля.

Чому лейтенант, який був командиром другої групи, ухвалив рішення залишити там воїна? Я не знаю. У межах кримінального провадження зараз триває розслідування, — додав головнокомандувач ЗСУ.

Далі, за словами Хомчака, після отримання підтвердження, що Журавель живий і надає собі медичну допомогу, була сформована нова група для його евакуації. До цієї групи увійшли лейтенант, який ходив ще з Журавлем, коли той був поранений, і ті ж два матроси — всі вони пішли втретє.

Уявіть собі навантаження в той день на 20-річних хлопців. Насамперед моральне. І все це під вогнем противника — це ж не по кабінету гуляти. Ця група розминулася на якихось 50 м із місцем, де Журавель потрапив раніше в зону видимості, де ми його втратили й де підірвався бойовий медик Микола Ілін. Де отримав поранення лейтенант — командир групи. Два бійці, які їх прикривали, встигли відійти. Хіба можна сказати, що Журавля не рятували? Давайте чесно. Але внаслідок ще один військовослужбовець загинув, другий був поранений. Журавель зник з поля зору. Я вам гарантую, якби бачили, де він точно перебуває, то пішла б ще одна група. Але знаючи, що балка мінувалася і нами, і противником впродовж декількох років — не можна було відправляти людей на вірну смерть, — запевняє Хомчак.

Генерал-полковник переконує, що командир батальйону, який вже втратив Красногрудя, Журавля та Іліна, ухвалив правильне рішення щодо припинення пошуків військових.

Я також прекрасно розумію батька Ярослава Журавля. До речі, він воював зі своїм сином, пройшов війну. Батько має право висувати претензії кому завгодно. Але я ставлю себе і на місце того командира, який ухвалював рішення. Відправив би я когось, втративши вже стільки людей? Відправив би на смерть? Тим більше, коли там все прострілюється. Тому відверто кажу: якби Красногрудь і Журавель не пішли, всього цього би не сталося. Все почалося з їхнього порушення. Це синдром військових. Таке буває на війні… Я це знаю, — резюмував Хомчак.

При цьому він зазначив, що Дмитро Красногрудь і Ярослав Журавель гідно пройшли всю війну, були дійсно хоробрими і відважними — президент нагородив їх посмертно.

Нагадаємо, 13 липня 2020 року командир розвідувального взводу лейтенант Дмитро Красногрудь загинув унаслідок підриву на вибуховому пристрої в «сірій зоні» під Зайцевим, що поруч з окупованою Горлівкою. Того ж дня російські військові обстріляли групу захисників України, які здійснювали евакуацію його тіла. Внаслідок ворожого вогню загинув військовий медик, один військовослужбовець зазнав поранень, ще один — бойове травмування. Тіла загиблих і поранений військовослужбовець залишилися на місці обстрілу. Було розпочато переговори з СММ ОБСЄ щодо їхньої евакуації, однак росіяни три дні не пускали гуманітарну місію.

15 липня тіло військовослужбовця, який загинув 13 липня біля Зайцевого, було повернуто з тимчасово окупованої території. Пізніше стало відомо, що загиблий військовий медик був громадянином Естонії. Батько сержанта Ярослава Журавля звинувачує владу у скасуванні пошуково-рятувальної операції, внаслідок чого його поранений син згодом помер на полі бою.