Особу розстріляного за слова «Слава Україні» військового назвали в ТрО «Північ» (ФОТО)

Регіональне управління Сил Територіальної оборони «Північ» ЗСУ на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук повідомила, що військовим, резонансне відео з розстрілом якого нещодавно поширилося у мережі, є боєць 163-го батальйону 119-ї окремої бригади ТрО Чернігівської області Олександр Мацієвський із Ніжина.

Зазначається, що 30 грудня 2022 року на околицях Соледару Мацієвський та ще четверо військовослужбовців під час переміщення прийняли зустрічний бій з переважаючими силами противника.

Того дня близько 12-ї години візуальний контакт і зв’язок з ними зник, прорватися до місця їхньої позиції підкріплення не змогло через безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї.

Ми до кінця не знаємо подробиці того бою. Невідомо, хто і як загинув, невідомо, як Олександр потрапив у полон, свідків на жаль не лишилося, всі загиблі або зниклі безвісті. Щодо відео: мати Олександра, його син Михайло і військовослужбовці його підрозділу впізнали побратима на цих кадрах, — зазначають в управлінні сил ТрО.

Згодом відбувся обмін і тіла загиблих Героїв були передані українській стороні.

14 лютого 2023 року Ніжин зміг провести в останню путь свого земляка. Без сина лишилася мати, без батька син. Але буде пам’ять про те, як гідно, без щонайменшого страху українській воїн сприймає свою смерть заради Батьківщини, — зазначається в повідомленні.

Олександр Мацієвський народився 10 травня 1980 року у Молдові, куди за розподіленням була направлена його мати, Парасковія Михайлівна, котра працювала технологом на Кишинівській взуттєвій фабриці.

Там він закінчив середню школу і електротехнічний коледж. Потім родина повернулася до Ніжина. До лютого 2022 року Мацієвський працював за фахом, а з першого дня повномасштабного російського вторгнення пішов до Ніжинського ТЦК та СП, проте відразу не зміг потрапити до війська.

Він допомагав робити укріплення, чатував на блок-посту, готував пляшки з запалювальною сумішшю і наполегливо знов звертався до збірного пункту. 11 березня його було зараховано до Ніжинського батальйону територіальної оборони. Олександр старанно вчився військовій справі, його призначили снайпером, — розповіли в управлінні сил ТрО.

Зазначається, що в грудні, коли батальйон збирався вирушати на схід, Мацієвський не розповів мамі, що поїде у зону активних бойових дій — не хотів, щоб вона хвилювалася. Коли він прощався з мамою, то подякував їй за те, що вона його народила.

Остання їхня розмова відбулася 29 грудня по телефону.

Після слів Сашка, «Мама, я ніколи не здамся у полон!» Парасковія Михайлівна зрозуміла, син на фронті. Потім були важки дні, Сашко не дзвонив, його телефон не відповідав, — зазначають в управлінні сил ТрО.

І лише в вечорі 7 січня прийшло повідомлення — «абонент знов на зв’язку». Після слів побратимів, що Сашка вже нема, життя поділилося на до і після… А потім знов випробування, впізнання рідної дитини у Київському морзі, огляд всіх тих кульових отворів, що обірвали життя Воїна, — додають у відомстві.

6 березня у мережі було оприлюднене відео страти рашистами українського військового, яке швидко стало вірусним.

Мати згадує, — з появою у мережі відео загибелі моє серце знов сколишнулось. Це був мій Сашко, а потім дзвінок від його сина, він із сльозами кричав «Я бачив як вбили мого батька!» — зазначається в повідомленні. — Мати твердо знає свого сина і його вчинок, який облетів увесь світ, його чітко характеризує. Вона впевнена, що побратими помстяться за нього.