Новини
Ракурс
Тверді зобов'язання, ізраїльські гарантії, у НАТО через Раду - які варіанти влаштують Київ на саміті у Вільнюсі

Тверді зобов’язання, ізраїльські гарантії, у НАТО через Раду — які варіанти влаштують Київ на саміті у Вільнюсі

11 лип 2023, 09:31

У Вільнюсі 11 липня стартує саміт НАТО. Він розпочнеться о другій половині дня.


.

Більшість лідерів країн Альянсу вже прибули до литовської столиці. Очікується, що саміт відвідає і президент України Володимир Зеленський.

Вільнюс є знаковим для української політики. Десять років тому, у 2013 році, під час саміту Східного партнерства Віктор Янукович не підписав угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Чого чекати цього разу?

Головне очікування Києва від Вільнюського саміту НАТО — що на ньому буде розставлено всі крапки над «і» у відносинах України та Альянсу. Однак до такої відвертості багато хто в НАТО не готовий, пише ВВС.

Янукович у 2013 році не підписав угоду, а у ніч після закриття саміту бійці «Беркуту» жорстко розігнали демонстрацію прихильників євроінтеграції на головній площі Києва.

В Україні розпочалася Революція гідності. Далі був розстріл протестувальників на Майдані, втеча Януковича, окупація Криму, війна на Донбасі та нарешті повномасштабне вторгнення росії.

І ось, через десять років, доля України знову вирішуватиметься у столиці Литви.

Головну думку щодо Вільнюського саміту НАТО, що відкривається у вівторок, ще в червні сформулював міністр закордонних справ Литви Габіелюс Ландсбергіс:

Цей саміт у будь-якому разі стане історичним — або через його здобутки, або через втрачені на ньому можливості.

Два саміти, які поділяють десять років, об'єднує ще одне: за лічені години до їх відкриття неможливо передбачити, які результати для України вони принесуть.

Відчинених дверей мало

Позиція Києва проста: саміт НАТО у Вільнюсі має розставити всі крапки над i у відносинах України та альянсу.

На даний момент справа така: у 2008 році, ще за президентства Віктора Ющенка, на саміті НАТО в Бухаресті було прийнято декларацію, в якій йшлося про готовність прийняти Україну (разом з Грузією) до складу альянсу в невизначеному майбутньому, проте без надання конкретного плану, умов та строків. З того часу риторика НАТО щодо цього майбутнього членства стала в Україні предметом гірких жартів. Топ-чиновники альянсу при кожній нагоді ритуально повторювали:

Двері НАТО для України відчинені", — але де знаходяться ці двері і як у них пройти, — не уточнювали.

Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 змінило ситуацію. Однієї фрази про відчинені двері Україні вже явно було замало.

Є підстави припускати, що на початку повномасштабного вторгнення в коридорах київської влади вистачало скептиків, які щиро вважали, що НАТО не прийме Україну до своїх лав ніколи. Можливо, саме тому на українсько-російських переговорах, які проходили у лютому-березні минулого року, київська делегація так легко погоджувалася на нейтральний, позаблоковий статус України в обмін на гарантії безпеки, які мали надати їй великі держави.

Але ті переговори зірвалися, і в Києві остаточно дійшли розуміння: єдиний дієвий спосіб захиститися від агресії росії — це членство в НАТО зі знаменитою п’ятою статтею Вашингтонського договору, яка постулює, що напад на одного члена альянсу сприймається як напад усіх.

Спочатку українська влада перейшла до риторики про безальтернативність шляху Києва до НАТО. Потім, 30 вересня минулого року, після того, як росія заявила про приєднання чотирьох українських регіонів, Київ подав формальну заявку на вступ до альянсу в прискореному порядку.

Вільнюс стане першим самітом НАТО після цього кроку України, і від нього Київ чекатиме на конкретні відповіді про те, як саме він набуде членства в альянсі.

Чого хоче Київ?

Київ точно не вимагає від Альянсу прийняти його до своїх лав негайно. Це, кажуть українські чиновники, явно нездійсненне бажання у розпал гарячої фази війни, під час важкого та кровопролитного контрнаступу українських військ.

Те, що влаштує Київ у цій точці, днями сформулював заступник міністра закордонних справ України Євген Перебійніс.

Вільнюський саміт можна буде вважати успішним, якщо союзники зроблять рішучий крок від розмитих формулювань про те, що Україна стане членом НАТО, до чіткого алгоритму, який покаже, як і коли це станеться, — сказав він.

Співрозмовники Бі-бі-сі в українській владі розповідають, що, строго кажучи, Київ влаштували б три результати Вільнюського саміту.

1. Тверді зобов’язання

Перший — НАТО мала б недвозначно заявити, що прийме Україну до своїх членів після закінчення війни. І тут починається гра в слова — адже формально й до того «двері альянсу для України були відчинені».

Зараз Київ чекає на конкретніші формулювання. Як пишуть українські ЗМІ з посиланням на учасників переговорів із цього приводу, Київ хотів би, щоб у підсумкових документах саміту було зафіксовано, що членство України стане можливим, коли це дозволять «умови безпеки».

Більше того, «Європейська правда» з посиланням на свої джерела пише, що формулювання «умови безпеки» можуть замінити на «міркування безпеки»: мовляв, навіть якщо після закінчення гарячої фази війни Росія спорадично обстрілюватиме українську територію, це не повинно стати формальною причиною для відмови Києву у вступі до альянсу.

Вже досить тривалий час західна преса пише про «гібридні моделі» можливого членства України в НАТО.

Наприклад, йдеться про те, що гарантії безпеки, прописані у п’ятій статті Вашингтонського договору, поширюватимуться лише на підконтрольні Києву території. Різні варіації на цю тему отримали загальну назву «корейський сценарій» — за аналогією з моделлю співіснування Північної та Південної Корей. До сьогодні Київ публічно відкидав можливість застосування такої моделі як формат післявоєнного співіснування з росією.

2. У НАТО через Раду

Другий результат, на який очікує Київ, — це прискорення формального процесу набуття Україною членства в Альянсі після закінчення гарячої фази війни. У нашому випадку це означає відмову керівництва альянсу від інструменту Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ), який застосовувався, наприклад, до центральноєвропейських держав, які вступили до організації на початку 2000-х.

У Києві кажуть, що у військовому сенсі Україна вже давно довела, що готова до вступу до НАТО, і сьогодні в плані безпеки може дати альянсу загалом та його східному флангу, зокрема, більше, ніж просить натомість. Достатньо заплющити очі на умовності і просто ухвалити політичне рішення про те, щоб ухвалити Україну без зайвої тяганини — як це показав досвід стрімкого подолання бюрократичних формальностей у випадку з Фінляндією та Швецією.

Вважається, що проти прискореної моделі майбутнього вступу України до НАТО виступає адміністрація США та особисто президент Джо Байден. Ще в середині червня він заявив, що не збирається робити для Києва будь-які поблажки, оскільки «Україна має відповідати єдиним стандартам».

Минулої п’ятниці в інтерв’ю CNN Байден заявив, що, на його думку, Україна ще не готова до членства в НАТО, і не тільки через війну.

Думаю, що проводити голосування [про членство України в НАТО] зараз передчасно, тому що потрібно пам’ятати про інші критерії, у тому числі про демократизацію та деякі інші питання, — сказав Байден.

На іншому полюсі — неформальна коаліція центрально- та східноєвропейських союзників, до яких українські ЗМІ додають ще й Францію з Великою Британією: вони нібито лобіюють максимальне спрощення процедури вступу до НАТО для України.

Деталі цих переговорів залишаються невідомими, проте багато що вказує на те, що Києву вдалося переламати ситуацію на свою користь. У понеділок міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив, що «після інтенсивних обговорень країни-члени НАТО досягли консенсусу щодо ПДЧ для України».

Що стоїть за цими словами, зважаючи на все, стане відомо вже у Вільнюсі.

Але вже зараз ясно, що черговим кроком на шляху України до НАТО стане створення Ради Україна-НАТО, яка замінить комісію, що функціонує зараз. Рада відрізнятиметься від комісії тим, що її можна буде скликати у кризовій ситуації на вимогу України, а також те, що Київ матиме в ній таке ж право голосу, що й члени Альянсу.

За задумом оптимістів, саме Рада Україна-НАТО має напрацювати конкретний покроковий план вступу України до альянсу.

Однак скептики кажуть, що видавати створення ради за безпрецедентну віху в історії відносин України з НАТО не варто: зрештою Росія підтримувала відносини з НАТО теж на рівні ради, її ще досить довго очолював Дмитро Рогозін. І де зараз та порада?

3. «Ізраїльські гарантії»

Нарешті, третій результат, за яким київська делегація їде до Вільнюса, — посилення підтримки України країнами НАТО вже тут і зараз.

Формально НАТО як альянс не надає Києву підтримки зброєю та боєприпасами: це прерогатива окремих держав — її членів.

Однак — і про це з посиланням на джерела вже пишуть західні ЗМІ — у підсумкових документах Вільнюського саміту з’явиться не просто обіцянка НАТО підтримувати Україну «стільки, скільки потрібно», — ця фраза вже стала спільним місцем у комунікації між альянсом та Києвом.

Очікується, що результатом Вільнюса стане зобов’язання НАТО надавати Україні військову допомогу на суму близько 500 млн євро щорічно. При цьому, як зазначає, наприклад, «Радіо Свобода», за підсумками саміту сума може збільшитися.

Можливо, про це згадує західна та українська преса, на саміті будуть підписані якісь двосторонні договори між Києвом та окремими західними державами про підтримку, яка надаватиметься ними Україні для допомоги у відображенні російської агресії.

Заслуговує на згадку і «ізраїльська модель гарантій безпеки» для Києва, яку зараз просувають Штати — про неї говорив у згадуваному вище інтерв’ю і особисто Джо Байден.

За словами помічника президента США Джейка Саллівана, в рамках цієї моделі Сполучені Штати та їх союзники «будуть готові надати [Україні] різні форми військової допомоги, обмін розвідувальними даними та інформацією, кіберпідтримку та інші форми матеріальної допомоги для того, щоб Україна могла захистити себе та запобігти майбутній агресії».

У викладі деяких західних ЗМІ гарантії безпеки є заміною членства в НАТО, яку умовний Захід може запропонувати Україні, не приймаючи її в організацію.

Втім, раніше Київ неодноразово заявляв, що сприймає будь-який формат гарантій безпеки, який відрізняється від повноправного членства в НАТО, виключно як півзаходу, що має сенс хіба що на перехідному етапі, до набуття нею цього членства. Отже, гра в слова — які саме формулювання вибрати, щоб саміт у Вільнюсі не обернувся великим розчаруванням для всіх його учасників — продовжується.

Що, якщо — «ні»?

Ключова причина, через яку НАТО не поспішає задовольнити всі запити Києва — нехай вони навіть і не включають надання Україні негайного членства в альянсі — цілком зрозуміла. Найбільший страх європейських чиновників на цьому етапі — виявитись втягнутими у безпосередню конфронтацію з росією, не сьогодні, так післязавтра.

І, як вважає чимала кількість скептиків, прийом України до НАТО робить це зіткнення набагато вірогіднішим.

У недавньому інтерв’ю «Європейській правді» віце-прем'єр-міністр України Ольга Стефанишина розповіла, що деякі західні партнери застерігають Київ від надмірного зближення з НАТО з іншою метою.

За її словами, якщо в якийсь момент розпочнуться переговори з росією про мир, відмова України від членства в НАТО могла б стати частиною її переговорної позиції. Сама Стефанишина називає таку позицію наївною та розчаровує.

Та й загалом думка Києва на цю проблему радикальна: український істеблішмент, включаючи особисто Володимира Зеленського, переконує, що мілітаристські амбіції Володимира Путіна простягаються значно далі за західні кордони України. У цій логіці відмовити Україні у вступі до НАТО означає надіслати чіткий сигнал російському лідерові: його методи працюють.

Не кажучи вже про те, що для України питання відносин із НАТО має аж ніяк не філософське, а більш ніж прикладне. Можливо, тому у публічній та непублічній комунікації представники Києва заявляють, що на переговорах, що передують Вільнюському саміту, Україна демонструє вкрай низьку готовність до компромісів.

Дійшло до того, що президент Володимир Зеленський відверто заявляв, що може і не приїхати на саміт НАТО, якщо на ньому не буде ухвалено рішень, які відповідають нинішнім сподіванням України.

Офіційне підтвердження візиту президента України візит до Вільнюса надійшло лише пізно у понеділок, за лічені години до відкриття саміту. Проте, зважаючи на все, остаточні формулювання документів узгоджуватимуться вже після того, як саміт розпочне роботу.

Утім, у недавньому інтерв’ю Бі-бі-сі Володимир Зеленський дав зрозуміти, що навіть відмова НАТО від прийому України до своїх лав не стане для Києва кінцем світу.

Якщо ви [члени альянсу] не бачите нас у НАТО, то вам доведеться це сказати та визнати. Тоді і Україна, і населення України розумітимуть, що нам доведеться жити інакше. Що навіть коли ми переможемо і навіть коли ця війна закінчиться, у нас будуть високі ризики повторення війни, а отже, по-іншому будуватимемо економіку. Інший бізнес, інша освіта, інші діти, виховання. Все інакше, з урахуванням того, що росія може повернутися, — сказав він.

Але якщо НАТО голосно зачинить двері перед Україною, посіявши тим самим розкол серед своїх членів, надіславши росії сигнал, що її досі бояться, чи план подальших дій у самого альянсу?

Джерело: Ракурс


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter






Загрузка...