У ЗСУ назвали відмінності між «шахедами» російського та іранського виробництва

У Збройних силах України назвали відмінності між дронами Shahed російського та іранського виробництва.

Про це 28 вересня на брифінгу у Military Media Center повідомив представник Центру досліджень трофейного та перспективного озброєння та військової техніки Генерального штабу ЗСУ капітан Андрій Рудик.

У серпні медіа писали про локалізацію виробництва дронів-камікадзе Shahed-136 у росії.

Ми не виключаємо факт того, що російська федерація, шукаючи прості технічні рішення, здешевлюючи матеріали та налагоджуючи постачання компонентів-замінників, намагається налагодити виробництво даного баражуючого боєприпасу та зробити його масовим, — заявив Рудик.

Серед змін у конструкції дрона аналітики Центру фіксують:

• принципово відмінну бойову частину, яка тепер має начиння елементами ураження у вигляді вольфрамових кульок;
• заміну країни виробника силової установки (двигун MicroPilot UAV Flight Control Systems MD550 замість Mado MD550);
• модифікацію корпусу (на заміну цільнолитому застосовується композитний фюзеляж з наповнювачем по типу монтажної піни);
• використання нового сервоприводу KST X30−12−165;
• використання блоку «Комета» російського виробництва у системі навігації.

Рудик зазначив, що дрони принципово не відрізняється від більш ранніх зразків, а виявленні відмінності мають «косметичний» характер і обумовлені прагненням здешевити виробництво.

Серед основних країн походження компонентів російського варіанту дрона-камікадзе є Китай, Швейцарія та Сполучені Штати.

Компоненти мають дату виробництва між 2020 і 2023 роками. Розслідувачі з Conflict Armament Research документували, що дванадцять компонентів було виготовлено після початку вторгнення в лютому 2022 року.

При цьому всі російські компоненти, що використовувалися у БПЛА, були виготовлено з січня по березень 2023 року.

Відомо, що виробництво російського варіанту Shahed розгортається в особливій економічній зоні «Алабуга» у Татарстані.

Протягом 2−3 років рф хоче замістити значну частину компонентів, навчити людей та організувати технологічний процес.

Загальна вартість проєкту оцінюється в 115−130 млрд рублів (1,28−1,45 млрд доларів).