Артилеристи ЗСУ показали застосування батареї у складі трьох самохідних гаубиць «Богдана» (ВІДЕО)

Військові з 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна вже третій місяць використовують на полі бою українську 155-мм САУ 2С22 «Богдана» від «Краматорського заводу важкого верстатобудування (входить до складу NAUDI).

Вони розповіли, як швидко можна опанувати цю самохідну артилерійську установку.

На відео можна побачити роботу батареї артилерійських установок, до складу якої входять українські колісні гаубиці «Богдана».

«Мілітарний» пише, що, судячи з опублікованих кадрів, батарея складається з трьох бойових одиниць: однієї на шасі вантажівки Tatra T815−7 та ще двох на шасі МАЗ-6317.

Боєць з позивним «Француз» розповідає, що наразі його розрахунок навчає нових артилеристів експлуатації українських САУ. За його словами, на це в середньому потрібен один місяць, проте за потреби процес можна скоротити вдвоє.

Підготовка особового складу може проводитись для поповнення та заміни бійців в уже існуючих екіпажах. Однак, можна припустити, що частина з них може увійти та до розрахунків нових гаубиць, — пише «Мілітарний».

Також було показано в деталях пульт управління артилерійською частиною самохідної гаубиці, завдяки якому гармата наводиться на вказаний оператором горизонтальний та вертикальний кут.

Завдяки свіжим кадрам можна пересвідчитись, що за чотири місяці експлуатації оновлена «Богдана» так і не отримала автомат заряджання — увесь процес досі відбувається силами екіпажу.

Раніше в інтерв’ю з екіпажем «Богдани» українські військові розповідали, що за відсутності цього механізму темп вогню падає вдвоє.

Без автомата заряджання швидкість стрільби ділимо на два. Якби автомат заряджання був, то могло бути приблизно шість пострілів на хвилину. Силами екіпажу виходить десь три, — повідомляв боєць з позивним «Папа».

Відомо, що наразі «Богдани» працюють на Донеччині. Основні цілі — скупчення живої сили противника, склади боєприпасів, броньована техніка та командно-спостережні пункти.

Робота на позиції загалом займає не більше 30 хвилин. Це час, за який ми вирушаємо від нашої точки очікування на саму позицію, потім розгортаємось, навідник вводить координати, прицілюється і ми робимо постріл. Далі необхідно швидко згорнутися і покинути позицію, щоб не прилетіло у відповідь, — розповів командир гармати Федір з позивним «Житомир».