Словацький прем'єр Фіцо пояснив, чому він друг Орбана

Новий прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, який обійняв посаду напередодні, заявив, що Братислава більше не надаватиме військову допомогу Україні.

Видання Pravda цитує Фіцо:

Позиція мого уряду полягає в тому, що негайне припинення військових дій є найкращим рішенням, яке у нас є для України. Євросоюз має перетворитися з постачальника зброї на миротворця. Нехай краще за 10 років ведуть переговори про мир, ніж 10 років убивають один одного без жодного результату.

Про це Фіцо сказав на засіданні парламентського комітету з європейських справ. Також прем'єр назвав нереалістичним сценарій, у якому російські війська виведуть на кордони 1991 року.

Після року вбивств одне одного росіяни отримали більші територіальні вигоди, ніж Україна. Тож поясніть мені, що буде через рік. Адже ми бачимо, що військового рішення немає, — додав Фіцо.

Крім цього, прем'єр заявив, що не має наміру підтримувати введення нових санкцій проти Росії без оцінки їхнього впливу на Словаччину та інші країни Євросоюзу. Також він повторив свої слова про те, що війну в Україні спричинено «нападами українських фашистів на мирне населення російської національності», пише Pravda.

Прес-секретар президента рф Дмитро Пєсков, коментуючи слова Фіцо, сказав, що рішення Словаччини не вплине на озброєння України.

Справді, не така велика частка Словаччини була у забезпеченні озброєннями, тому справді це навряд чи вплине на весь процес, — цитує слова Пєскова «Комерсант».

«Російська служба Бі-бі-сі» зазначає, що з початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Словаччина активно постачала ЗСУ зброю, і стала важливою ланкою в логістичному ланцюжку поставок західної допомоги. Так, Словаччина передала Україні гаубиці Zuzana-2, гелікоптери Мі-17 та усі 13 своїх винищувачів МіГ-29. У квітні 2022 року Словаччина передала Києву систему ППО С-300.

У Словаччині 30 вересня відбулися парламентські вибори, перемогу на яких здобула партія «Курс — соціальна демократія». Її очолює Роберт Фіцо, який раніше вже двічі обіймав посаду прем'єр-міністра країни. У ході передвиборчої кампанії він обіцяв виступати проти військової допомоги Україні.

На початку жовтня тимчасовий уряд Словаччини заявив, що зупинив надсилання військової допомоги Україні.

Хто такий Фіцо

Колишній комуніст 59-річний Фіцо був головою уряду з 2006 по 2010 рік і з 2012 по 2018 рік, привів Словаччину до Шенгенської зони у 2007 році та до ЄС у 2009 році. Після вбивства журналіста-розслідувача Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Куснірової у 2018 році слідство виявило великі корупційні мережі, в яких були причетні й високопосадовці. Фіцо пішов під тиском масових протестів.

Нинішні позачергові вибори відбулися після розпаду у грудні 2022 року правоцентристської коаліції, яка прийняв владу від Smer у 2020 році. Вона не впоралася з економічними викликами, що призвело до відставки кабінету на чолі з Едуардом Гегером.

Отож, Smer-SD («Курс на соціал-демократію») здобули більшість. Під час своїх двох попередніх термінів в уряді — у 2006−2010 та 2012−2018 роках — Фіцо виявився прагматичним гравцем на європейській та трансатлантичній арені, не ставлячи під сумнів зобов’язання країни перед ні ЄС, ні НАТО. Але його усунення у 2018 році та повномасштабне вторгнення росії в Україну, схоже, спонукали Фіцо до зміни гасел.

DW пише, що риторика Фіцо почала набувати рис екстремістської й ультраправої, оскільки лідеру Smer-SD треба було знову віднайти авторитет у суспільстві.

Новоявлене русофільство Фіцо викликало резонанс у країні, де частина виборців ностальгує за соціалістичною добою.

Напередодні голосування більша частина населення вважало, що Захід відповідальний за війну в Україні. Серед країн «Вишеградської четвірки» саме Словаччина найбільш скептично ставиться до України. Уже на початку 2023 року 52% словаків негативно оцінили прийняття в себе біженців з України, а третина пов’язали їхню присутність зі зростанням рівня злочинності.

Захід прямо корелює такі зміни в свідомості словаків з інформаційними атаками Кремля. Віце-президент Європейської комісії Вера Йоурова назвала вибори в Словаччині прикладом того, наскільки європейські вибори вразливі до «зброї масових маніпуляцій вартістю в багато мільйонів євро». Брюссель пригрозив оштрафувати гігантів соцмереж Alphabet, TikTok і Meta, якщо «вони не зроблять більше для боротьби з цією проблемою».

Словаччина завжди була чимось на зразок глухого закутка як в імперії Габсбургів чи грала другу скрипку як в Чехословаччині під час холодної війни.

Симпатії до Москви стали для багатьох словаків наслідком розчарування в прозахідній орієнтації останніх урядів, таких неуспішних у внутрішній політиці, розповіла «Радіо Свобода» Ольга Дьярфашова, політолог університету Братислави. Варто навести розлогу цитату з цієї розмови, якапояснює прихильність словаків до гасел Фіцо.:

У Словаччині дуже сильні регіональні відмінності. Для людей із глибинки Євросоюз — щось далеке: багато хто з них вважає, що на їхньому житті перебування в ЄС позитивно не позначилося. Це, звісно, не так, але пояснити кожному, скільки грошей Словаччина одержала з євробюджету, непросто. А ще частина суспільства має дещо архаїчну психологію. Один мій колега-культуролог написав книгу, де назвав словаків «постселянами». Це багатьохобразило, хоча бути хліборобом — це прекрасно. Йшлося про важливість локальних зв’язків в Словаччині — від сімейних до земляцьких. На них часто будуються навіть корупційні відносини. Політика багато в чому відбиває стан суспільства.

росії симпатизують навіть після 24 лютого, бо вона постає як консервативна альтернатива Заходу. На Україну ж ця частина словацького суспільства дивиться як на країну, яка сліпо йде у «фарватері Заходу». Усе, як у методичках Кремля.

Радянське вторгнення 1968 року у Словаччині переживали менш трагічно, ніж у Чехії. І лідер «празької весни» Олександр Дубчек, і Густав Гусак, який змінив його, були словаками. Це «підсолодило пігулку» для багатьох, а 1969 року комуністичний режим формально зробив Чехословаччину федерацією.

Синдром маленької людини в країні завжди породжував недовіру до зовнішніх сил, австрійських, чеських, польських, угорських чи американських. Можна навіть стверджувати, що вкорінене невдоволення, яке вміло використовує Фіко, є визначальною характеристикою його політики, — пише видання Politico про перемогу цього політика.

Politico робить приємний нам висновок: враховуючи, наскільки країна залежить від ЄС, перемога право популіста Фіцо не матиме великого значення.

Економіка Словаччини, яку називали на початку 2000-х років «татранським тигром», нині у занепаді. Її ВВП на душу населення ставить її в нижню частину рейтингу єврозони з такими країнами, як Латвія та Хорватія. Словаки очолюють рейтинги хіба тільки за розміром бюджетного дефіциту (у 2023 році він сягне майже 7%).

Фіцо обіцяє своїм виборцям більше соціальних витрат. Досягти цього буде неможливо без допомоги ЄС, включаючи 6 млрд євро з фонду відновлення Євросоюзу. Будь-який крок, спрямований на відхилення від мейнстріму у фіскальних питаннях, зустріне негативну реакцію інвесторів, що призведе до зростання вартості запозичень Словаччини.

Це підживлює сумніви й у тому, що Фіцо піде шляхом Орбана й обере неліберальний розвиток країни. Адже на відміну від Орбана, чия партія «Фідес» править абсолютною більшістю, «Смеру» Фіцо доведеться зібрати в коаліцію екстремістські проросійські партії та свого колишнього союзника, який перетворився на ворога, — Пітера Пеллегріні. Цей політик став прем'єром після відставки Фіцо у 2018 році.

Словацька політика, яка мала п’ять прем'єр-міністрів за останні п’ять років, залишатиметься нестабільною. Але важко уявити, що ті самі люди, які вийшли на вулиці у 2018 році й усунули Фіцо від влади через фактично політичне убивство журналіста, просто стоятимуть осторонь і спостерігатимуть, як їхня країна наслідуватиме сумнівний приклад Угорщини.