Увольнение с военной службы во время действия военного положения

Відповіді на поширені запитання про звільнення з військової служби під час воєнного стану

Якими є підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану? Якою нормою це передбачено? 

Підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану вичерпним переліком передбачені пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». До 21.03.2022 включно такими підставами були лише:

• за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

• за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

• у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.

Законами України від 15.03.2022 № 2122-IX, від 01.04.2022 № 2169-IX та від 20.09.2022 № 2599-IX у зазначену норму вносилися зміни, якими перелік підстав значно доповнився, такими як, догляд та утримання осіб з інвалідністю, тяжко хворих дітей тощо. 

Наразі додаткові підстави виділені в окрему четверту групу: «звільнення через сімейні обставини або інших поважних причини», вичерпний перелік яких визначений підпунктом «г» пункту 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Отже, військовослужбовці, які:

• проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, 

• військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,

звільняються з військової служби під час воєнного стану на таких підставах:

1. у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;

2. у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

3. у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;

4. у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

5. у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

6. у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;

7. у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

8. військовослужбовці-жінки – у зв’язку з вагітністю;

9. військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

10. один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

11. військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

12. перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Нормативно-правове регулювання: п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Чи є категорії військовослужбовців, які мають право нести військову службу за місцем проживання?

Так, якщо військовослужбовці (тоді ще – військовозобов’язані) під час призову мали певні підстави для відстрочки (виховання дитини, догляд за особами із інвалідністю тощо), але висловили згоду бути призваними на військову службу.

Проте це питання викликає різні тлумачення. Проблема полягає в тому, що законодавець у нормі ч. 2 ст. 23 Закону України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” використав зворот «призов на військову службу за місцем проживання». За логікою це презюмує службу недалеко від власного будинку через необхідність догляду за інвалідом, хворою дитиною тощо. Саме для таких категорії військовозобов’язаних застосоване словосполучення «призов за місцем проживання», що має цілком очевидне значення – сприяння військовозобов’язаному у забезпеченні належних умов життя близьких людей, залежних від нього. 

Однак якщо тлумачити цю норму буквально, вона передбачає не проходження військової служби, а призов, що є різними категоріями. 

Хоча визначення поняття «призов» в законодавстві відсутнє, однак за змістом це означає вимогу розпочати військову службу. Відповідно до абз. 11 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі – Положення про ТЦК та СП) призов здійснюється ТЦК та СП шляхом вчинення ряду дій, пов’язаних з інформуванням військовозобов’язаного виконати військову повинність та забезпеченням готовності до служби (направлення повістки, організація медичного огляд тощо), який завершується направленням до військової частини за місцем служби та набуттям військовозобов’язаним статусу військовослужбовця. Отже буквальне тлумачення означає лише оформлення військово-облікових документів за місцем проживання, а несення служби будь-де за рішенням командира, поза межами адміністративно-територіальної одиниці своєї оселі. 

Водночас буквальне тлумачення є проявом надмірного формалізму та позбавляє сенсу цю  норму, адже будь-який призов має відбуватися за місцем проживання. У разі зміни місця проживання через вимушене переселення чи з інших причин військовозобов’язані мають ставати на військовий облік за новим місцем проживання. Зазначене свідчить про проблему з правовою нормою, яка не відповідає такому критерію як «якість закону», виробленому у практиці ЄСПЛ при тлумаченні Європейської конвенції у ряді справ.

Чи вправі військовослужбовці продовжувати нести військову службу за наявності сімейних та інших обставин, що є підставою для звільнення (за підпунктом «г» п. 2 ч. 4 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу»)?

Так, в добровільному порядку, без погодження з командиром. Адже Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу» не встановлює подібних обмежень для перебування на військовій службі.

Нормативно-правове регулювання: Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу».

Чи вправі військовослужбовці продовжувати нести військову службу за наявності таких підстав звільнення, як досягнення граничного віку та за станом здоров’я за наявності висновку ВЛК про непридатність у воєнний час (за підпунктами «а» і «б» п. 2 ч. 4 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу»)?

Так, у добровільному порядку, але за погодженням із командиром. 

При цьому враховуються певні обмеження та умови, зокрема, такі:

• У разі достягнення гранічного віку перебування на військової служби може бути укладений новий контракт на заміщення певної доступної посади (абз. 4 п. 27, 29 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затверджене Указом президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008);

• Призначення військовослужбовців на посади здійснюється на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями. Він визначається Міністерством оборони України у зв’язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров’я через наслідки захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов’язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (п. п. 8 ч. 1 п. 82 Положення);

• Військовослужбовці, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров'я для проходження військової служби, на їх прохання і за потреби ЗСУ можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі на строк до п'яти років.

Під час розгляду питання щодо залишення військовослужбовців на військовій службі понад граничний вік ураховуються:

• потреба Збройних сил України;

• рівень командирської (професійної) підготовки;

• наукові ступені і вчені звання;

• досвід проходження військової служби у військових підрозділах, які направлялися за кордон;

• бойовий досвід;

• знання іноземної мови за стандартизованим мовним рівнем не нижче за "мінімально необхідний";

• наявність освіти оперативно-тактичного або оперативно-стратегічного рівня (тільки для осіб офіцерського складу).(п. 219 Положення)

Інші питання залишення на військової служби понад граничний вік регулюються Розділом XI Положення.

Військовослужбовці, визнані непридатними до військової служби за станом здоров’я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров’я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров’я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов’язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Останні військовослужбовці, яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення. (абз. 1 п. 240 Положення)

Перелік посад, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби, визначається Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2018 року № 410.

Нормативно-правове регулювання: Закон України «Про військовий обов’язок та військову службу».Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затверджене Указом президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі – Положення) 

Чи можна подати рапорт на звільнення під час військової служби за наявності підстав для відстрочки?

Подати можна, але такий рапорт не підлягає задоволенню. Адже правом на відстрочку від призову на підставі ст. 23 Закону України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” можна скористатися лише до моменту набуття статусу військовослужбовця. Оскільки на момент несення військової служби етап призову вже завершився. Після призову під час мобілізації та зарахування до особового складу військової частини подавати заяву про відстрочку запізно. На цій стадії можна лише застосувати підстави звільнення з військової служби, визначені п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України ”Про військовий обов’язок і військову службу".

Це, звісно, є дискримінаційним щодо тих осіб, які на момент призову не мали підстав для відстрочки, а отримали їх лише під час несення військової служби. Неможливість з об’єктивних причин скористатися підставами для відстрочки «заднім числом», на відміну від призовників строкової служби, не є виправданим обмеженням законодавця.

У такому випадку можна клопотати про переміщення (переведення) до іншої військової частини за місцем проживання, якщо немає підстав для звільнення з військової служби.

Нормативно-правове регулювання: Закон України "Про військовий обов’язок та військову службу», Закон України ”Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”

Чи перешкоджає звільненню відкриття стосовно військовослужбовця досудового розслідування, повідомлення про підозру, висунення обвинувачення чи судового провадження, за наявності підстав звільнення, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 ЗУ "Про військовий обов’язок та військову службу"?

Ні, сам факт здійснення досудового розслідування чи судового розгляду, повідомлення про підозру чи висунення обвинувачення не є перешкодою для звільнення військовослужбовця під час воєнного стану. 

За змістом п. 229 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

З цієї норми випливає, що перешкодою звільненню можуть стати:

• заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи;
• запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою.

Як ініціювати звільнення з військової служби? Що має бути зазначене в рапорті? Що доречно включити?

Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді письмовий рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. 

У рапортах на звільнення з військової служби зазначаються: 

1. підстави звільнення з військової служби;

2. думка військовослужбовця щодо бажання/небажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

3. районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця;

4. погодження на виключення зі списків особового складу військової частини до моменту проведення усіх необхідних розрахунків (необов’язково, за бажанням, з метою прискорення звільнення);

5. бажання не направлятися на обстеження ВЛК (необов’язково, висловлюють з метою прискорення звільнення; раджу включати в рапорт в виключних випадках, бо проходження військово-лікарської комісії є корисним).

Нормативно-правове регулювання: п. 233, абз. 3 п. 235, абз. 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.

В якому вигляді мають бути подані документи, що підтверджують підстави для звільнення? Чи достатньо простих копій?

Відповідно до абзацу 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170,  (далі – Інструкція) звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. 

Однак, ця норма є спірною через надмірний формалізм та ускладнену реалізацію. Крім того, додані до рапорту документи принаймні можна засвідчити нотаріально або посвідчити адвокатом. Водночас її слід враховувати, тому не варто подавати документи в простих, ще й неякісних копіях.

Нормативно-правове регулювання:  Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затверджена Наказом міністра оборони України 10.04.2009 № 170.

Що означає подача рапорту по команді?

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.

Ускладненням подачі рапорту є різне розташування військовослужбовця із прямими та непрямими командирами. Це зокрема такі є випадки:

• виконання завдань у відриві;

• тимчасове підпорядкування;

• відмова ТВО приймати рішення і підписувати рапорт за відсутності штатного (постійного командира (начальника); перебування командира роти та командир батальйону на різних позиціях.

Як вчинити, якщо безпосередній командир відмовляється прийняти рапорт або ігнорує його розгляд?

У разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, наступному за прямим старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так далі до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Дії з ігнорування командирами рапортів підлеглих суперечать законодавству, тому підлягають оскарженню. Але для цього потрібно мати докази подачі рапорту. 

Оскарження може відбуватися шляхом:

• подачі рапорту на звільнення в порядку підлеглості: вищестоящему командиру, де обґрунтувати відсутність можливості подачі рапорт прямому командиру, предмет прохання та обґрунтування (квазі-оскарження, бо містить і скаргу, і клопотання); 

• подачі звернення з особистих питань при відвідування старшими начальниками позицій і розташувань (так зване опитування);

• подачі скарги до Міністерства оборони України, ВСП, органів військового управління;

• подачі позовної заяви до адміністративного суду.

Заборонено подавати скаргу під час бойового чергування, перебування у строю (крім скарг, поданих під час опитування військовослужбовців), на варті (вахті), а також у добовому наряді, під час занять. Це не стосується рапортів на звільнення з військової служби старшому командиру, якщо прямий командир не діє або відсутній.

Як зафіксувати для подальшого оскарження факт подачі рапорту у разі, якщо командир відмовляється його приймати?

Це може відбуватися шляхом:

1. фіксування процесу подачі рапорту відеокамерою власного смартфона;

2. пересилання документів засобами Укрпошти;

3. пересилання тексту рапорту з додатками:

• на електронну пошту командира;

• на номер мобільного телефону командира через програмне забезпечення, на кшталт месенджерів Telegram, WhatsApp, Signal, Viber.

Чи є ефективним спосіб подачі скарг не прямому командиру?

Так. Таким способом можна назвати опитування, яке проводиться:

• новопризначеними командирами, починаючи від командира роти (корабля 4 рангу) й вище, під час прийняття посади;

• інспектуючими (перевіряючими) особами;

• особами, призначеними для керівництва інспектуванням (перевіркою) військової частини;

• Міністром оборони України; 

• начальником Генерального штабу, Головнокомандувачем Збройних сил України;

• іншими посадовими особами.

Опитування військовослужбовців передбачене статтями 39, 42-45, 47, 48, 65 Закону України «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних сил України». Порядок проведення опитування військовослужбовців – Додатком 6 до Статуту внутрішньої служби ЗСУ.

Чи вправі військовослужбовці ініціювати своє звільнення у зоні бойових дій, під час виконання завдань з оборони? Чи є якісь обмеження в такому випадку?

Так, вправі. І вони підлягають звільненню на загальних підставах. Певні обмеження і умови, пов’язані з зазначеними факторами, передбачені лише для військовослужбовців, які уклали контракт.

Так, відповідно до 260 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військовослужбовці, які на час набуття права на звільнення зі служби виконують завдання в інтересах оборони України під час дії особливого періоду, беруть безпосередню участь у веденні воєнних (бойових) дій, у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України, звільняються з військової служби протягом трьох місяців з дня завершення виконання таких завдань.

Із аналізу зазначеної норми випливає, що цей абзац застосовується до військовослужбовців-контрактників, які набули право на звільнення з військової служби на підставах, передбачених підпунктами "й" або "к" пункту 2 частини п’ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу", у разі вислуги. 

Подібна норма міститься в абзаці сьомому пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення і підтверджує зазначені висновки. Єдине, Інструкцією доповнено норму Положення про те, що строки звільнення у таких випадках не можуть перевищувати трьох місяців з дня подання рапорту на звільнення з військової служби, що засвідчує і п. 241 Положення про проходження військової служби.

Отже, ця норма стосується лише військовослужбовців, які уклали контракт, і не стосується мобілізованих осіб під час воєнного стану за ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Які дії відбуваються після подачі рапорту? 

Відповідно до пунктів 234, 235 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, перед звільненням:

• уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби;

• військовослужбовці направляються на обстеження військово-лікарською комісією, окрім тих, хто:

• звільнений у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання висловив бажання не проходити ВЛК.

Які строки розгляду рапорту і звільнення з військової служби?

Загальний строк розгляду рапорту і видання наказу про звільнення з військової служби (виключення з особового складу військової частини) – до одного місяця, якщо більш скорочений строк не визначить командир військової частини.

Лише по деяких категоріях законодавством прямо передбачені більш скорочені строки звільнення:

• у разі звільнення за станом здоров’я – негайно після отримання висновку ВЛК.

Відповідно до абз. 2 п. 240 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров’я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

• у разі звільнення контрактника – не пізніше закінчення строку контракту.

Відповідно до п. 237 Положення у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту видання наказу про звільнення та здача посади військовослужбовцем повинні бути здійснені не пізніше дня закінчення строку контракту, якщо інше не передбачено законодавством.

Більш довгий строк встановлений у разі участі осіб, що уклали контракт, у воєнних діях – до 3х місяців з завершення виконання завдань в інтересах оборони, але не більше 3х місяців з моменту подачі рапорту (п. 241, п. 260 Положення, абз. 7 п. 14.10 розділу XIV Інструкції). 

Отже, законодавством України не встановлено спеціальних строків розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення по всіх категоріях. Загальні строки всіх звернень визначені Інструкцією з діловодства у Збройних силах України, затвердженою Наказом Генерального штабу  Збройних сил України від 07.04.2017 № 124 (далі – Інструкція з діловодства). Відповідно до пунктів 3.11.4.-3.11.6. цього акту строк виконання документа може встановлюватися в нормативно-правовому акті, розпорядчому документі або резолюції командування (керівництва). Строки виконання документів визначаються в календарних днях, починаючи з дати його реєстрації (підпису командування (керівництва). Якщо останній день строку виконання документа припадає на неробочий день, то останнім днем строку виконання документа вважається перший день після неробочого дня. Строки можуть бути типовими або індивідуальними. Типові строки виконання документів установлюються законодавством. Строки виконання основних документів наведено в додатку 44 до Інструкції. Індивідуальні строки встановлюються командуванням (керівництвом) військової частини (установи). Кінцевий строк виконання, як правило, зазначається в тексті документа або резолюції. Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Які посадові особи вправі звільняти з військової служби?

Звільнення військовослужбовців із військової служби з моменту введення воєнного стану здійснюється:

• у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами – командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних сил України прирівняні до них;

• у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами – командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних сил України прирівняні до них;

• у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами –    командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних сил України, командиром військової частини А0515, начальником Генерального штабу Збройних сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

• у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами – головнокомандувачем ЗСУ;

• у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами – міністром оборони України;

• у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні – президентом України.

Нормативно-правове регулювання: п. п. 2 п. 225 Розділу XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008