Нерішучість НАТО: Загроза єдності та безпеки Альянсу

Основою для виникнення Організації Північноатлантичного договору стала потреба в забезпеченні колективної безпеки при виникненні загрози зі Сходу, тобто СРСР. Реакція країн НАТО на деякі провокації Росії на східному кордоні Європи показала, що НАТО більше не здатне реалізовувати свої засадничі функції. Виникає враження, що Європа більше не виступає цілісною силою, яка стоїть на захисті демократії. Скоріше, країни Європи стоять на захисті короткострокових інтересів своїх виборців, аніж будь-чого іншого.

Одним із яскравих прикладів цього є ситуація в місті Нарва, розташоване на кордоні Естонії та Росії. Нарва вже тривалий час протистоїть російським провокаціям. Росіяни зухвало порушують порядок на кордоні різними способами: від глушіння супутникових сигналів до демонстративних польотів дронів і дирижаблів із символікою російських збройних сил. Естонія місяцями безрезультатно наголошує на тому, що Кремль може спробувати повторити сценарій, подібний до захоплення Криму, і поставити НАТО перед дилемою: або втрутитися і ризикнути глобальним конфліктом, або продемонструвати бездіяльність, що підірве довіру до статті 5 Північноатлантичного договору.

Ситуація, за якої країні НАТО загрожує небезпека, мусить викликати певну реакцію інших членів альянсу. А реакція виявляється, мʼяко кажучи, нерішучою. Показовим є приклад недавнього візиту бельгійської делегації до Естонії, під час якого обговорювалися плани евакуації громадян, а не стратегія швидкого розгортання військ для захисту Балтійського регіону. Як зазначив представник Естонії, усвідомлення реальної загрози серед союзників залишається низьким, незважаючи на досвід Грузії у 2008 році та анексію Криму у 2014 році.

Подібні виклики стоять і перед Фінляндією, яка також відчуває тиск з боку Росії. У нещодавньому оборонному звіті уряду Фінляндії йдеться про реальну можливість військових дій з боку Росії проти Фінляндії, Північної Норвегії та країн Балтії. Фінський уряд попереджає, що Росія готова йти на значні ризики, незалежно від можливих втрат.

Командувач збройними силами Швеції Мікаель Біден також висловив стурбованість можливістю російської військової операції в Балтійському регіоні. За оцінками НАТО, Росія, швидше за все, не прагнутиме масштабного захоплення територій країн Альянсу, але може вдатися до військової операції з метою перевірки реакції НАТО.

Європа  настільки звикла до миру, що типовий її житель ще досі не припускає думки про війну, яку може спіткати континент. Наприклад, при відвідуванні гірської частини Австрії будь-який українець рано чи пізно стикнеться з дисонансом, коли почує типовий для себе сигнал повітряної тривоги. Цей сигнал в Австрії працює як сповіщення про сильний вітер. Якщо в австрійця запитати «А що, як справді тривога?», в його очах ви побачите щире нерозуміння — у його світогляді відсутня навіть мінімальна ймовірність реальних бойових дій на його території.

Виникає враження, що Європа забула — цей довготривалий мир дався їй не безкоштовно, а великою кровʼю її синів та дочок. Реакція країн ЄС і НАТО на війну в Україні ще можна зрозуміти, якщо увімкнути великий цинізм: попри все, Україна досі є чимось далеким від них політично і ментально. Однак пасивність реакцій на безпосередні загрози навіть у бік країн-членів альянсу викликає величезні питання до європейського світогляду, який за минуле століття змінився до невпізнаваності.

Ситуація вказує на глибокий розкол у підходах до безпеки серед країн-членів Альянсу. Видається, що тільки ті держави, які знаходяться безпосередньо біля кордону Росії, усвідомлюють серйозність загрози та активно готуються до можливих сценаріїв агресії. У той же час інші продовжують ставити на перше місце короткострокові національні інтереси та політичні розрахунки. Така неоднорідність реакцій ставить під загрозу ефективність НАТО як єдиного оборонного альянсу та підриває віру в його здатність захистити демократію на європейському континенті.