Новости
Ракурс

Міфи, виклики і проблеми вищої правничої освіти

Про сенси правничої професії. Розмова третя

Loading...

Якщо ви володієте знанням, дайте іншим запалити від нього свої світильники
Т. Фулпер

Молода людина, завершуючи навчання в загальноосвітній школі (гімназії, ліцеї),  самостійно або за участі (під впливом) батьків, учителів, друзів вирішила отримати вищу/університетську освіту за напрямом  – правознавство...

Які міфи, виклики і проблеми в опануванні навчальної програми бакалавра-правознавця (згодом – магістра) її чекають?

Спочатку –  про  міфи. Саме міфи університетського навчання, а не правничої професії, про що йтиме мова в наступній нашій зустрічі на цій сторінці.

Міф перший. Традиційно вважається, що навчання за гуманітарним напрямком освіти взагалі і правознавчим – зокрема є достатньо простим і доступним для будь-кого. Немає математичних, фізичних, хімічних формул і різних природничих законів, які треба знати напам’ять і правильно застосувати, бо правильний результат має відповідати формулам і законам природи, немає лабораторних робіт, креслення, експериментів, розрахунків, складних курсових і дипломних робіт тощо...

На правничому факультеті – все значно простіше: є цікаві книжки-кодекси/закони, які треба просто прочитати і навчитися застосувати їх у звичайному щоденному житті-буті людини, а ще –  навчитися пояснювати їх зміст тим, хто таких книжок не читав.

Міф другий. Всі кодекси/закони треба/бажано завчити на пам’ять, щоби в будь-яку хвилину і в будь-якому місці, навіть не маючи при собі текстів цих законів, можна було би їх застосувати в критичній життєвій ситуації будь-якої людини, своєї – також...

Міф третій. Письмові роботи/завдання не такі складні  як у «природничників і технарів», а сучасні інформаційні технології дозволяють їх писати/компілювати/плагіатити досить швидко і якісно. Викладачам особливо ніколи їх досконало читати та й немає великого бажання для цього, бо викладацька університетська робота низькооплачувана.

Тепер про виклики. Їх існує, на мій погляд, декілька в сучасній університетській правничій освіті:

1. Велика кількість обов’язкових та вибіркових (за вибором самого студента) до опанування навчальних дисциплін/наук в порівнянні з будь-якими іншими спеціальностями усіх напрямків вищої освіти. Число таких дисциплін в цілому за весь курс бакалаврської програми сягає понад  60, з яких приблизно половина є обов’язковими. На магістерській програмі дисциплін вполовину менше і, як правило, більша їх частина має бути вибірковими (хоча для більшості вищих навчальних закладів – вибіркові дисципліни не є пріоритетними, оскільки викладачі можуть залишитись без педагогічного навантаження і відповідно без оплати праці.

2. З кожної навчальної дисципліни є значна кількість письмових робіт (рефератів, есе, курсових, розв’язання задач/казусів), що потребує опрацювання великої кількості літературних і законодавчих/нормативних джерел інформації. Опрацювання цих джерел вимагає не лише їх уважного прочитання, але й осмислення (аналізу та узагальнення) та змістовного викладення його результатів у достатньо лаконічній (стислій) формі та зрозумілою і термінологічно правильною мовою. Одним із викликів виконання таких робіт є встановлені строки їх виконання (дедлайни), оскільки викладачі повинні вчасно з ними ознайомитись і оцінити, щоби визначитися з рівнем опанування студентом дисципліни та їх «допуском» до складання заліку або іспиту.

3. На відміну від шкільних програм і завдань, в університетському навчальному процесі «домашні завдання» з підготовки до групових занять мають більш узагальнений характер: назва теми заняття і  ключових питань з цієї теми. Тема заняття часто охоплює цілий розділ або декілька розділів підручника. Як правило, для виконання таких завдань студентам надається  лише перелік рекомендованих основних джерел (підручників, нормативно-правових актів, наукових монографій і статей у фахових часописах). Список таких джерел не є вичерпним. Студенти мають самостійно віднаходити ті тексти в цих джерелах, що,  на їхній погляд, допомагають максимально досконало опанувати тему. В цьому контексті ще одним викликом є уміння студента/студентки стисло, правильно, переконливо і ємко (протягом 3-5 хв.) презентувати свої знання для своїх одногрупників і викладача та аргументовано захищати їх в дискусії, якщо така виникає під час занять.

4. Відсутність достатнього життєвого досвіду для розуміння та усвідомлення багатьох ситуацій, що є предметом розв’язання в навчальному процесі завдань-казусів правових відносин в різноманітних сферах життєдіяльності людини і суспільства. Відсутність належного рівні знань з формальної і неформальної логіки та загальної/вікової/статевої психології людини, що значно ускладнює розуміння життєвих ситуацій та віднаходження адекватних правових інструментів їх розв’язання (поки що лише в навчальному процесі).

5. Організація самостійного побуту та навчання  в умовах проживання в  студентському гуртожитку чи в орендованому житлі. Молода людина опиняється в максимально «вільному плаванні» в цьому контексті і якщо вона психологічно та організаційно не підготовлена до такого способу життя, в неї виникають серйозні проблеми і в навчанні. Слід зважати також і на ті спокуси університетського життя та життя у великому (відносно попереднього місця проживання) місті з його перевагами і вадами.

Які ж проблеми очікують молоду людину, яка навчається на правничому факультеті університету? Назву декілька, які на мій погляд, є суттєвими і вагомими з точки зору отримання/не отримання задоволення та користі  від навчання. Ці проблеми є типовими і притаманні не лише студентам-правникам:

Психологічна  адаптація студента-першокурсника до нових сокурсників, викладачів, розкладу занять (коли треба встигнути за 10-15 хвилин перебігти з одного навчального корпусу до іншого або поміняти аудиторію чи лекційну залу) та методів навчального процесу, яка триває для різних людей протягом різних проміжків часу і може розтягнутись на весь період навчання в університеті, так і не досягнувши оптимального рівня.

Наявність так званих «білих плям/вікон» в розкладі занять на старших курсах, коли навчальний план студента складається з вибіркових дисциплін, що створює певні організаційні складнощі у розкладі занять: у студентів з’являються «вікна», які  вони не уміють, не знають чи не хочуть заповнити змістовним навантаженням (наприклад, у бібліотеці чи науковому центрі) і їх відносно вільний час марнується...

Не системність/не регулярність самостійної роботи над джерелами навчально-наукової і нормативно-правової інформації. Це призводить до «розриву» в знаннях і потребує в подальшому значних часових витрат та інтелектуальних і фізичних ресурсів, щоби заповнити прогалини. Відсутність умінь та навичок в плануванні організації самостійної роботи, визначенні пріоритетів.

Не своєчасне отримання необхідної інформації для оптимальної організації власного навчального процесу і життя-буття, а саме: змін до розкладу занять, годин роботи бібліотек і копі-центрів,  фіксації дедлайнів виконання письмових робіт, відсутність своєчасного інтернет-зв’язку та не регулярний перегляд інформаційних повідомлень у власній електронній пошті щодо організації навчального процесу в університеті.

Бажання/необхідність в силу різних умов та обставин знаходити роботу і працювати, тобто мати додаткову самостійну фінансову підтримку. Вітаючи в цілому таке прагнення студентів, зауважу, що в усіх випадках їм треба розраховувати на власні інтелектуальні та фізичні можливості  і обирати таки види  і години роботи (точно – на неповний робочий день), які не заважатимуть виконувати пріоритетне життєво важливе завдання – опановувати навчальну програму в університеті.

Наприкінці зауважу, що я виклав розуміння та усвідомлення типових міфів, викликів та проблем навчання на правничих факультетів університетів, які ґрунтуються лише на моїх багаторічних спостереженнях та власному досвіді. Вони можуть бути як не повними, так і в чомусь і  не типовими – тому, що в кожному конкретному випадку і для кожної молодої людини ці категорії набувають своїх особливостей і пріоритетів  та у залежності від мети університетського навчання людини  можуть з’являтись інші міфи, виклики і проблеми...

А про «міфи, виклики і проблеми» правничої професії в її п’яти основних формах розкажу в наступних наших віртуальних зустрічах-розмовах.

Заметили ошибку?
Выделите и нажмите Ctrl / Cmd + Enter