Націнка за псевдоекологічність

Ми є те, що ми їмо. Щоправда, українці часто навіть не здогадуються, що насправді вони їдять. Адже в тій же ковбасі м’ясом хіба що пахне, а його роль виконують різноманітні добавки. І навіть якщо споживачеві пощастить і він придбає «лікарську», виготовлену з м’яса, то ой як не факт, що сировині не буде років… 20. І цьому факту не варто дивуватись, адже часто наші виробники закуповують за копійки м’ясну сировину за кордоном, де її мали б знищити, але продають українським підприємцям.

Саме тому, аби придбати якісну їжу, покупці серед усього продуктового різноманіття обирають харчі, на яких є маркування «еко», «органік» чи «біо». І це притому, що коштує вона на 30%, а інколи й на 50% дорожче. Однак такі надписи та завищена ціна, на жаль, не гарантують, що продукт справді якісний.

Корисно і смачно

У світі органічні продукти цінуються за те, що не містять генетично модифікованих організмів (ГМО) та їхніх похідних, хімічно синтезованих консервантів, барвників, ароматизаторів, стабілізаторів і згущувачів тощо. Також у складі справжньої органічної продукції не повинно бути сировини сільськогосподарського походження, вирощеної за допомогою пестицидів, хімічних добрив та іншої агрохімії, гормонів та стимуляторів росту. Не може називатись органікою продукція, виготовлена із сировини, вирощеної поблизу промислових центрів.

Судячи із суворих вимог до «чистої» продукції, стає зрозумілим, що справжня органіка вирізняється своїми смаковими якостями і харчовою цінністю. Так, органічне м’ясо є ідеальним джерелом здорових білків і насичених амінокислот. Наприклад, курятина завжди вважалася дієтичним продуктом, проте це не стосується м’яса, яке продається в наших супермаркетах. Адже воно містить антибіотики та стимулятори росту.

«Завдяки особливостям органічного сільського господарства вміст сухих речовин у фруктах та овочах збільшується, а води — зменшується, таким чином покращуються їхні смакові якості. Водночас, вміст вітамінів, мікроелементів і клітковини значно більший», — розповідає радник Всеукраїнської асоціації із захисту прав споживачів Людмила Розумник.

Тож коли ми говоримо про органічні продукти, слід розуміти, що йтися має насамперед про органічний спосіб виробництва.

Ферма вільних тварин

Виробництво будь-якого органічного продукту починається із сертифікації землі. І коли йдеться про молоко чи м’ясо, то в першу чергу органічний статус повинні отримати поля і пасовища, які використовуються для ведення тваринництва. Корови, які дають органічне молоко, мають випасатися лише на чистих пасовищах, щоб трава, яку вони їдять, не містила в своєму складі пестицидів, діоксинів чи іншої хімії, яка потім може перейти в молоко чи м’ясо.

«Органічна городина має право називатися такою лише тоді, коли земля, на якій її вирощують, пройшла відповідну сертифікацію. Це засвідчує, що минуло щонайменше три роки з моменту останнього використання агрохімії та ГМО і в землі більше не залишилося шкідливих речовин, — зазначає Л. Розумник. — Після того, як фермі видали органічний сертифікат на землю, вона має право отримати сертифікат і на ведення тваринництва. Видаються ці документи спеціалізованими організаціями, які проводять сертифікацію за вимогами, передбаченими в ЄС. Серед переліку останніх є й заборона утримувати тих же корів у тісних стійлах і негуманно поводитися з ними. Тобто корови повинні бути на вільному вигулі, на сертифікованих пасовищах, у природних умовах. Передбачено навіть вимоги щодо кількості гектарів на одну голову: наприклад, для однієї дорослої молочної корови в господарстві має бути не менше двох гектарів. Таким чином, Веселки та Берізки їдять та одночасно збагачують ґрунт природним методом. Молоко, отримане від таких корівок, є готовим органічним продуктом чи сировиною».

Щодо так званих складних продуктів, які складаються з різних інгредієнтів, іменуватись органічними вони можуть лише тоді, коли не менше 95% їхніх складових виготовлені сертифікованим способом. Таким чином, споживачам органічних продуктів важливо знати місця виробництва всіх інгредієнтів. Міжнародні стандарти зобов’язують виробників органічної продукції зазначати на пакуванні походження кожного з компонентів.

Закон є — контролю немає

Проте це міжнародні стандарти, а яка ж ситуація із законодавчим забезпеченням цієї сфери в Україні? На думку експертів, у нас це питання так і залишається відкритим, незважаючи на те, що в 2013 році парламент ухвалив Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини». Цим нормативним актом визначено правові засади функціонування органічного ринку, а також заходи нагляду і контролю за такою діяльністю. У січні 2014 року цей закон набрав чинності. Крім цього, у 2014 році закінчився термін добровільного застосування Технічного регламенту з екологічного маркування, адаптованого до Регламенту Європарламенту та Ради ЄС. Таким чином, технічний регламент встановлює правила екологічного маркування та вводить заборону на застосування неперевірених екологічних тверджень, що вказують на загальну екологічну перевагу продукції: наприклад, «екологічний», «екологічно чистий», «екологічно безпечний» тощо. Відповідно до встановлених технічним регламентом правил, екологічне маркування у формі логотипу та екологічних тверджень, що вказують на перевагу продукції щодо її впливів на стан довкілля та здоров’я людини, можна застосовувати лише тоді, коли йдеться про екологічно сертифіковану продукцію.

«Здавалося б, після ухвалення закону можна лише радіти за прихильників здорового стилю життя. Щоправда, за минулий рік новий закон продемонстрував свої недоліки: з точки зору спеціалістів ЄС, його необхідно суттєво доопрацювати, а також затвердити низку підзаконних нормативно-правових актів для його виконання, — розповідає керівник Київського міськобласного центру захисту споживачів, якості та безпеки продукції Роксолана Цірук. — На думку аграріїв, новий закон не передбачає сертифікації усього процесу органічного виробництва, як це відбувається в ЄС, а сертифікує лише кінцевий продукт. Немає в Україні й органічної бази насіння, яка є в європейських країнах. Конфуз полягає в тому, що в процесі оптимізації органів виконавчої влади уряд передбачив Державну інспекцію сільського господарства, а її функції у сфері державного нагляду в агропромисловому комплексі в царині виробництва й обігу органічної продукції так і не були нікому передані. Інакше кажучи, закон є, але контролювати його виконання немає кому».

Також варто зазначити, що в Україні не розроблені відповідні підзаконні акти, вітчизняні виробники проходять процедуру органічної сертифікації свого виробництва за чинними міжнародними стандартами. Найчастіше це норми Євросоюзу.

Розпізнати підробку

«Згідно з чинним українським законодавством, виробник чи інша зацікавлена особа має позиціонувати продукт у категорії «еко» чи «органік» винятково на підставі відповідної сертифікації, — наголошує голова ВГО «Жива планета» Світлана Берзіна. — На жаль, на українському ринку досить часто можна зустріти безпідставні декларації товаровиробника щодо екологічності чи органічності продукту, що є проявом недобросовісної конкуренції та вводить в оману споживача. Найефективніший спосіб вирізнити серед усього різноманіття справжню органіку — навчитися орієнтуватись у маркуванні та не соромитися запитувати в магазинах екологічні сертифікати».

От тільки складно собі уявити покупця, який перед тим, як придбати пакет молока та пачку крупи, почне вимагати сертифікат на кожен із цих продуктів. А якщо одночасно купується з десяток найменувань продуктів, то вимагати сертифікат на кожен із них — сумнівне задоволення. До того ж, доведеться очікувати, поки продавці знайдуть кожен документ.

За кордоном розпізнати органічний продукт можна за спеціальним маркуванням. Воно використовується в країнах, де поняття «органік» врегульовано законодавчо і його використання контролюється державою. В цих країнах використання надписів «органік», «еко», «біо», «натур» і будь-яких інших, які асоціюються у споживача з органічною продукцією, дозволяється лише тоді, коли виробництво має відповідну сертифікацію. При цьому є дієвий контроль використання таких слів, зокрема і в назвах торговельних марок.

«Українським споживачам відрізнити справжню органіку від підробки складніше, — вважає Р. Цірук. — В Україні ситуація зі споживчим вибором ускладнена відсутністю регулювання назв торговельних марок. Тому в нас виготовляють напій із ароматизатором та іменують його «квас справжній» чи продукт під торговельною маркою «ковбаса лікарська», де є лише ароматизатор м’яса. З органікою ще складніше. На наших полицях магазинів багато різноманітних біокефірів, натуральних соків та інших продуктів українського виробництва, от тільки до органіки має відношення лише їхня назва, а не вміст. В Україні поки що в товарознавчій класифікації немає «біо», «еко» груп товарів та не врегульований порядок використання таких понять. Тому таке маркування у нас слід розглядати лише як рекламу. Винятком є імпортна продукція».

Проте, купуючи й імпортну «органіку», варто бути обережним, адже це може бути звичайна продукція, «прикрашена» правильним маркуванням та високою ціною. А все тому, що покарати бізнесменів, які продають псевдонатуральну продукцію, майже неможливо.

«На жаль, статистики, скільки на українських прилавках продається справді органічних продуктів, немає. Як немає і контролю в цій галузі. Питання ринкового нагляду, зокрема щодо маркування та реклами, відноситься до компетенції Держспоживінспекції, але наразі вона перебуває на стадії реорганізації, — наголошує С. Берзіна. — Тому кожен виробник або будь-яка зацікавлена сторона, яка виявила прояви недобросовісної конкуренції, у тому числі шляхом поширення інформації, що вводить в оману, наприклад, про екологічні характеристики чи переваги продукції конкурента, може звернутися до Антимонопольного комітету про захист від недобросовісної конкуренції. Якщо буде доведено, що поширено інформацію, яка вводить в оману, виробнику доведеться заплатити штраф у розмірі до 5% доходу за останній звітний рік».

Проте на практиці в Україні важко згадати подібні судові спори.