Ефектні ідеї: страхування неупередженості судді

Нещодавня пропозиція Арсена Авакова спрямована на зміну роботи однієї з гілок влади — судової. На його думку, необхідно повернутися до проекту, на якому свого часу наполягав «Народний фронт», але який так і не отримав підтримки. Хоча ця радикальна революційна пропозиція схожа на звичайний піар, але, з іншого боку, має цілком життєздатний вигляд, якщо уявити реальні шляхи втілення маргінальної ідеї відмови від чинних судів. У нашому законодавстві існують для цього всі можливості. На процес можна поглянути з дещо іншого боку. Закрити старі суди і просто так організувати нові буде важче, ніж створити нову поліцію. Поліцейські — це інструмент влади, яким ця влада повинна управляти. Суди і є влада, ними управляти заборонено за визначенням. Швидко змінити цю владу можна, але тоді суди потрібно назвати трибуналами, а владу — диктатурою. Легше зайнятися паралельним зведенням нової будівлі на наявному фундаменті. Відштовхуватися від вже існуючих законів нашої країни і застосовувати всі можливі методики, випробувані у світі, з включенням в процес новаторських елементів.

Понад десять років існує в Україні такий механізм саморегулювання громадянського суспільства як третейські суди. Ці недержавні утворення замислені для полегшення вирішення господарських спорів як між юридичними особами, так і громадян між собою. Дуже часто держава зовсім не потрібна як посередник для вирішення економічних і цивільно-правових розбіжностей. Міжнародний досвід показує впевнену роботу господарських арбітражів, які за своєю суттю є третейськими судами. Процедура розгляду справ у них багато в чому схожа на звичайну судову, проте відрізняється економією витрат і часу, що якраз підходить для ситуації, в якій перебуває наша країна. Нагадаємо, що більше ніж половина комерційних спорів у США та Німеччині розглядаються третейськими судами.

В Україні спроба запустити подібну систему звелася до створення «кишенькових» утворень, що працюють на інтереси структури, що їх організовує. Яскравим прикладом може служити існуючий нині третейський суд при Асоціації українських банків, який організували банкіри для відстоювання своїх інтересів у спорах із клієнтами. Левова частка позовів у цьому суді була подана банками і успішно виграна. Рішення таких судів практично ніколи не оскаржувалися по суті, а лише з процесуальних підстав із затвердженого переліку, наведеного у ст. 51 закону «Про третейські суди». Мізерна частка була оскаржена в державних судах, і жодне рішення не було скасовано.

Закон «Про третейські суди» був ухвалений у березні 2004 року, але повноцінно почав працювати тільки після настання кризи 2008-го. Було організовано декілька сотень таких структур, але активно працюючі третейські суди в Україні можна полічити на пальцях. Механізм життєздатний — залишається зробити його ефективним і неупередженим. Можна спробувати його перезапустити, застосувавши деякі нетривіальні рішення.

В Європі існує абсолютно невідома українському громадянину послуга — юридична страховка. У Німеччині половина домогосподарств захищає себе в правовому полі, страхуючись від різних, у тому числі судових, витрат. У цьому році західні страхові компанії проявлять, безсумнівно, більший інтерес до нашої країни, зважаючи на відкритий із 1 січня для нас європейський ринок. У що виллється цей інтерес — окрема розмова, але його можна використовувати для модифікації багатьох сфер, включаючи судову. Міжнародні фінансові установи дуже гнучко ставляться до надання своїх послуг і готові, розрахувавши всі ризики, надавати їх у найнесподіваніших сферах. Наприклад, застрахувати неупередженість арбітра в суперечці.

Бізнес — це насамперед довіра. Навіть у тому разі, коли партнери не збиралися підводити один одного, можливі різні непередбачені випадки. Коли виникає подібне, все вирішується просто — грошовою компенсацією, і сторони продовжують подальшу співпрацю. У разі виникнення спору світова ділова практика передбачає комерційний арбітраж. Арбітр приймає рішення, з яким сторони зобов’язані рахуватися і виконувати, в будь-якому контракті ці умови завжди обумовлені.

Тепер саме час намалювати поки не існуючу, але цілком імовірну картину.

Третейським суддею сторонами, що сперечаються, обирається будь-яка особа, або ж він призначається у погодженому сторонами порядку для вирішення спору. Говорити про наявність юридичної освіти у претендента неактуально — зараз набагато складніше знайти професійного зварника або фрезерувальника, ніж юриста. Другий важливий крок — страховка неупередженості судді в одній із рейтингових міжнародних страхових компаній. Потенційний суддя повинен володіти можливостями для забезпечення страховки. Їх маса — це задеклароване особисте майно, депозити в банках, інші фінансові гарантії, що легко перевіряються страховиками. Суддя, який порушив підписані умови, нестиме відповідальність не тільки перед українським законодавством, а й перед великою фінансовою структурою, яка вміє домагатися виконання рішень на свою користь. Санкціями може стати міжнародне переслідування та арешт активів, що належать особі, що не виконала своїх зобов’язань. Страхується власне збереження суддею зобов’язань щодо нерозголошення інформації про судовий процес. Можна додати ще запропоновані іноземними страховиками умови. Відповідність судового рішення законодавству можна намагатися оскаржувати, але при відкритості позовних вимог і результативній частині дуже важко не визнати очевидного і сказати на біле — чорне. Якщо тільки у рішенні враховані інтереси всіх сторін спору.

Винагорода судді за роботу формується із суми, яку вносить позивач при зверненні до суду, звідси ж оплачується страховка, і зазвичай сторона, що програла, потім відшкодовує всі витрати. Такий механізм дасть змогу практично відразу запустити суди в новому форматі і уникнути упередженості.

Особливо подібні процеси влаштують західних бізнесменів, у яких склалася негативна думка про українську судову систему. Для іноземців ми — досі дике поле з незрозумілими умовами життя.

Нинішні третейські суди офіційно існують на громадських засадах, хоча, наприклад, половина зі списку третейських суддів суду при АУБ є банківськими співробітниками. 90% рішень цього суду — на незначні суми, що не перевищують 1 тис. дол. За час існування цього суду було ухвалено десятки тисяч рішень на користь позивачів — банків, — які відбулися без присутності відповідача — споживача кредиту, зважаючи на його неявку. Подібні діяння просто неможливі при дотриманні давно, просто і докладно розписаних міжнародних правил. Прикладом може служити арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, прийнятий комісією ООН із права міжнародної торгівлі в 1976 році. Вже сорок років міжнародні господарські відносини регулюються цими правилами, що не мають сили закону в окремих державах, але використовуються арбітражами у всіх країнах.

Якщо очікувати інвестицій в Україну з-за кордону, то потрібно запропонувати зрозумілі, існуючі та випробувані правила ведення бізнесу, що не викликають у іноземців здивування. Слід пам’ятати, що за нормами ЮНСІТРАЛ арбітраж вважається міжнародним, якщо комерційні підприємства сторін арбітражної угоди в момент його укладення перебувають у різних державах.

Окрім постійно діючих, інституційних арбітражів існує ще відповідний для швидкої та ефективної реалізації арбітраж ad hoc, який також є формою третейського суду. Для нього передбачений суд із трьох арбітрів — по одному від сторін, а також третя особа, безумовно авторитетна для обох сторін спору. Згідно з регламентом ЮНСІТРАЛ, до мінімуму скорочуються процедурні суперечки і забезпечується вихід із глухого кута в тому разі, якщо відповідач не призначить свого арбітра, або якщо два арбітри не можуть досягти згоди щодо кандидатури голови.

Третейське судочинство не залежить від держави. Для його здійснення не потрібно бажання і думки ніяких президентів і міністрів, не потрібно схвалення діючих судів. Воно перебуває в рамках міжнародних угод, ратифікованих Україною. У нас в країні цей процес запустився не в найкращі часи, тому і знайшов такий дещо негативний відтінок. Насправді у третейського розгляду існує досить багато переваг:

1. Можливість сторін самостійно вибирати арбітрів виходячи зі своїх уподобань та компетенції суддів.

2. Неупередженість, компетентність і незалежність, незрівнянна з державними судами, де ці якості мають декларативний характер. Всі перераховані позитивні сторони підтримуються міжнародним законодавством і фінансовими інструментами.

3. Мінімальні терміни розгляду спорів та вирішення їх в одній інстанції. Рішення, як правило, приймається у двотижневий термін.

4. Можливість зміни предмета та основи позову в процесі розгляду, оскільки він не пов’язаний формалізованими правилами, встановленими відповідними кодексами.

5. Невисока вартість третейського розгляду, яка не прив’язана до розміру позову і може коригуватися сторонами.

6. Можливість збереження партнерських відносин між сторонами навіть під час процесу.

7. Конфіденційність процесу, підтримувана страховою компанією.

8. Спрощений порядок розгляду спорів із можливістю мирного врегулювання гострих моментів.

9. Розгляд спору може бути проведений у будь-якому зручному для сторін місці.

10. Залучення будь-яких високопрофесійних експертів.

11. Виконання рішень третейських судів відбувається за такою ж процедурою, як і рішень державних судів.

12. Рішення третейського суду є легітимними у всьому світі, потрапляючи під дію Нью-Йоркської Конвенції 1958 року «Про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень», яку ратифікували більше ніж сотня держав, включаючи країни колишнього СРСР.

13. Третейські суди знімають завантаженість із державних судів.

Тепер зупинімося на негативних моментах третейського розгляду в Україні.

1. Ефективність суду залежить від ступеня співробітництва сторін. Це суд для цивілізованих осіб і цивілізованих спорів. У зв’язку з цим від судді потрібні значні зусилля або абсолютно незаперечний авторитет.

2. Необхідність звернення із заявами до державного суду для вжиття заходів щодо забезпечення позову. Хоча ще до винесення рішення третейським судом сторони апріорі згодні добровільно виконати його рішення. Така угода має назву фідуціарної або довірчої угоди (від лат. fiducia — довіра).

3. Свідчення свідків та експертні висновки з точки зору достовірності мають приблизно таку ж силу, як і пояснення сторін, і арбітр має довести до сторін інформацію про достовірність поданих матеріалів, зібраних виключно на добровільній основі. Звідси значно менше можливостей для збору доказів.

4. Завірене в державному суді рішення третейського суду оскаржити ще важче, ніж просте рішення держсуду. Особливо якщо воно незаконне і необґрунтоване.

5. Можливість створення «кишенькових» судів, що не переслідують мети об’єктивного, неупередженого розгляду справ, а задумані лише для винесення рішень в інтересах певних осіб.

Зміни до судової системи можна внести вже сьогодні, спираючись на існуючу законодавчу базу та керуючись міжнародними правилами. Навіть сучасне українське суспільство, заражене нігілізмом, може сприйняти подібний механізм. У світлі повороту нашої країни в бік Заходу, який багато років використовує подібну практику, ініціатива має вельми актуальний вигляд.