Про вибір генпрокурора: Слід сміливіше і ширше використовувати досвід минулого!

Голова Верховної Ради Андрій Парубій стверджує, що президент України Петро Порошенко розглядає на посаду генерального прокурора лише одну кандидатуру — керівника парламентської фракції «Блок Петра Порошенка» Юрія Луценка. Про це Парубій заявив в ефірі «5 каналу». «У розмові з президентом інших кандидатур не було озвучено», — сказав Парубій.

Скільки вже було сказано й написано про це, і ось — знову...

Навіть комісар Європейського Союзу з питань європейської політики сусідства і переговорів по розширенню Йоганнес Хан чітко роз'яснив для жирафів і танкістів: генеральний прокурор просто зобов'язаний мати юридичну освіту! У бідолашного австріяка від абсурдності предмета обговорення просто пазли розійшлися...

Президент переглянув всю країну і серед 45 мільйонів не зміг знайти порядного юриста. 

І тут слід сказати кілька слів щодо проекту закону «під Луценка», покликаного захистити природне право Юрія Віталійовича керувати Генеральною прокуратурою.

Я вважаю це правильним напівзаходом.

У нас в країні була побудована ціла система апартеїду, що розділяє кандидатів при прийомі на роботу в правоохоронні органи на тих, хто вже сидів, і тих, хто ще не сидів. Це неправильно. Ми самі відкидаємо сотні тисяч перевірених грамотних «кентів» та «брател».

Судіть самі: людина, що сиділа, добре знайома з основами кримінального законодавства, досконально знає слідчу роботу (з протилежного боку), володіє хорошими організаторськими здібностями (які явно перевершують всілякі УБОЗи й УБЕЗи), має широкі зв'язки в кримінальному світі, що допоможе розкриттю тяжких злочинів...

До речі, видатний працівник радянської юстиції, прокурор Союзу РСР Андрій Януарійович Вишинський в 1908 році сів у Баїлівську в'язницю (Баку), де близько зійшовся з відомим рецидивістом Йосипом Джугашвілі на прізвисько Коба.

Баїлівські курси підвищення кваліфікації пішли йому на користь: в 1917 році Вишинський — вже комісар міліції Якіманського району Москви, бере найактивнішу участь в розшуку такого собі Володимира Ульянова — особливо небезпечного державного злочинця...

І хоча тоді він Леніна не спіймав, але проявив неабияку старанність.

Пізніше він був по заслугах оцінений Сталіним і висунутий на пост головного прокурора країни, де лише за якихось чотири роки, з березня 1935 по травень 1939-го, зумів виправити свої колишні недопрацювання, впіймав і притягнув до суду чимало відомих більшовиків: Зінов'єва, Каменєва, Бухаріна, П'ятакова, Радека та інших.

Тобто Вишинський на ділі довів: встав на шлях виправлення, міцно перекувався, товариш...

Тому не слід зупинятися на напівзаходах у питаннях обрання генпрокурора. Потрібно сміливіше й ширше використовувати досвід минулого.