Реформа української медицини: останній цвях?

Про те, що заступник міністра охорони здоров'я Ігор Перегінець вирішив піти у відставку, громадськість дізналася з його коментаря під постом в Facebook: «Я поінформував віце-прем'єра, в. о. міністра, що подаю у відставку 10 травня. На той час, сподіваюся, графік поставок буде остаточним. Я зробив все, що міг. Хто знає, як краще — є прекрасна можливість».

Для більшості це стало несподіванкою. Для декого — неприємною. Треті, особливо активні оптимісти, подали петицію президенту з проханням призначити Ігоря Богдановича на посаду міністра охорони здоров'я. Правда, збір підписів йде не дуже — напроти необхідної цифри в 25 тисяч є всього 113 підписів. Слід відзначити, що протягом року на посаді заступника міністра охорони здоров'я О. Квіташвілі І. Перегінець відповідав за ключові питання у відомстві: кампанію з вакцинації проти поліомієліту, освоєння кредиту від Світового банку на 215 млн дол., перехід на міжнародні закупівлі ліків і низку інших не менш важливих напрямків.

З приходом варяга із Сакартвело на посаду глави МОЗ, яка стала вже проклятою, в українців ненадовго зажевріла надія — раптом у грузина вийде. Україна не Грузія, це стало ясно не лише нашим співгромадянам, а й самому експату, який незабаром зізнався, що був дуже оптимістичним в питанні реформування нашої медицини. На жаль, імпортований реформаторський досвід, як дивовижна рослина, не схотів приживатися на українській землі. Наприклад, закупівля ліків за бюджетні гроші за допомогою міжнародних організацій, яка непогано зарекомендувала себе в багатьох країнах і на яку ми так сподівалися, в Україні проходить також по-новому. Очікувалося, що такий крок дозволить нарешті піти від корупційних схем, препарати будуть поставлятися пацієнтам вчасно і безперебійно за оптимальним співвідношенням ціна/якість.

На жаль, очікування і реальність не співпали. Терміни поставок лікарських препаратів розтягнулися практично на рік. Гроші з держбюджету були переведені компаніям-посередникам ще наприкінці минулого року, проте на сьогодні лише невелика дещиця з довгого списку препаратів надійшла на склад «Укрмедпостач», ще менше ліків дійшло до пацієнтів. Хто винен? Українські недалекоглядні чиновники, міжнародні агентства, легендарні фармкоролі? Навряд чи на це питання шукають відповідь пацієнти, спантеличені пошуком ліків, адже хворобу не можна попросити почекати. Прикро, що у противників такого важливого кроку як передача закупівель міжнародним фондам і організаціям, з'являється все більше козирів і приводів для сарказму, мовляв, навіть фармацевтична мафія поставляла ліки швидше.

Пошуки кандидата на головне крісло в Міністерстві охорони здоров'я затягнулися. Наприкінці квітня громадськість дізналася, що виконуючим обов'язки міністра охорони здоров'я України став Віктор Шафранський, а також, напевно, мало здивувалася новині про те, що за сумісництвом новий в. о. є співвласником фармацевтичної компанії.

На жаль, ми й не помітили, як у нашій країні відбулося зміщення акцентів із суспільно важливих напрямків в медицині на ті, що активно лобіюються. Сьогодні представники громадських і пацієнтських організацій нерідко не лише відстоюють інтереси своїх пацієнтів (вибачте за тавтологію), впливають на схеми лікування і вибір препаратів, а й займаються кадровими чистками, рекомендують, а часом і вимагають посадити потрібних людей у звільнені крісла. Дивно, чому в Україні, де перші місця у шкалі причин смертності займають зовсім не інфекційні захворювання, а серцево-судинні та онкологія, ми найчастіше чуємо про проблеми СНІДу та ВІЛ-інфікованих?

Ігор Перегінець на роботу ходить. Його заяву про відставку Кабмін за два тижні поки так і не прийняв. Є інформація, що на цю посаду активно розглядається кандидатура Наталії Низової, котра сьогодні обіймає посаду директора ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними захворюваннями Міністерства охорони здоров'я України» (сформований шляхом злиття Українського центру по боротьбі та профілактиці СНІДу та Українського центру туберкульозу). Чому б ні? У Наталії Миколаївни довгий послужний список. Вона доктор медичних наук, професор, нещодавно отримала звання заслуженого лікаря України. Кажуть, в Україні вона буває не так часто — краще переймати міжнародний досвід особисто. Так, нещодавно лікар акушер-гінеколог за освітою Н. Низова вивчала схеми лікування туберкульозу в Італії. У минулому Наталя Миколаївна була вірним соратником і другом екс-глави МОЗ Раїси Богатирьової, а значить, навряд чи і гадки не мала про розпилювання бюджетних грошей. Як відомо, колишній міністр охорони здоров'я України Р. Богатирьова заочно арештована за розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах і оголошена в міжнародний розшук. Неважко передбачити, до чого призведе таке призначення. Близьке оточення Р. Богатирьової на посаді заступника глави МОЗ стане останнім цвяхом, забитим у труну нещасної української системи охорони здоров'я.