Де Трепак підчепив «чорну касу» Януковича?

Повертаючись знову і знову до подій 2 червня, коли були ухвалені президентські поправки в Конституцію, задаєшся питанням: як могло так статися, що всупереч інтересам країни, всупереч власним інтересам, в парламенті знайшлося 335 могильників нинішньої держави?

Ранок несподіванок не обіцяв: Парубій звично відкрив сесію, півгодини безплідно витратили на обговорення поправок до Бюджетного кодексу. Щоправда, дані письмової реєстрації насторожували: в парламент з'явилося 383 депутати, що трапляється нечасто. Потім півтори години як мокре горить обговорювали проект закону №4734 «Про судоустрій і статус суддів». При цьому представники Опозиційного блоку, не соромлячись, критикували запропоновану судову реформу. Особливо старався депутат Василь Німченко (близький Віктору Медведчуку), який каменя на камені не залишив від президентських пропозицій. Депутати інших фракцій, в тому числі й ті, хто в основному підтримував цей закон, чітко давали зрозуміти, що закон сирий і не варто гнати коней...

Було деяке очікування, що, ухваливши в першому читанні, парламент дасть можливість протягом літніх канікул доопрацювати цей судовий напівфабрикат. Але, не мудруючи, Парубій поставив проект №4734 відразу за основу і в цілому, і рівно опівдні на табло висвітилося: за — 281, проти — 1, утрималися — 50.

Перемога, але недостатня, щоб розраховувати на подолання планки в 300 голосів, тим більше, що колишні регіонали гуртом утрималися. Та й сам законопроект №4734 без змін до Конституції позбавлений сенсу, бо не зможе набрати законної сили. Але вже через дві хвилини Парубій впевнено провів голосування за включення до порядку денного поправки до Конституції — проект №3524.

На обговорення долі країни пішло цілих 82 хвилини. Рівно о 13 годині 23 хвилини 59 секунд на табло засяяли 335 голосів «за», з них 38 — Опозиційного блоку колишніх «януковичів». І навіть головний критик Німченко — і той «за»...

Порошенко, який вшанував візитом парламент, мав усі підстави почувати себе тріумфатором. За вісім днів він зумів здобути дві перемоги: 25 травня, акурат до другої річниці його перемоги в першому турі президентських виборів, до нас повернулася Надія. Ще тиждень, і бац — ухвалено зміни до Конституції, Порошенко зумів повторити тріумф Януковича 2010 року.

Але що стало причиною настільки кардинального розвороту колишніх регіоналів? Ще годину тому вони не мали ані найменшого бажання підтримувати судові фантазії Банкової, тепер же голосували дружно, на ура, ніби покійний Чечетов повстав з мертвих і особисто диригував парламентським оркестром...

Подейкують, що на «януковичів» справила враження так звана чорна бухгалтерія, яку передав у НАБУ колишній заступник голови СБУ Віктор Трепак.

Ця історія з таємними гросбухами є наріжним каменем до розуміння логіки того, що сталося того дня у Верховній Раді, тому зупинимося на ній детальніше.

Перше повідомлення на цю тему пройшло 28 травня — вже через три дні після того, як до нас повернулася Надія. Запам'ятаємо цей факт, бо він багато про що говорить.

Про те, що колишній перший заступник голови СБУ Віктор Трепак передав НАБУ документи, він сам розповів в інтерв'ю «Дзеркалу тижня»: «Значна частина цих матеріалів — "амбарна книга" корупційних виплат, які систематично здійснювалися за рахунок "общака" або "чорної каси" ПР».

За його словами, йдеться про так звану чорну бухгалтерію Партії регіонів із загальними виплатами на суму близько 2 млрд дол.

Серед фігурантів цих матеріалів — посадові особи найвищого рівня, міністри і керівники відомств, народні депутати, відомі політики, громадські діячі, представники міжнародних організацій, судді, в т. ч. вищих судових інстанцій. При цьому Трепак відмовився назвати прізвища «в інтересах майбутнього слідства».

«За наявною інформацією, вказаною злочинною організацією на хабарі та інші підкупи було витрачено близько 2 млрд дол. Хабарі в 500 тис. дол. або 1 млн дол. були мало не нормою. У багатьох випадках вони сягали 5-ти, 8-ми і навіть 20 млн дол. Зауважте, готівкою!» — зазначив Трепак.

У НАБУ підтвердили факт передачі документів у другій половині дня 27 травня.

Однак вже 3 червня, тобто наступного дня після того, як справу з Конституцією було зроблено, речник СБУ Олена Гітлянська виступила з дивною заявою: «Ми не знаємо, коли ці матеріали з'явилися у Трепака. Будучи співробітником СБУ, він не доповідав про них керівництву рапортом, який мав бути проаналізований, і йому була б дана належна оцінка».

Ще більше туману в той же день напустив сам президент: «Я впевнений, що як кадровий працівник СБУ, отримавши ці документи, він мав порушити кримінальну справу. Якщо вони були у нього два роки, і він не порушував... Я сподіваюся, що це не так, тому що я буду дуже розчарований. Це не схоже на Трепака. Якщо йому хтось підкинув, і він пішов в НАБУ — це його право. Але він повівся як політик, а не як кадровий співробітник спецслужб», — сказав Порошенко на своїй п'ятничній прес-конференції.

Петро Олексійович, ви не уявляєте, як ми всі разом будемо розчаровані, коли розкриється правда про справжнє походження цих документів...

Ще через три дні свого колишнього підлеглого покартав глава СБУ Василь Грицак: «Трепак знає, що він повинен був доповісти рапортом голові СБУ про обставини отримання цієї інформації, де, коли, від кого і за яких обставин, в присутності кого і кому ще про це відомо — і передати ці матеріали. Цим матеріалам потім мала бути дана правова оцінка і мало бути прийняте процесуальне рішення. На жаль, цього не сталося», — розповів Грицак на брифінгу в понеділок.

Виходила цікава картина: невідомо де і коли, практично на невідомих доріжках серед невідомих звірів, ходили-бродили папери Януковича, поки не підчепили Трепака і разом з ним, з Трепаком, не були занесені в НАБУ з порушенням всіх мислимих і немислимих кримінально-процесуальних та гігієнічних норм.

При цьому будь-який юрист буде в шоці від сукупності подібних подробиць: по-перше, ніякої доказової бази ці папери не мають і мати не можуть, бо презумпція невинуватості згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України проголошує: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Оскільки папери отримані без оформлення вилучення в присутності понятих, то для суду вони значення не мають.

Крім того, виходить, що самого Трепака треба судити за ст. 396 КК — за приховування злочину, адже він нібито два роки ховав ці папери...

Але тут у гру стрімко втрутився міністр внутрішніх справ Аваков: все було зовсім не так! Виявляється, документи були виявлені після пожежі в офісі Партії регіонів на вул. Липській в лютому 2014 року: «Частину документів з цієї "амбарної книги" було вилучено, вона проходила через наші руки. Якби я хотів покривати свого співробітника, я б ці документи, напевно, поклав у стіл. Частина документів в НАБУ потрапила, як ви знаєте, частина документів в лютому 2014 року — 8 мішків архіву ПР, які були виявлені після пожежі, — були винесені і передані нам. Ми їх розбирали, обсяг їх колосальний... Фігурує ряд неназваних прізвищ, розписки, кошториси... Цими питаннями займаються, наскільки я знаю, ГПУ і НАБУ».

Версія не позбавлена оригінальності. Ось тільки невдача: офіс на Липській згорів дотла. Там нічого живого не залишилося, один попіл. Треба думати, що мішки з паперами були заздалегідь упаковані і зберігалися в сейфі, що не горить, а самі документи були надруковані на такому ж папері...

Після такого визнання доведеться судити не тільки Трепака за приховування злочинів, а й Авакова.

Дивлячись збоку, видно неозброєним оком: наші фігуранти заплуталися у своїх свідченнях і версіях походження комірних талмудів «януковичів». І, якщо чесно, вже сил немає дивитися на цю комедію.

Тому я розповім, як це, з моєї точки зору, було насправді. Що називається, дайте мені вгадати цю мелодію з однієї ноти.

По-перше, очевидно, що документи потрапили до рук нинішньої влади зовсім нещодавно, причому несподівано для них — вони навіть не встигли як слід узгодити і прорепетирувати єдину легенду на цей випадок.

По-друге, знаючи, як у нас вміють зливати і продавати будь-яку інформацію, — документи однозначно зберігалися весь цей час за кордоном. Але де, в якій країні міг перебувати архів Януковича, якщо не в Україні? Відповідь очевидна: папери до нас приїхали звідти ж, звідки до нас повернулася Надія. І я не здивуюся, якщо одним рейсом з Ростова.

Четверте. Як документи потрапили до Трепака? Та дуже просто — його викликали на Банкову і вручили пачку макулатури для виконання особливого спецзавдання. Яке він ледь не провалив. Тому лукаві коментарі Порошенка і Грицака не повинні нікого ввести в оману.

25 травня повернулася Надя, а 27 травня Трепак вже тусувався в НАБУ. Все збігається?

Перші публікації «чорної каси» не справили особливого враження на регіоналів. Більш того, вони дозволяли собі іронізувати з цього приводу. Але Порошенко вирішив провчити колишніх «януковичів» і постати в образі професора Воланда, показати всім, що рукописи не горять.

Хоча в цій історії він найбільше схожий на іншого персонажа — директора вар'єте товариша Лиходєєва, який після спілкування з нечистою силою сам попросився, щоб його відправили «у надійну камеру».

Так от, повернімося до колишніх регіоналів. Їм, напевно, організували додатковий перегляд в приватній обстановці деяких інших документів, що не набули розголосу. Шок і трепет з їхнього боку викликали навіть не самі документи, а те, що вони достеменно знали: папери надійно «поїхали до Ростова» разом з їх власником з квитком в один кінець і ніколи, за жодних обставин не мали повернутися.

Те, що нехороші папери спливли, свідчило про одне: щось трапилося. Причому на найвищому рівні. Подув північний вітер, і можна сильно застудитися, якщо не тримати ніс за вітром.

Для тих же, хто туго міркує, перед голосуванням, 1 червня, паном Захарченком, лідером невизнаної ДНР, був виданий указ №153 від 1 червня 2016 року, яким було заборонено в'їзд в ДНР панам Ахметову, Колеснікову, Пшонці, Таруті, Клюєву, Богатирьовій, Клименку, Іванющенку, Юрушеву та іншим представникам олігархату, загалом 49 імен.

Показово, у списку не було ані Януковича, ані Азарова — тобто тих, хто випав з тусовки і не впливає на голосування у Верховній Раді.

Сигнал колишнім господарям дуже простий: крок вліво, крок вправо — і наступним указом вас розкулачать по повній програмі.

Тому в четвер, 2 червня, всі, на кого могла натиснути Москва, голосували в дружному єдиному пориві душі.

В «чорній бухгалтерії» представлені не самі лише «попередники». Наприклад, Єгор Соболєв теж отримав частину паперів, з його слів, «від інших посадових осіб» (чи не в одній касі з Трепаком на Банковій?). Він розповідає цікаві речі: «У мене є інформація, що там є дуже серйозні прізвища діючих політиків, в тому числі з президентської команди».

Абсолютно вірно! Але ж навіщо так скромно згадувати якесь президентське оточення?

В першу чергу там є досьє на головного персонажа президентського оточення — на самого верховного головнокомандувача, в минулому — одного із засновників Партії регіонів.

Але про це — наступного разу.