Кадрова містерія в МОЗ — кого призначать на головну роль?

Не минуло й півроку, як у Кабінеті міністрів раптом згадали, що в Міністерстві охорони здоров'я досі немає міністра. В. о. є, а міністра немає. Можливо, забули через те, що Уляну Супрун частіше називають волонтеркою з рюкзаком, ніж керівником МОЗ. Хоча особисто їй більше подобається звернення «пані доктор».

Події останніх тижнів, серед яких підготовка проекту бюджету-2017, початок опалювального сезону й ажіотаж навколо субсидій, сенсаційна заява про двократне підвищення мінімальної зарплати, відсунули вирішення кадрових питань у Міністерстві охорони здоров'я. Проте лише на час. Всі ці події так чи інакше стосуються медичної сфери, що потопає в популістських заявах про реформи й нововведення. Обіцянки красивого життя роздають чиновники не лише МОЗ, а й інших відомств. Різниця в тому, що зняти будь-якого міністра — це довга й непроста процедура, в той час як відставка в. о. — справа п'яти хвилин. І не потрібно узгоджувати з парламентом.

Джерела в Міністерстві охорони здоров'я кажуть, що У. Супрун дали зрозуміти: не прийшлася вона до двору. Три місяці її діяльності не порадували вищестояще керівництво помітним проривом у медичному відомстві. Начебто ухвалено рішення, що в листопаді галузь охорони здоров'я дістане нового керівника.

Те, що над пані доктором справді згущуються хмари, підтверджує і факт чергової хвилі активності претендентів на пост міністра охорони здоров'я. Останніми тижнями відбулося чимало медичних і фармацевтичних виставок, конгресів і круглих столів, де в числі спікерів були і кандидати в міністри. Заворушилися і у профільному комітеті парламенту — там теж є ображені на те, що їх принаймні двічі незаслужено обійшли, призначивши «чужаків».

Після відставки міністра-історика дружня до нього піар-служба розповсюдила інформацію про те, що всі, кому пропонують зайняти його крісло, відмовляються. Ніхто не має бажання й сил тягнути такий віз проблем за смішні гроші — 6000 грн на місяць. Висновок напрошувався простий — підвищити зарплату міністра й повернути Олександра Квіташвілі. Ходять чутки, що він досі в Києві і відкритий для пропозицій.

З достовірних джерел відомо, що черга на співбесіду вишикувалася величезна. Так було і півроку тому, і зараз. Не приховують своїх міністерських амбіцій народні депутати, серед яких Ольга Богомолець. Свою невдачу вона пояснювала тим, що вона мала цілий список умов, а У. Супрун поставила лише одну — сформувати свою команду. Лаконічність перемогла.

У списку претендентів є вчені з Академії медичних наук. Це директори інститутів ім. Шалімова — Олександр Усенко, ім. Амосова — Василь Лазоришинець, а також академік АМН, народний депутат Олександр Біловол, який свого часу був заступником міністра. Готові змінити свої посади й місце проживання начальники департаментів охорони здоров'я кількох областей, але шансів у них зовсім мало. Як сказав один із претендентів, дарма готував різні довідки та плани щодо розвитку охорони здоров'я — його зупинили на третьому пункті.

Визначити, за якими критеріями відбирають претендентів, і просто, і складно водночас. Кадрова політика в нашій державі, як прогноз погоди, — ніхто не знає, що буде завтра. Аналітики впевнені, що ера майданівців і волонтерів минула. Скоріше за все, шукатимуть таку людину, яка прийде з коротким списком умов і погодиться мовчки виконувати програму. Чию? Партії та уряду, які її порекомендують і затвердять.

У медичних колах шукають причини, які не дозволили У. Супрун стати міністром. Трьох місяців цілком достатньо, щоби парламент знайшов час проголосувати за неї. Але чи буде потрібна кількість голосів? Спочатку її підтримували у профільному комітеті, хоча призначення і сприйняли з роздратуванням. Критика посипалася, коли депутати обговорювали проект бюджету-2017. Ольга Богомолець, Олег Мусій, а також опозиційні депутати різко критикували в. о. міністра за те, що не відстоювала інтереси охорони здоров'я. На медицину з держбюджету виділили 62 млрд грн, а, на думку депутатів, потрібні150 млрд грн.

Але ще більше У. Супрун розлютила тих депутатів, які свого часу «допомагали» МОЗ складати список об'єктів для передачі на баланс місцевої влади. До нього увійшли десятки санаторіїв на морському узбережжі та в Карпатах, центри реабілітації матері і дитини, спеціалізовані клініки й Науково-практичний Центр телемедицини. Все було готово. Встигли навіть підготувати документ, що відтепер всі послуги телемедицини — платні для населення. Будівлі, територію санаторіїв, ясна річ, давно виміряли, склали бізнес-плани — як і для кого покращуватимуть життя за рахунок державної власності, яка сама пливе в руки. Раптом пані з рюкзачком (як називають в. о. міністра наші політики, які звикли до іншого дрес-коду) на всю країну заявила, що ці об'єкти мають залишитися в системі охорони здоров'я. Та ще й листа до Кабміну надіслала.

Профільний комітет підтримав в. о. міністра, похваливши за принципову позицію. Рекомендував внести відповідну поправку до проекту бюджету — щоб виділили на їх утримання 670 млн грн. Сума доволі скромна, якщо порівнювати з іншими витратами. Але депутати не оцінили пориву в. о. міністра. Подейкують, що і держчиновники підключилися — попросили не смітити бюджетними грошима. Перше читання проекту бюджету пройшло. Грошей не дали.

Ще більше ворогів нажила собі в. о. міністра, заявивши, що Міністерство охорони здоров'я не підтримуватиме ідею створення приватної компанії для акумуляції страхових грошей. У парламенті проголосували саме за такий законопроект, відхиливши інші. До слова, у профільному комітеті (О. Богомолець) заявили, що гроші перемогли милосердя.

У. Супрун та її команда потрапили в пастку, яку створювали за їх же участі. З одного боку — від них чекають реформ. І суспільство, і керівництво країни.

Ідеї ​​є, проекти підготовлені, триває роз'яснювальна робота не лише у столиці, але й в областях. Водночас майже всі, окрім в. о. міністра, розуміють, що це фальстарт. Законопроект, що дарує приватним структурам право розпоряджатися мільярдними сумами, призначеними для страхової медицини, в будь-якому разі ухвалять. У парламенті й не за таке голосували. В цьому разі всі ідеї щодо доступної медичної допомоги на первинному рівні, витрати на яку покриватимуться за рахунок наших податків, тобто держбюджету, одразу будуть поховані.

Прем'єр-міністр не раз обіцяв, що уряд зробить все для того, аби лікування стало доступним для громадян країни. Анонсував запровадження референтних цін на ліки, реімбурсації (компенсація вартості ліків для хворих), збільшення медичних субвенцій, які поліпшать ситуацію в регіонах. Не хотілося б засмучувати прем'єр-міністра, але всі ці ідеї не ноу-хау, а секонд-хенд. Піарникам доведеться шукати нових тем. 

У нас були розроблені та реалізовані проекти щодо референтних цін і реімбурсації, яка, до речі, за два роки показала непогані результати. Якщо їх проаналізувати, виправити помилки, то не потрібно буде витрачати гроші й час на винахід велосипеда.

Минулого року наукові співробітники Національного медуніверситету ім. Богомольця, причетні до розробки проекту, виступали за його продовження. Але не дістали підтримки з боку міністра Квіташвілі. І нічого. Той просидів у керівному кріслі понад рік. А для пані доктора тема реімбурсації стала тією краплею, яка нібито й переповнила чашу терпіння прем'єр-міністра. Як стверджують джерела, його обурив той факт, що програма досі не підготовлена, і коли стартує — невідомо.

Раніше реімбурсація стосувалася тільки хворих на гіпертонію, тепер же вона має охопити і пацієнтів з астмою й цукровим діабетом (не інсуліновий тип). На все просять майже 1 млрд грн бюджетних грошей, половина яких призначена для гіпертоніків. Всі плани пишуться на око — достовірного реєстру хворих немає по жодному напрямку. Це відомо давно, але тільки тепер зрозуміли, що в усьому винна горезвісна «невістка».

Експерти не сумніваються, що в. о. ніколи не стати міністром — вона не набере в парламенті потрібної кількості голосів. Формальна причина — розвал медицини, відсутність реальних проектів щодо її реформування.

Але на відставку керівника МОЗ впливають не результати роботи, а люди, чиї інтереси були зачеплені. У. Супрун встигла нажити чимало ворогів, готових прибрати її з відомства. Різними шляхами. Наприклад, голосуванням за ті чи інші статті держбюджету. Після першого читання стало відомо, що в бюджеті не знайшлося 500 млн грн на реімбурсацію для гіпертоніків. До непристойності затягується процес формування списків лікарських засобів, необхідних для проведення тендерів та укладання договорів з міжнародними організаціями.

Прорахунки очевидні. Чому ніхто не втручається?

Аналітики стверджують, що все це мізансцени однієї п'єси, фінал якої ще дописують. Автори почали з інтриги — тривалої відсутності міністра охорони здоров'я в уряді тієї країни, де найвища смертність в Європі, де триває війна, а на дорогах щодня гине й дістає каліцтва більше людей, ніж у зоні АТО під обстрілами.

Є і лінія конфлікту, яка тягнеться від ст. 49 Конституції, що гарантує надання безкоштовної медичної допомоги, і закінчується десь у кишенях корупціонерів, які звикли розпоряджатися бюджетними коштами, як своїми. Бюджет охорони здоров'я постійно намагаються урізати — на наступний рік дають менше 3% ВПП. Але однаково шкода, ніби своє віддають.

Для фіналу готують кілька версій. Головний режисер за те, щоби закрити Міністерство охорони здоров'я, а його об'єкти передати Мінсоцполітики. На початку п'єси, в сенсі — коли призначали міністрів, були такі ідеї. Тоді реалізувати не ризикнули — побоялися соціального вибуху. У нинішній ситуації весь негатив можна приписати тій, хто грає роль міністра, — не впоралася, розвалила, не домовилася. За три останні роки Міністерством охорони здоров'я керували не лише два міністри, а й півдюжини в. о. З однаковим успіхом. Цю обставину можна використовувати, аби виправдати злиття міністерств. А що робити, якщо ані свої, ані варяги не можуть ефективно керувати охороною здоров'я? У багатьох країнах ці відомства об'єднали, спробуємо й ми.

На думку експертів, такий варіант можливий. Під час передачі майна з одного балансу на інший половина зазвичай втрачається. А МОЗ володіє величезною нерухомістю по всій країні.

Чи можливий інший фінал? Інтрига зберігається. Норовлива пані з рюкзачком на якийсь час притихла — навіть не відвідувала ті засідання, де мала бути за статусом. Потім раптом звільнила радника, якого їй рекомендували дуже шановні люди. І провела круглий стіл, на засідання якого запросила «старшого брата», навіть двох, що мають велику вагу, не лише в нашій країні, а й за океаном.

Автори і режисери, порадившись, оголосили антракт. Дія продовжиться за лаштунками.