Е-декларації та нескромна чарівність буржуазії

Дмитро Шимків, заступник глави Адміністрації президента, секретар Національної ради реформ:

— Питання максимальної прозорості політиків та державних чиновників дуже актуальне. Проте маю сказати, що системи декларування, подібної до нашої, у світі немає. Наприклад, у Євросоюзі не декларуються готівкові кошти та приватні речі. В Україні ж було скомбіновано всі елементи прозорості, і сьогодні, на моє переконання, це одна з найпублічніших систем стосовно державних чиновників та політичних фігур.

Водночас одне із завдань, яке наразі стоїть перед Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК), — перевірка цих декларацій щодо відповідності способу життя чиновників та посадовців. Думаю, що найважливіший наслідок декларування ми побачимо згодом, коли аналізуватимемо ці декларації і спостерігатимемо за динамікою рік за роком. Хотілося б, аби підхід до електронного декларування розглядався як аналіз і пошук відповідей на запитання — «Звідки?». Також слід розуміти, що не хотілось би бачити перехід у, скажімо так, лівий напрямок і повернення підходів пролетаріату. Є чітке розуміння, що хтось працював у бізнесі, відповідно, така людина сплачувала податки. Якщо вона має вклади в банках, то з дивідендів також сплачуються податки. Вся ця інформація є, і вона публічна. Наразі ми маємо дивитись у перспективі — як це буде, враховуючи питання захисту приватності.

Ігор Насалик, міністр палива та енергетики:

— Результати електронного декларування шокували навіть мене — і як політика, і як колишнього бізнесмена, в якого свого часу працювали десятки тисяч людей і були сотні фірм, серед яких чисельні спільні підприємства та енергетичні компанії (від Єнакієвського цементного заводу в Донецькій області до кондитерськими фабрик, молокозаводів, цукрових, лісозаводів на заході України). І якщо е-декларація зобов’язала задекларувати статки управлінців найвищих категорій, то, очевидно, є сенс ввести де-декларацію, аби пояснити, де взялись ці статки. Термін подачі — 45 днів. Місце — соціальні мережі. Запрошую колег долучатись до цього де-декларування.

Загалом електронні декларації показали багато цікавого. Приміром, до мене приходили люди позичити гроші, а тепер вони виявилися багатшими за мене. Проблема не в тому, що ти маєш, а в тому, аби зміг пояснити, звідки ці гроші. Саме тому я вважаю, що тепер потрібно провести де-декларування. Відверто скажу: коли я був міським головою Калуша, місто мене «підсушило» приблизно на 800 тис. дол., які я витратив із власної кишені. Тож перебуваючи на таких державницьких посадах, мені не вдається заробляти, навпаки — я витрачаю.

Стосовно банків, то колись один старий мудрий єврей мені сказав: проблема не заробити гроші, а зберегти. Я чесно скажу, що не довіряю нашій системі, тому й зберігаю трохи грошей готівкою.

Єгор Соболєв, заступник голови депутатської фракції «Об’єднання «Самопоміч», голова Комітету з питань запобігання і протидії корупції Верховної Ради України:

— Головний плюс — тепер суспільство побачило, як живуть ті, кому вони делегували право управляти державою, і може використовувати цей інструмент для контролю.

Далі треба, щоби ця прозорість обернулася на відповідальність. Ми наразі робитимемо все для того, щоби створити в Україні таку практику: якщо посадовець не може пояснити походження свого майна чи різницю між доходами та витратами, то він має безумовно піти у відставку.

Водночас мають бути кримінальні розслідування. Ми написали прекрасне законодавство про незаконне збагачення, брехню в деклараціях. Але насамперед політик має залишати політику, бо, обіймаючи таку посаду, він має багато можливостей впливати на суди, прокурорів, слідчих. Питання: як притягнути до відповідальності голову парламентської фракції чи президента нашої країни, поки він обіймає цю посаду? Уявіть, які вони мають можливості впливати на суддів, слідчих, прокурорів.

Тому має бути така політична практика: набрехав — одразу геть! Потрібно розуміти, що відставка не звільняє від кримінальної відповідальності.

Наведу приклад Миколи Мартиненка. Він пішов з політики, і це справді добрий вчинок, але це не означає, що його справа більше не розслідується Антикорупційним бюро. Можу сказати, що вона розслідується дуже активно.

Сергій Власенко, народний депутат від «Батьківщини»:

— Ця проблема трошки ширша і пов’язана з відсутністю в Україні нормальної антикорупційної правоохоронної системи. Звісно, мене, говорячи м’яко та інтелігентно, дещо здивували декларації деяких колег. І я пригадав старий сумний жарт, який російською мовою звучить так: «у него было так много денег, что он прятал книги в деньгах».

На жаль, українська правоохоронна система не є фаховою, ефективною і такою, що була би здатна боротися з проявами реальної корупції на найвищому рівні. Так відбувається з двох причин. По-перше, вони це не можуть робити, а по-друге, в них для цього є політичні гальма. Зрозуміло, що люди з найближчого оточення президента ніколи не будуть суб’єктами будь-яких антикорупційних розслідувань, попри те, що підстав для проведення перевірки вдосталь. Як на мене, очевидною підставою для перевірки є те, що Петро Порошенко у своїй декларації вказав приблизно 50 млн грн, які він заробив як приватна особа на зміні курсу української валюти. Вся країна від того потерпає, а Петро Олексійович заробляє. Але це ніхто не буде вивчати. Так само, як і ніхто не досліджуватиме участь Валерії Гонтаревої, хоча журналісти мало не щодня публікують розслідування про її участь, зокрема, у виведенні коштів Януковича.

От дивіться: представники партії «Народний фронт» бігають і кричать, мовляв, дайте нам спецконфіскацію. А я завжди кажу: люди, ну ви тоді визначтеся, якщо це злочинні кошти і ви їх хочете забрати, а це державні облігації в Ощадбанку, ну, тоді, за логікою, Гонтарева має за це відповідати. А якщо вона й надалі обійматиме посаду голови Нацбанку і за її звільнення ви не даватимете голоси, тоді це не злочинні кошти, і взагалі, про яку спецконфіскацію ми говоримо?

Мустафа Найєм, член депутатської фракції партії «Блок Петра Порошенка»:

— Мені здається, що тепер потрібно підтверджувати свої статки. Справа в тому, що дуже багато людей прийшли сюди із громадського сектору та професій, які не передбачають високих доходів, вони ніколи не займались бізнесом, але через 5–7 років роботи в парламенті у своїх деклараціях вказують мільйони доларів, будинки, машини й фактично вимагають, аби суспільство сприйняло це як потрібне. Мені здається, якщо ми на це підемо, то виходить, що нас всіх обманюють, легалізуючи награбоване.

Тому зараз, на мою думку, має стартувати процес підтвердження цих доходів, і я би почав з Верховної Ради, не йдучи дуже далеко. Наприклад, із депутатів, які так чи інакше, за попереднім аналізом, не мали можливостей заробляти гроші в таких обсягах.

Хочу наголосити, що немає проблеми в тому, що є багаті люди, і ніхто не хоче збурювати класову боротьбу чи ненависть, але має бути елементарна порядність. Якщо ти справді заробив мільйони, то, можливо, слід продумати процедуру амністії, щоби, припустімо, 20% віддати в бюджет. Тому я сподіваюсь, що такі санкції будуть і розслідування проводитимуться. Якби я був представником МВФ чи іншої такої організації, я б не дав Україні жодної копійки, допоки не буде проведене розслідування по всіх цих грошах. Наразі ж те, що відбувається, не можна сприйняти як належне. І це очевидно.

Вадим Новинський, член депутатської фракції «Опозиційний блок»:

— Передовсім, е-декларації — тест на чесність для нинішнього так званого політичного бомонду. Маю на увазі тих, хто йшов у владу, декларуючи послідовність європейським традиціям та нетерпимість до корупції. В результаті два роки в країні триває війна, економічна активність наближається до нуля, Україна сидить на голці траншів МВФ, а ті, хто нещодавно став владою, вельми непогано себе почувають. Ці люди, у своїй більшості, ніколи не займались бізнесом, не створили жодного робочого місця і водночас мають мільйони доларів готівки і їх разом із родичами сміливо можна включати до рейтингу «Форбс».

Найголовніше те, що у багатьох різко «покращився добробут» саме в 2014–2015 роках. Ну що тут скажеш? Збагачення під час війни можна назвати лише одним словом — мародерство. Дуже чекаю другого етапу, коли всі ці нові українці почнуть пояснювати походження коштів. Це буде цікаве шоу. Поки що це виглядає як банальна спроба легалізувати награбоване.

Головний плюс кампанії з е-декларування в тому, що всі українці переконались: ця влада повністю відірвалась від реальності й опікується лише тим, як побільше набити свої кишені. Їй, схоже, однаково, в яких умовах виживають звичайні люди, квартири яких не опалюються, які не мають роботи, а мізерних зарплат та пенсій не вистачає ані на комунальні видатки, ані на продукти та ліки, вартість яких щодня зростає.

Ганна Гопко, народний депутат України, позафракційна:

— Дуже добре, що ми зробили цей перший і надзвичайно важливий крок. Адже були величезні спроби зриву е-декларування.

Позитив у тому, що насправді Україна рухається в напрямку забезпечення прозорості, підзвітності. Також наразі формується нова культура, і тепер кожен, хто йтиме в політику, чітко усвідомлюватиме: суспільство знатиме про нього все — починаючи з того, до якої школи ходить дитина, і завершуючи тим, скільки він витрачає на бензин. Тепер усі співставлятимуть, чи співпадає стиль життя з реальними доходами.

Щодо наслідків, то дуже важливо, аби наша правоохоронна система запрацювала та антикорупційні інституції, у створення яких ми вклали два роки, теж почали працювати. Йдеться передовсім про НАБУ та Державне бюро розслідувань, яке ще буде створене. Маючи цю інформацію, дуже важливо дати й моральну оцінку, закликати заможних українців жертвувати на благочинність.