Посадові злочини. Перший ешелон. Прошу робити внески: все дітям

Київська обласна державна адміністрація — заступник голови Ростислав Єрема

Наступний наш герой — колишній заступник голови Київської обласної державної адміністрації Ростислав Єрема, який посів цю посаду у 2007 році. До того він був головою Вишгородської райдержадміністрації, куди прийшов на початку 2005-го на хвилі Помаранчевої революції. Ця кримінальна справа тісно пов’язана з персоною Віри Ульянченко, яку жартома називали турботливою нянькою безвольного президента Віктора Ющенка. У 2006 році останній доручив їй керувати столичною областю. Ця пані запам’яталася, зокрема, тим, що закликала своїх підлеглих пропонувати якомога більше сміливих, навіть фантастичних проектів, та й сама порадувала мешканців столичної області гігантськими планами зведення найбільшої у світі окружної дороги навколо Києва чи найбільшого на планеті вантажного аеропорту в Узині.

Але в цьому випадку йтиметься про народжений Ющенком спільний проект влади й бізнесу під назвою «Зігрій любов’ю дитину». Його сенс полягав у тому, що товстосуми давали гроші, а обласні державні адміністрації витрачали їх на придбання, будівництво або ремонт житла сім’ям, котрі мали щонайменше десятеро дітей. На Київщині таких набралося рівно десять, і закріплений за регіоном спонсор згодився дати на це діло 5 млн грн.

Далі була помпезна церемонія підписання меморандуму між сторонами, висвітлення цієї події по телебаченню й таке інше. Звісно, ніхто в той момент не звернув увагу на таку дрібницю, що в тексті меморандуму не були вказані банківські реквізити рахунку Київської облдержадміністрації (КОДА), на які необхідно було переказати кошти. Першим це питання порушив спонсор, вірніше його представник, який у письмовій формі поцікавився, куди ж власне слати гроші.

І от починаючи з цього місця показання учасників справи різняться між собою. Єрема стверджує, що він як куратор гуманітарного блоку й виконавець проекту прийшов розпитати про це Віру Ульянченко. Вона ж дала йому реквізити благодійного фонду «Велика родина», пояснивши, що цей фонд спеціально був створений нею при КОДА для перерахування благодійних коштів та надання допомоги малозабезпеченим і багатодітним сім’ям. Ульянченко ж запевнює, що жодних вказівок про залучення саме цього фонду вона Єремі не давала, хоча погоджується з ним у тому, що на той момент в облдержадміністрації не було відкрито відповідного рахунку, натомість був досвід залучення різних благодійних організацій для виконання подібних програм.

Тут слід зробити невеличкий відступ. Згідно з чинною на той момент урядовою постановою від 4 серпня 2000 року (згаданою в мотивувальній частині вироку), грошові благодійні внески, що надходили до бюджетних установ, мали зараховуватися на рахунок «суми за дорученням». Після надходження такого внеску набувач уносив зміни до спеціального фонду кошторису за напрямками видатків. Отже проблема була не в тому, що в облдержадміністрації не було рахунку, а в тому, що перераховані на її рахунок гроші були б наскрізь просвічені відповідними службами Міністерства фінансів, яке тоді очолював Віктор Пинзеник. А оце вже для когось у КОДА могло стати проблемою.

Але повернімося до фабули злочину. За підписом Єреми до офісу благодійника прийшов лист із реквізитами БФ «Велика родина», а 28 квітня 2008 року на рахунок останнього надійшло 5 млн грн. А ще через декілька місяців багатодітні сім’ї почали бомбардувати КОДА запитаннями, де ж обіцяні будинки. Не діставши жодної зрозумілої відповіді, вони спересердя почали скаржитися до Генеральної прокуратури, яку тоді очолював Олександр Медведько. У грудні 2008 року прокурори завітали до офісу «Великої родини» і з’ясували, що його засновники справді отримали 5 млн грн, але для перелічених у меморандумі сімей вони ці гроші не використовували й використовувати не збиралися, оскільки офіційно нічого про цей меморандум не знали. Але 3 із 5 млн грн уже встигли витратити на цілі, передбачені статутом фонду. Тобто невідомо куди.

Одним словом, 2 млн грн від розтрати врятувати вдалося, але житло на них придбали тільки шести родинам, а з рештою, за дорученням Віри Ульянченко, потім «розгрібалися» районні державні адміністрації, які своїми силами залучали спонсорські кошти. Але кримінальну справу за цим фактом було порушено, ясна річ, уже після того, як Ющенко звільнив головну посаду країни. До відповідальності було притягнуто лише Єрему: виконання проекту було покладено на нього, реквізити благодійного фонду спонсору надсилав він, так кому ж, як не йому, тримати відповідь? Попервах йому пред’явили обвинувачення в перевищенні влади: ст. 365 ККУ (та сама, за яку Юлії Тимошенко дали сім років ув’язнення), але потім перекваліфікували на службову недбалість — ст. 367 ККУ.

Суд погодився, що не було жодного криміналу в тому, що Єрема спрямував спонсорські кошти в розпорядження «лівого» фонду. Зате він винуватий у тому, що не проінструктував співробітників цього фонду про необхідність цільового використання коштів на житло для багатодітних родин відповідно до пунктів меморандуму. Вироком Печерського районного суду Києва від 5 липня 2016 року його було засуджено до двох років позбавлення волі й звільнено від покарання у зв’язку із закінченням строків давності. В ході судового розгляду справи прокурор висунув цивільний позов про стягнення з підсудного 3 млн грн на користь КОДА як компенсацію заподіяних збитків, але потім відмовився від його підтримання.

Зауважимо, що для Ростислава Єреми неприємним пунктом вироку могло бути призначене судом додаткове покарання у виді позбавлення права протягом трьох років обіймати посади, пов’язані з адміністративно-господарською та організаційно-розпорядницькою діяльністю, оскільки нині він є сільським головою села Старі Петрівці, що у Вишгородському районі Київської області. Але від додаткового покарання його було звільнено так само, як і від основного.