Темні часи: в пошуках нового міністра охорони здоров’я

Про те, що в Міністерстві охорони здоров'я України немає міністра, час від часу згадують. В. о. є, а міністра немає. Вже протягом більш як півтора року. Чутки про те, що відомство ось-ось отримає нового керівника, ходять із завидною регулярністю. Цього разу вони особливо наполегливі, а джерелам немає приводу не довіряти. У той час як Уляна Супрун розвінчує міфи про перекис водню, ділиться секретами щастя й дозволяє мочити манту, над МОЗ згущуються хмари.

Діагноз: міністерських повноважень не знайшли

«Чорну мітку» буквально кілька днів тому Супрун отримала від суду, який поставив під сумнів її міністерські повноваження. Господарський суд Києва повернув МОЗ позовну заяву проти Національного медуніверситету ім. Богомольця про усунення перешкод у користуванні майном держави. Про це повідомляється в рішенні суду, розміщеному в Єдиному державному реєстрі судових рішень України (reyestr.court.gov.ua/Review/72595724).

Позов було підписано в. о. міністра Уляною Супрун, проте суд дійшов висновку про відсутність доказів, що підтверджують виконання нею обов'язків міністра. Як сказано в рішенні, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи «у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано».

Про конфлікт між Міністерством охорони здоров'я та Національним медуніверситетом «Ракурс» уже писав. Коротенько нагадаємо: 20 лютого МОЗ тимчасово відсторонило від виконання службових обов'язків ректора Національного медуніверситету ім. О. Богомольця Катерину Амосову через зрив ліцензійного іспиту для студентів-стоматологів. У міністерстві також створили комісію для розслідування ситуації й призначили тимчасового виконувача обов'язків ректора. Однак група студентів вищих медичних навчальних закладів заблокувала вхід до ректорату, не допустивши на робоче місце призначеного міністерством Михайла Захараша. Далі пішов пінг-понг: Окружний адміністративний суд Києва відновив Амосову на посаді ректора — МОЗ оскаржило.

Міністерство також повторно звернулося до суду, який засумнівався у повноваженнях Супрун. «Коли ти не хочеш розглядати позовну заяву МОЗу, можна демонструвати дива винахідливості. Господарський суд Києва сумнівається у моїх повноваженнях. Сайт КМУ, МОЗ і ЄДР (суд має розширений доступ) — ненадійні джерела. Переподали заяву і чекаємо з нетерпінням на реакцію», — написала Супрун у твіттері 21 березня, закінчивши повідомлення смайликом.

Щодо винахідливості не можу не погодитися з «пані доктор». Скажу більше. Українські дива винахідливості й неслідування букві закону, яке вже мало кого дивує в нашій країні, можуть призвести до того, що всі документи, ухвалені й підписані в. о. міністра Уляною Супрун, надалі можуть бути оскаржені в суді. Легітимність посадовця, що так довго виконує обов'язки міністра, вичерпала часовий ліміт, і є дуже сумнівною, якщо заглянути в Кодекс законів України про працю.

Хто ж стане «міністром у справах Північної Ірландії»

Чому Уляна Супрун так і не стала міністром? Трьох місяців, відведених законом, не так уже й мало для того, щоб у парламенті знайшли час для голосування. Скоріш за все, як вважають у медичних колах, домовитися не вийшло і голосів для ухвалення такого рішення навряд чи вистачило б.

Пошук гідної кандидатури на зміну Супрун ведеться давно, але в останні місяці він увійшов в активну стадію. Надійні джерела стверджують, що наразі обійняти крісло міністра охорони здоров'я погодився Костянтин Яриніч (член фракції БПП, а також Комітету ВР з питань охорони здоров'я). Костянтину Володимировичу 47 років, уродженець Кіровограда (зараз Кропивницький). Лікар-онкогінеколог, у 37 років очолив Кіровоградський обласний онкологічний диспансер. Щоправда, злі язики стверджують, що кар'єра була стрімкою завдяки батькові — Володимиру Іларіоновичу, який передав цю посаду синові у спадок. Яриніч-старший також багато років був депутатом Кіровоградської облради. Яриніч-молодший, ставши депутатом у 2014-му, склав повноваження головного лікаря онкодиспансеру та представив нового, але ще не забутого колективом, виконувача обов'язки — Володимира Яриніча. Ось такий круговорот.

Інші джерела називають Костянтина Яриніча одним з найчесніших депутатів. Треті кажуть, що цю кандидатуру активно лобіював один із головних ідеологів медреформи Сергій Березенко, заступник голови депутатської фракції БПП, член парламентського комітету з охорони здоров'я. Березенко також просував ідею створення Національної служби здоров'я. Спочатку «головним по здоров'ю нації» хотіли призначити Павла Ковтонюка, заступника міністра охорони здоров'я. Подумавши, вирішили все ж зупинитися на іншій кандидатурі. Як кажуть, саме креатура Березенка цю посаду й отримала. З 14 претендентів, серед яких були регіональні лікарі, бізнесмени та юристи, комісія віддала перевагу Олегу Петренку, який до цього обіймав посаду заступника гендиректора зі стратегічного розвитку клініки ISIDA. Бюджет нового відомства величезний, цього року становить понад 113 млрд грн. І настільки ж великими є повноваження: Нацслужба здоров'я багато в чому замінить МОЗ — розпоряджатиметься бюджетними грошима, виділеними на охорону здоров'я, підписуватиме договори з клініками, які отримають державне замовлення на лікування українців, координуватиме закупівлю ліків за бюджетний кошт... МОЗ залишать визначати державну стратегію у сфері медицини.

У Британії є жарт — «призначити міністром у справах Північної Ірландії», що означає отримати непросту посаду, де шанси загубити кар'єру ростуть зі швидкістю звуку. В Україні Міністерство охорони здоров'я довгі роки було символом корупції, і розгрібати авгієві стайні погоджувалися далеко не всі. Попри зміну міністрів, кількість яких наближається до двох десятків, написані концепції й стратегії медреформи, пілотні проекти, корупція так само продовжує роз'їдати українську медицину на всіх рівнях.

На жаль, не виправдалася надія і на експатів: історику з Сакартвело багатостраждальну українську охорону здоров'я з чорної діри витягнути не вдалося. До нинішньої в. о. міністра запитань багато. Ось тільки відповіді отримати навряд чи вдасться — відкритість у відомстві лише декларується. Озвучені піар-службою МОЗ «перемоги» при ближчому розгляді набувають знак мінус. Те, що назвали медреформою, поки не вселяє надію, а несе ризики скорочення медичного персоналу та необґрунтованого закриття медичних установ. Медреформа на регіональному рівні спрямована не на розвиток медицини, а на урізання витрат на підтримку соціальної інфраструктури. Взято курс на регрес, і це не може не лякати.

Кадрова політика в Україні мінлива, як погода. І така ж важкопрогнозована. Чи набере потрібну кількість голосів кандидатура Костянтина Яриніча або замість Супрун відомство очолить заступник міністра Роман Ілик з тією ж приставкою в. о.? Хотілося б, щоб цього разу ми побачили виняток з правила, коли посада міністра діставалася кандидатам, які не висували багато умов і з готовністю виконували вказівки тих, хто їх у це крісло посадив.