Неофіційне працевлаштування: добитися справедливості можна

Зазвичай якщо пишеш про трудові спори, береш за основу якесь цікаве судове рішення, де розставлено всі крапки над «i». Однак насправді робочі конфлікти, які розв'язалися в суді, — лише верхівка айсберга. Переважна більшість суперечок між роботодавцями і працівниками до судів не доходить: вони вирішуються або мировими угодами, або... ніяк не вирішуються. Попри те, що трудове законодавство загалом стоїть на боці найманих працівників, багато з нас просто не ризикують зв'язуватися з роботодавцями, і не лише тому, що ті «більші й сильніші», а ще й тому, що люди, які наймаються на роботу, чудово розуміють, що і самі, м'яко кажучи, роблять це не надто законно — без оформлення, без сплати податків і страхових внесків, без документів, отримуючи зарплати в конвертах і розписуючись у липових відомостях «для внутрішньої статистики». Здавалося б, про які права можна казати в подібних випадках? Але виявляється, навіть у таких свідомо провальних умовах найманий працівник може домогтися справедливості.

Не так давно «Ракурс» писав про те, як завдяки талончику з платної автостоянки власник викраденої машини повернув собі вартість автомобіля. А тепер — розповідь про те, як завдяки звичайному пропуску молоденька продавщиця змусила власника магазину виплатити їй зарплату, відпускні та вихідну допомогу.

У торговельних центрах повно таких точок — малесенький прилавок на одного продавця, в ньому — якісь прикраси, годинники, дрібнички... Героїня цієї історії, молода дівчина, якій дуже потрібна була робота, влаштувалася саме в такий міні-магазинчик, що торгує прикрасами із самоцвітів у величезному ТЦ. Відбувалося це в столиці, а сама ця дівчина була приїжджою. Вона лише нещодавно закінчила інститут і відчайдушно потребувала будь-якої роботи, ось і подалася у продавчині — без трудової книжки, без офіційного оформлення. Пропрацювала місяці зо три, і тут сталася неприємність. Дівчина поїхала на вихідні до батьків, а коли збиралася повертатися, їй зателефонував хазяїн магазину: мовляв, зникло кілька прикрас. «Тебе звільнено, — заявив їй хазяїн магазину, — і зарплату ти не отримаєш. Ти й так винна мені 10 тис. за зниклі намиста!»

Продавчиня намагалася пояснити, що фізично не могла взяти прикраси, оскільки, коли вона їхала з міста, весь товар був на місці, а коли він зник, її не було в місті. Та всі її виправдання виявилися непотрібним струсом повітря. Зрештою дівчина пішла, не отримавши навіть зарплату за останній місяць і, природно, затамувавши злість на роботодавця, який так негарно з нею повівся. Знайшла нову роботу, і колега розповіла їй, що нещодавно вчилася на спеціальних курсах, дізналася багато цікавого про тонкощі застосування правового законодавства, і запевнила, що навіть з такою безнадійною справою варто повозитися.

«Ця дівчина прийшла до мене із запитанням — що можна зробити в подібній ситуації, — розповідає експерт з трудових відносин Вікторія Бондарчук. — Найбільше її обурювали не стільки фінансові втрати, скільки те, як несправедливо обійшовся з нею роботодавець. Щоб відновити справедливість, нам потрібно було насамперед довести, що вона перебувала в трудових відносинах. Але в неї не було жодних офіційних документів! Здавалося б, справа безнадійна. Однак дівчина згадала, що випадково зберегла... магнітний пропуск у торговий центр, що дає право заходити зі службового входу. Ми попросили охоронців моллу роздрукувати дані: апаратура не просто чітко зафіксувала час приходу в будівлю і виходу з неї, а й підтвердила, що пропуск видано приватним підприємцем таким-то, хазяїном торгової точки. Практично це і стало підтвердженням факту трудових відносин. І тоді ми написали цьому приватному підприємцеві листа...»

У листі до хазяїна було викладено приблизно таке: «Встановлено факти порушення трудового законодавства, і тепер на вас чекає 110 тис. грн штрафу за кожного не оформленого належним чином працівника, плюс виплати їм офіційних зарплат (середніх по регіону), плюс виплати податків з цих зарплат, плюс адміністративний штраф...». Якщо округлити, за скривджену продавщицю хазяїн торгової точки за все муситиме сплатити 150 тис. грн.

І тоді він з радістю пішов на мирову угоду, заплативши в підсумку дівчині її зарплату плюс відпускні та ще моральну шкоду — загалом близько 15 тис. грн.

«До суду доходить дуже мало справ про трудові спори, адже це дорого і марудно, — пояснює Вікторія Бондарчук. — З іншого боку, наймані працівники просто опускають руки і не вірять у виграш. І дарма. У подібних випадках листи з пропозицією мирової угоди спрацьовують чудово. Розумний роботодавець усвідомлює: оскільки я порушив норми закону, дешевше обійдеться розрахуватися по-хорошому. До того ж я не хочу, щоб моє підприємство миготіло в реєстрі судових розслідувань, а моє ім'я шарпали по соцмережах».

З іншого боку, ошуканих найманих працівників часто-густо зупиняє думка на кшталт: ну я ж нічого не зможу зробити, у них там все куплено! Але щодо трудових спорів, то «купити» суд дуже проблематично, каже наш експерт: «Законодавство дійсно на боці найманих працівників. І навіть якщо в суді першої інстанції справу розглядає корумпований суддя, то якщо вона піде далі, всі порушення так чи інакше буде усунено. Тому всі розуміють: протизаконні рішення у трудових спорах зрештою можуть вилитися у великі проблеми».

...Мені б зараз написати, що насправді найманий працівник не повинен погоджуватися на всі ці роботи без оформлення, чорну і сіру зарплати. Так, це правда. Але реальна ситуація, на жаль, така, що багато хто з нас поки що змушений іти на компроміси. Чи можна убезпечити себе в разі, якщо ви працюєте за усною домовленістю і на чорній зарплаті?

«Я раджу фіксувати отримання грошей, — каже Вікторія Бондарчук. — Дали вам конверт? Сфотографуйте його. Сфотографуйте конверти колег, відомість, під якою підписуєтеся. Так, це не буде для суду прямим доказом, але, тим не менш, це працює».

На захист роботодавця скажу, що податкове ярмо за кожного найманого працівника буває для дрібного бізнесмена непосильним, тому він і йде на угоду з власною совістю, наймаючи людину «під чесне слово». У таких випадках, до речі, простіше укладати договір з фізособою-підприємцем.