Право дитини на гідне утримання: що змінив закон

3 липня парламент ухвалив другий пакет законопроектів, розроблений в рамках ініціативи «Чужих дітей не буває». Зміни стосуються розмірів аліментів, істотного посилення відповідальності за їх несплату, збільшення фінансової допомоги дітям з неповних сімей, контролю за тим, як витрачаються кошти, що адресно надходять на дитину. 28 серпня ці закони набули чинності, і багато їхніх положень (особливо тих, які стосуються аліментів) стали темою бурхливого обговорення.

Нагадаємо, що, наприклад, в разі заборгованості по аліментах понад рік на неплатників чекають штрафні санкції в розмірі 20–50% від суми боргу, арешт коштів, обов'язкові суспільно корисні роботи і притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від роботи, арешт автомобіля, заборона на виїзд за кордон та інші «приємні» речі. Чиновники високого рангу, наприклад, зобов'язані будуть надавати довідки про те, що вони не мають заборгованості по аліментах понад шість місяців. Але крім батога в законі передбачено і пряник — податкові пільги для батьків, які витрачають додаткові кошти на гуртки, спортивні секції, навчальні курси для дітей.

Зміни в законодавстві, зрозуміло, тягнуть за собою і зміни в судовій і виконавчій практиці. Заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Світлана Глущенко, виступаючи на практикумі «Особливості розгляду деяких категорій справ, що виникають із сімейних правовідносин: сталість і єдність судової практики», який пройшов 19 жовтня у Верховному суді (Касаційний цивільний суд), розповіла про те, як практично реалізуються сьогодні положення оновленого законодавства в рамках ініціативи Мін'юсту «Чужих дітей не буває».

Про виїзд дитини за кордон

Оновлене законодавство і судова практика сьогодні наближаються до європейських, а це значить, що в будь-яких сімейних спорах на першому місці стоять інтереси дитини. Батьки, звичайно ж, мають рівні права перед законом, проте рівність в жодному разі не повинна трактуватися на шкоду інтересам дитини. Зокрема це стосується дозволів на вивезення дитини за кордон.

«Тимчасовий виїзд дитини за кордон на конкретний період у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання і який забезпечує дитині рівень життя, необхідний для всебічного розвитку, не може свідчити про позбавлення другого з батьків передбаченої законодавством можливості брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. У такій категорії справ узагальнений підхід є неприпустимим, тому що одна тільки можливість одного з батьків відмовити в наданні згоди на виїзд за кордон є інструментом для з'ясування стосунків між батьками.

Тепер той з батьків, з ким мешкає дитина, самостійно вирішує питання її виїзду за кордон. Дозвіл другого з батьків, який належним чином виплачує аліменти, не потрібен у разі тимчасового виїзду за кордон на строк не більше одного місяця і з метою відпочинку, лікування, оздоровлення, участі в міжнародних змаганнях тощо.

Однак при цьому батько чи мати має інформувати другого з батьків про виїзд рекомендованим листом. При перетині державного кордону необхідно пред'явити рішення суду або органів опіки та піклування про місце проживання дитини та в окремих випадках — документ, що підтверджує мету виїзду і намір своєчасно повернутися в країну».

Орган опіки та піклування може не дати документ про місце проживання дитини, якщо відкрито судове провадження з цього питання. Тому, пояснює Світлана Глущенко, сьогодні зустрічаються випадки, коли той із батьків, який не живе з дитиною, подає позов до суду і навмисне затягує розгляд справи, щоб не дати другому з батьків вивезти дитину, наприклад, на відпочинок. У такій категорії справ дуже важливо дотримуватися процесуальних прав, реагувати на зловживання цими правами з боку позивачів, які, по суті, займаються зведенням рахунків, а інтереси дитини їх не хвилюють.

Тому, до речі, рекомендується в позовних заявах про розлучення заодно ставити питання і про визначення місця проживання дитини.

Однак той із батьків, з яким дитина не живе, але який справно і чесно виконує свої обов'язки, теж має право вивезти дитину за кордон, каже заступник міністра: «Щоб реалізувати таке право, необхідно письмово звернутися до іншого з батьків по надання нотаріально завіреного дозволу на виїзд. Якщо згоди не буде дано протягом 10 днів, то для вирішення цього питання необхідно звернутися до суду, де воно вирішується в порядку спрощеної позовної заяви. При перетині кордону потрібно пред'явити або дозвіл, або рішення суду і термін повернення на територію України, а також довідку про сплату аліментів».

Про розмір аліментів

До поновлення сімейного законодавства в Україні існувала неоднозначна судова практика щодо розрахунку пені за борги з аліментів, каже Світлана Глущенко: «Відповідно до закону №2475-VIII від 3 липня 2018 року, в разі застосування до особи, що зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості і розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ст. 71 закону про виконавче провадження. Нова ст. 182 Сімейного кодексу передбачає мінімальний гарантований і мінімальний рекомендований розміри аліментів. Мінімальний гарантований розмір на одну дитину не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів дорівнює розміру прожиткового мінімуму і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів».

Однак суд не обмежується розміром заробітку і доходу платника аліментів у разі, якщо буде встановлено, що його витрати перевищують заробіток (дохід) і платник аліментів не надасть відомості про джерело цього доходу.

Проблема в тому, що сьогодні є чимало випадків, коли батьки звертаються до суду з позовом про збільшення розміру аліментів з 30% до 50% прожиткового мінімуму дитини. Але в реальній судовій практиці поки що існують розбіжності. Одні суди вирішують, що питання визначення мінімального розміру аліментів відноситься до повноважень державного виконавця, а деякі апеляційні суди задовольняють такі позови. Практика Верховного суду (рішення у справі №581/638/17-ц від 3 травня 2018 року) показує, що розмір стягнутих через суд аліментів не є незмінним і може змінюватися в разі виникнення певних підстав.

«Позиція Міністерства юстиції є такою: визначення мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину віднести до повноважень державних виконавців, щоб не завантажувати суди технічними позовами. Але якщо подібне питання стало предметом судового розгляду, то такі позови слід задовольняти, а розмір аліментів визначати з урахуванням реальних інтересів дитини», — пояснює заступник міністра.

Тепер про контроль за коштами. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Відповідно, той із батьків, який одержує гроші на дитину, повинен розпоряджатися ними виключно в її інтересах. Тому органи опіки та піклування мають право на інспекційні візити до одержувачів аліментів (але не більш як один раз на три місяці).

Щодо штрафних санкцій за несплату

Зміни до закону передбачають і посилення штрафних санкцій за несплату аліментів, пояснює Світлана Глущенко: «Якщо виникає заборгованість, загалом більша за суму відповідних платежів, то виконавець накладає штраф у розмірі 20% від заборгованості. Якщо ж сума перевищує борг за два роки, то штраф збільшується до 30%. У разі заборгованості в три роки штраф становить вже 50% від розміру боргу. Надалі постанова про накладення штрафу буде виноситися виконавцем у разі збільшення заборгованості на суму, сукупний розмір якої перевищуватиме суму аліментних платежів за один рік». Така система підстьобне батьків вчасно виплачувати гроші на дитину, впевнена заступник міністра юстиції.

Вже є судова практика щодо оскарження постанов державних виконавців. Суди посилаються на те, що ці норми закону набули чинності з 28 серпня нинішнього року і зворотної сили не мають. «Однак на сьогодні з моменту набуття чинності першим пакетом, тобто з 6 лютого 2018 року, минуло більш як півроку, і ми сподіваємося, що судова практика стане стійкою і єдиною, і всі боржники відправлятимуться на суспільно корисні роботи», — додала заступник міністра.

Щодо судової практики в частині заборони на керування автомобілем, то суди іноді її скасовують, посилаючись на те, що боржник збирається працювати водієм. Світлана Глущенко особливо наголосила на тому, що Державна виконавча служба не позбавляє права на керування автомобілем тих, для кого авто — джерело законного заробітку. А суд, буває, посилається на гіпотетичні заяви боржника про те, що він, мовляв, «збирається працювати водієм», проте тривалий час навіть пальцем не думав поворухнути, щоби знайти роботу.

Крім того, існує і судова практика, що стосується скасування судами довідок про розрахунок заборгованості по сплаті аліментів. Проблема в тому, що інформацію про доходи фізосіб-підприємців можна отримати лише від самого боржника або від органів ДФС України, які, у свою чергу, отримують інформацію про доходи від тих самих ФОПів раз на квартал.

Але попри всі ці проблеми, оновлене законодавство у сфері захисту прав дітей дає хороші результати. Про це красномовно говорять цифри, наведені Світланою Глущенко: «Сьогодні у нас є понад 480 тис. виконавчих проваджень по аліментах, з них 180 тис. — по заборгованості понад три місяці. Активна позиція Мін'юсту забезпечила стягнення понад 3,3 млрд грн тільки за 10 місяців нинішнього року. Для прикладу — за весь минулий рік з аліментників було стягнуто 2,4 млрд грн боргів. Боржники активізувалися, оскільки змушені виплачувати заборгованість. Тепер ми бачимо своє завдання в побудові професійного діалогу з суддівським середовищем, щоб разом, єдиним фронтом стати на захист інтересів наших дітей».

Підготувала Людмила ЗАГЛАДА