Голова комітету ВР: узаконення «виїзних» рішень межує із злочином

Як стало відомо «Ракурсу», на розгляді Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України знаходиться лист голови Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрія Кожем'якіна. У листі йдеться про спроби посадових осіб апарату Верховної Ради України подати для візування і передачі для підпису голові парламенту як такі, що прийняті Верховною Радою, постанови про прийняття за основу законопроекту (№ 2138) та про направлення на повторне перше читання законопроекту (№ 2033).

Відповідне доручення регламентному Комітету дано головою Верховної Ради В. Рибаком 9 квітня.

Насправді, зрозуміло, найперше питання тут зовсім не до посадових осіб парламентського апарату. Бо не апарат влаштовував дивну сходку частини Верховної Ради «на виїзді», яка спричинила парадоксальний наслідок: проблему з легалізацією результатів «цілком законного» засідання ВР.

Конституція України та Регламент Верховної Ради не передбачають можливості приймати рішення Верховної Ради України зборами народних депутатів, навіть якщо на цих зборах присутня конституційна більшість народних депутатів.

А. Кожем'якін в листі повідомляє В. Рибака про наступне: проекти законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції» (№ 2033) та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності посадових осіб операторів електронних майданчиків» (№ 2138) розглянуті на засіданні Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Комітетом ухвалено рішення рекомендувати Верховній Раді України розглянути у першому читанні, прийняти за основу ці законопроекти та доручити Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності доопрацювати їх і підготувати для розгляду у другому читанні.

Відповідно до чинного законодавства постанови Верховної Ради України про прийняття проектів законів України за основу перед подачею на підпис голові парламенту візуються головою комітету, завідувачем секретаріату цього комітету та окремими посадовими особами апарату ВР.

Станом на 8 квітня 2013 року у парламенті є зареєстровані проекти постанов Верховної Ради України про прийняття за основу вказаних проектів законів України, які не розглянуті Верховною Радою України і рішення по них не прийнято.

Спроба посадових осіб парламентського апарату Верховної Ради України подати для візування і відповідно передачі для підпису голові ВР як прийняті Верховною Радою постанови про прийняття за основу законопроекту № 2138 та про направлення на повторне перше читання законопроекту № 2033 є безпідставною.

Чому?

Аналіз Конституції України та Регламенту Верховної Ради України, що має силу закону, дає підстави стверджувати: 4 квітня 2013 року у актовому залі на вул. Банковій, 6-8 відбувалися збори народних депутатів, а не засідання Верховної Ради України.

Як відомо, Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України не передбачено можливість приймати рішення Верховної Ради зборами народних депутатів. Навіть у тому разі, коли на цих зборах присутня конституційна більшість народних обранців.

Ст. 2 Регламенту ВРУ передбачає, що Верховна Рада проводить засідання у будинку Верховної Ради (місто Київ, вул. Грушевського, 5).

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002: «Пленарні засідання — основна форма діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади під час її сесій. Це регулярні зібрання народних депутатів України у визначений час і у визначеному місці, що проводяться за встановленою процедурою. На них розглядаються питання, віднесені Конституцією України до повноважень Верховної Ради України, і приймаються відповідні рішення з цих питань шляхом голосування народних депутатів України».

За рішенням Верховної Ради, прийнятим більшістю народних депутатів України від конституційного складу парламенту, її засідання можуть проводитися в іншому місці. У випадках, передбачених ч. 3 ст. 83 Конституції України, Верховна Рада збирається для проведення позачергової сесії у місці, визначеному відповідно до частини четвертої статті 11 цього Регламенту.

Таким чином, Регламент Верховної Ради України допускає проведення засідань у іншому місці, але для цього повинні настати дві умови.

Перша умова — має бути прийняте відповідне рішення Верховної Ради. Прийняття рішень Верховної Ради виписано в статті 47 Регламенту.

Відповідно до ч. 2 ст. 84, ст. 91 Конституції України Верховна Рада приймає рішення виключно на пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією та Регламентом ВР.

Рішення Верховної Ради приймаються шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених Регламентом, коли проводяться таємне голосування шляхом подачі бюлетенів.

Оскільки відповідного рішення Верховної Ради прийнято не було, засідання 4 квітня 2013 року у актовому залі на вул. Банкова, 6-8 є не легітимним.

Друга умова. Норма Регламенту, яка регулює питання проведення засідання народних депутатів в іншому місці, відсилає до ч. 3 ст. 83 Конституції та ч. 4 ст. 11 Регламенту Верховної Ради України:

— частина 3 статті 83 Конституції України: «У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання».

— стаття 11 Регламент Верховної Ради України: «У разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада збирається на позачергову сесію не пізніш як у дводенний строк без скликання і працює до скасування воєнного чи надзвичайного стану».

Таким чином засідання народних депутатів 04 квітня 2013 року у актовому залі на вул. Банкова, 6-8 є зборами народних депутатів України, а не засіданням Верховної Ради України.

Після наведеного докладного лікнепу під гаслом: «Учите матчасть», голова парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності підсумував: «Візування чи підпис рішень, ухвалених 4 квітня 2013 року зборами народних депутатів виходить за межі моїх повноважень як голови комітету Верховної Ради України, а спроба видати їх такими, що прийняті Верховною Радою України, межує з вчиненням посадових злочинів».