Місце проживання дітей: потужний козир у житлових суперечках

Парадокс, але в українському законодавстві збереглися цілі оазиси радянських норм і правил. Якщо, наприклад, проект нового Трудового кодексу вже зареєстрований у парламенті, то в житлових питаннях українці досі керуються старим радянським законом — Житловим кодексом Української РСР, ухваленим 1983 року, який містить специфічні норми про місце проживання.

Могутній інститут прописки, який тримав радянську людину на короткому повідці, формально замінили реєстрацією за місцем проживання, а у 2016 році правила було трохи спрощено. Але все одно горезвісну прописку вимагають і при оформленні соціальних виплат, і при прийманні дітей у дитячі заклади. І це при тому, що близько 8% українців сьогодні орендують житло, де живуть без цієї самої реєстрації.

Потрібно віддати належне — в деяких випадках реєстрація за місцем проживання може допомогти людині відстояти своє право на житло. А буває і так, що прописка допомагає заявити права на житло, до якого людина начебто не має стосунку, — якщо йдеться про прописку дитини.

Місце проживання дітей: справа про віртуального мешканця

Приклад тому — судова історія, котра закінчилася нещодавно рішенням Верховного суду. (Оскільки історія зовсім свіжа, деякі деталі в ній змінені.) Отже, сталася вона в одному з районних центрів Київської області. Двадцять років тому сім'я — мати і дорослий син з дружиною і двома дітьми — отримали двокімнатну квартиру, яку чомусь не приватизували. Відповідальним квартиронаймачем була найстарша жінка. За деякий час її син залишив дружину і дітей, пішов з дому і одружився вдруге. У новому шлюбі народилася дівчинка, і батько зареєстрував її в тій самій двокімнатній квартирі, тобто у бабусі. Однак дитина в ній не прожила і дня — нова сім'я жила окремо, у квартирі, що належала другій дружині.

Поки особовий рахунок двокімнатної квартири був на бабусі, статус-кво більш-менш зберігався. Але щойно бабуся померла, перша дружина перевела особовий рахунок на себе. А чоловік тим часом розлучився і з другою дружиною і зник в невідомому напрямку.

Судові суперечки за місце проживання дитини

Перша дружина легко виписала колишнього чоловіка з квартири — для цього достатньо було довести в суді, що він не жив там півроку. Насправді колишній чоловік не з'являвся набагато довше. Але залишалася ще його дочка від першого шлюбу, восьмирічна дівчинка, і місце проживання її зареєстровано у старій квартирі батька. Для цього перша дружина звернулася до міського виконкому по довідку про те, що фактично у квартирі проживає вона. До слова, зареєстровану дитину на цій житлоплощі взагалі ніхто жодного разу не бачив. Озброївшись документом, жінка подала позов про виписку чужої дитини зі своєї квартири. Ще один аргумент позивачки — фактично вона одна несе на собі всі комунальні платежі й обслуговування квартири.

Тим часом мати дівчинки теж прийшла в суд із зустрічним позовом, в якому вимагала вселити дитину, зробивши дублікат ключів від квартири, тому що за дочкою до повноліття зберігається право на користування цим житлом.

І що ж? Суд першої інстанції відмовив першій дружині в задоволенні позову. Аргументи були такими: дитина, якій ще не виповнилося 14, не може за власним бажанням вибирати місце проживання, і якщо вже дівчинка зареєстрована у квартирі, право на житло за нею зберігається. Апеляційний суд з цим не погодився, вважаючи, що дитина втратила право на користування житлом, і скасував реєстрацію дівчинки у квартирі, де та справді не жила жодного дня.

Однак мати дитини звернулася до Верховного суду. У рішенні вищої судової інстанції сказано, що, згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу, дитина, молодша за десять років, живе з батьками або одним з них, усиновителями, опікунами чи у спеціальному закладі. Ця ж сама стаття не пов'язує місце проживання з місцем реєстрації, людина може мати кілька місць проживання. А право користування житлом у дитини виникає на підставі факту народження.

Коли новонароджену дівчинку зареєстрували у квартирі батька і бабусі, ніхто не оскаржував у судовому порядку цей факт, тому вона з народження отримала законні права користуватися житлом. А оскільки маленька дитина не може сама обирати місце проживання, те, що дівчинка у спірній квартирі не жила, не дає підстав, кажучи по-старому, виписувати її звідти.

Таким чином, суд задовольнив позов матері дівчинки і визнав, що прописана у квартирі дитина має право на житло на підставі реєстрації за місцем проживання.

Говорити про те, чия позиція моральніша, коли мова заходить про квартирні суперечки, вкрай важко. У всякому разі, зрозуміти жінку, яка не хотіла платити комуналку за зареєстровану в її квартирі чужу дитину, яку вона, можливо, і не бачила, але яка, тим не менш, зможе, ставши старшою, заявити права на частину її квартири, по-людськи дуже навіть можна.

А тому один з висновків, який можна зробити з цієї історії, — реєстрація місця проживання дітей — річ дуже серйозна. Тому поговорімо про нюанси цієї процедури.

Як оформити реєстрацію за місцем проживання дітей

Порядок реєстрації місця проживання дітей регулюється постановою Кабміну №207 від 2 березня 2016 року «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»:

• Потрібно зареєструвати місце проживання дітей у тримісячний строк після народження.

• Місцем проживання дитини, яка не досягла 10 років, є місце проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них, опікуна або дитячого закладу, в якому живе дитина.

• Зареєструвати місце проживання дитини можна в Центрі надання адміністративних послуг. Для цього потрібні паспорти батьків, свідоцтво про народження дитини та квитанція про оплату держмита.

• Зареєструвати місце проживання дітей можна в органах соціального захисту одночасно з поданням заяви на державну допомогу при народженні дитини. Реєстрацію оформляють одночасно з оформленням допомоги.

Якщо батьки зареєстровані за різними адресами, для реєстрації місця проживання дітей, які не досягли 14 років, разом з одним із батьків потрібна письмова згода другого і довідка з територіального підрозділу Державної міграційної служби про те, що дитина не зареєстрована з ним. Ну а як бути, якщо другий з батьків не дає згоди? Тоді це питання вирішується в суді.

Малюнок без мами: де жити дитині після розлучення батьків