Епохальна картина історії незалежної України

Зовсім невеликий проміжок часу відділяє нас від Дня проголошення державної незалежності України, та за цей час виросло нове покоління, яке не зазнало життя в СРСР. Як держава, так і кожна людина, особливо творча, підбиває підсумки життя за згаданий період. Вашій увазі пропонується картина, створена у 2011 році саме до двадцятиріччя незалежності нашої держави.

Інколи навіть однієї картини достатньо, щоб вона стала своєрідним пам’ятником художнику, а водночас — пам’ятником епохи в межах держави. Я в жодному разі не відношу себе до кола мистецтвознавців, але належу до тих українців, які живуть на рідній землі і залишаться на ній за будь-яких обставин. Я люблю Україну, мені хотілося б жити краще, щоб ми відповідали стандартам європейських держав не тільки за географічним розташуванням, а й за рівнем життя.

Хто автор?

Картина містить унікальний підпис: РЕ.СВ.ВВ…. Річ у тім, що в задумі написання картини брали участь кілька осіб (більш як троє), здебільшого художники Житомирщини. Ініціали Р.Е. належать Романову Євгену Васильовичу, який свого часу навчався в одному з художньо-промислових вишів і в студентські роки захоплювався живописом. Проте здобув технічну освіту і працював за фахом. Був інженером і навіть начальником конструкторського бюро, а після розпаду Радянського Союзу займався реставрацією ікон і картин. Він згуртував навколо себе колектив житомирських художників, картини яких у подальшому реалізовував з мінімальною націнкою за свою роботу. Саме ним був куплений і заґрунтований підрамник картини, яку ми розглядаємо.

Наступний підпис на картині — С.В. — належить Сошинському Володимиру Петровичу, який у 1987 році закінчив Харківський художньо-промисловий інститут, здобувши кваліфікацію художника декоративного мистецтва. Є митці, відомі як у своїй державі, так і за її межами. Декотрі з них мають чини, звання, відповідну кількість виставок. А є не менш талановиті, ніж перші, але вони, на жаль, так і не стали відомими. Трапляються рідкісні випадки, коли визнання до художника приходить після його смерті. Художник Володимир Сошинський відомий певному колу шанувальників його творчості, серед його друзів-художників. Саме завдяки його майстерності був реалізований задум творчого колективу.

Реалізовуючи спільний задум своїх колег, художник підписав картину їхніми ініціалами, при цьому навіть не виносячи своїх ініціалів на перше місце. Помер В. Сошинський у 2014 році на 63-му році життя. Згадана картина дає йому можливість отримати визнання після смерті.

Підпис В.В. належить Вознюку Василю Васильовичу, нині відомому в усьому світі. Почав малювати в дорослому віці, після того, як отримав поранення під час бойових дій в Афганістані. Сьогодні він — єдиний український художник, який малює для королівських сімей у Європі. Свого часу навіть британська королева Єлизавета II надіслала йому лист подяки за свій портрет. В. Вознюк — член Асоціації карикатуристів, головний художник Всеукраїнської асоціації «КВН», лауреат численних міжнародних конкурсів карикатуристів. Популярності він набув завдяки телепрограмі «Свобода слова» і «Шустер Live». Під час згаданих телепрограм він малював шаржі на їхніх учасників. Близько двадцяти картин В. Вознюка прикрашають молодіжний центр Ради Європи у Страсбурзі.

Саме завдяки його пропозиції на картині, яку ми розглядаємо, міститься зображення Савіка Шустера з мікрофоном, оскільки створені ним програми були досить популярними як у ті часи, так і зараз, і певним чином впливали на громадську думку українців, і не тільки на їхню.

До творчого колективу за задумом написання картини входили й інші художники. Декотрі з них на той час були вже досить відомими у державі та за її межами, мали звання заслуженого художника України, тому беручи участь у концепції створення картини, не захотіли, щоб їхні ініціали фігурували на підписі. Ось чому після ініціалів трьох осіб на картині поставлено три крапки.

Чому епохальна

Оскільки картину присвячено двадцятиріччю державної незалежності України, то її, на мій погляд, можна назвати епохальною. На картині розкрито сутність нашої держави, з її болями і радощами, з її минулим і майбутнім, з проблемами, які дістались у спадок після розпаду СРСР і які дотепер потребують свого розв’язання. Адже їх нерозв’язання може призвести до загибелі самої України. Картина є своєрідним підсумком двадцятирічного існування держави.

Центральне місце на картині присвячено оголеному жіночому образу. Жіночий образ — образ жінки-матері. Ми не бачимо індивідуальних рис обличчя, оскільки образ є узагальненими. В одному зі своїх творів Тарас Шевченко писав:

У нашiм раї на землi
Нiчого кращого немає,
Як тая мати молодая…

І кожен, хто дивиться на цю картину, на мій погляд, підсвідомо сприймає узагальнений задум художників: образ жінки є образом самої України.

Над нею розміщений четвертий блок Чорнобильської АЕС. Його зображено, як зазвичай, таким, яким ми бачили у фото- та відеохроніці до вибуху. На сьогодні після монтажу нового саркофага його вже неможливо побачити. У нашій пам’яті та в пам’яті наших нащадків він залишиться таким, яким був саме після вибуху, бо події ночі на 26 квітня 1986 року розділили історію України, та навіть історію всього людства, на дві частини: до Чорнобиля і після нього.

Відбувся викид потужністю 300 «Хіросім». На думку багатьох, ця подія та офіційна реакція на неї, продемонстрована Москвою, стали однією з причин розпаду СРСР.

Дивлячись на малюнок «мирного» Четвертого блоку, ми згадуємо про те, що радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб.

Саме після згаданої події розвинуті країни почали відмовлятись від ядерної енергетики, надаючи пріоритет енергії сонця, вітру, води… Проте Україна на сьогодні ще не спроможна відмовитися від неї. Саме тому наявність ядерного реактора була актуальною в період двадцятиріччя державної незалежності України і продовжує залишатися такою.

Ми бачимо чіткий поділ України на Схід і Захід. У правому кутку картини зображено два куполи православних храмів, а з протилежного боку — два куполи католицьких (чи греко-католицьких). Неподалік від згаданих храмів — прикордонні стовпи. Ми розуміємо, що це саме західний кордон. На картині заробітчани та мігранти, як в епічно-психологічній новелі Василя Стефаника «Камінний хрест», пішки прямують до кордону. І їх велика кількість, серед них є діти, тобто батьки цих дітей відправляються не на заробітки, вони мігрують. І чим ближче до кордону, тим більша кількість людських постатей, вони фактично перетворюються на потік.

При цьому зображення людей зменшуються до розміру макових зерен, і ми все одно розуміємо, про що хотіли розповісти нам художники. Мігранти і заробітчани йдуть дорогою вздовж полів, на яких вже зібрано врожай, а солому складено в однакові красиві скирти. Це яскраво демонструє, що Україна багата, а народ бідний, та при цьому роботящий. Але в межах рідної держави багатьом складно заробляти, щоб на відповідному рівні утримувати власні родини.

На протилежному боці кордону (східному) практично немає людей. Посередині картини — маленький місток у найвужчому місці водойми, де мешкають хижа Щука і крокодили. Цей місток символічно об’єднує Схід і Захід України, але він досить маленький і нетривкий…

Президенти та їхні досягнення

На центральному плані картини ми бачимо президентів, які були за часів незалежності України до моменту написання картини (2011 рік). Постать першого президента Леоніда Макаровича Кравчука, як і інших, є впізнаваною за своєю зовнішністю. Вказівний палець правої руки він підняв угору, як старший, який має великий життєвий досвід і прагне, щоб до нього прислухалися… На лівому лацкані піджака президента — червоний значок депутата Верховної Ради Української РСР, що нагадує про його радянське (комуністичне) минуле, а також те, що в 1990‒1991 роках він був головою Верховної Ради. Певна частина населення сприймає Леоніда Кравчука як «батька незалежності». Як президент України 7‒8 грудня 1991 року він поставив свій підпис на Біловезькій угоді про ліквідацію СРСР і створення Співдружності незалежних держав (СНД).

14 червня 1994 року вже наприкінці своєї каденції Леонід Кравчук підписав Угоду про співробітництво і партнерство з ЄС, яка заклала основу європейської інтеграції України. Крім того, йому належить і підписання Тристоронньої заяви президентів України, США і Росії щодо негайного вивезення всієї української ядерної зброї до Росії…

У центрі картини ми бачимо постать і другого президента України Леоніда Кучми, який при першому президентові був на посаді прем’єр-міністра. Як свідчить українська історія, слабкі прем’єри швидко сходять з арени, а сильні претендують на посаду президента. Кучма був президентом два строки: з липня 1991 до січня 2005 року. Його руки розведені в різні боки. Своїм виглядом він начебто показує, що готовий слухати усіх.

У 1997 році Леонід Кучма підписав Хартію про особливе партнерство між Україною і НАТО, у 2002-му — План дій «Україна-НАТО», який визначив прагнення України до членства в альянсі. У 2003 році за наполяганням президента в законодавстві країни закріплено прагнення до членства в ЄС і НАТО. Але водночас Леонід Кучма підписав ще й Угоду про створення Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю і Казахстаном, хоча Україна не розвинула своєї участі в цьому проєкті.

Намагання постійно балансувати між ЄС і НАТО з одного боку і Росією з другого отримало назву «політика багатовекторності». Особисто я вдячний Кучмі за формулювання та обґрунтування, що Україна не Росія…

Зображення Віктора Ющенка, який був президентом України із січня 2005 по лютий 2010 року, охоплює великий простір на картині. На його обличчі — усмішка, що не містить на собі ознак діоксинового спотворення 2004 року. Він одягнутий в національну сорочку, на його голові — бриль і маска бджоляра. Що є дуже символічним.

Віктор Ющенко прийшов до влади внаслідок масових заворушень під час Помаранчевої революції — протесту проти фальсифікацій на виборах 2004 року на користь його головного суперника Віктора Януковича. Він запам'ятався жорстким протистоянням прем'єр-міністрам Віктору Януковичу та Юлії Тимошенко, кандидатури яких сам же за відповідних обставин подавав на затвердження парламенту.

Віктор Ющенко добивався отримання Плану дій щодо членства в НАТО й був за крок до цього влітку 2008 року. Того ж самого року він зробив спробу отримати Томос про автокефалію Православної церкви України, яка, проте, не була успішною. Крім того, у 2008 році саме він започаткував діалог з ЄС про отримання Україною безвізового режиму. Віктор Ющенко — перший президент України, який розпустив Верховну Раду, і у 2007 році відбулись дочасні вибори.

На картині Ющенко тримає бджільницький димар. Він роздуває його міхи, і з димаря виходить дим, але дим специфічний, кольору Державного прапора України, а потім США.

Саме за президентської каденції Ющенка відбулося відродження пам'яті про Голодомор в Україні, було побудовано Національний музей «Меморіальний музей жертв Голодомору», відроджено «Мистецький арсенал» як сучасний центр культурного життя столиці.

Проте на картині ми бачимо, як з бджільницького димаря разом із жовто-блакитним димом виходить червоно-білий, який, поширюючись на місцевості, починає формувати американський прапор. Цим автори картини хотіли наголосити, що на момент обрання Віктора Ющенка президентом його дружина була громадянкою США і вийшла з громадянства цієї держави в серпні 2007 року. Може, тому деякі українці вважають його агентом США? Хто як бачить.

Для багатьох він запам’ятався також своїм звертанням «любі друзі». У подальшому цим висловом почали називати його найближче оточення. Дуже відомим став також вислів Віктора Ющенка на дебатах з Віктором Януковичем: «Ці руки нічого не крали».

Чинного у період створення картини президента Віктора Януковича зображено зі спини. До президентської каденції, а саме з листопада 2002 по липень 2005 року та із серпня 2006 по грудень 2007 року, він був прем’єр-міністром України. Його президентська каденція розпочалась з лютого 2010 року. Саме цього року він уклав з Росією Харківські угоди про пролонгацію перебування Чорноморського флоту РФ в Криму з 2017 до 2042 року в обмін на зниження ціни на газ.

Президент був двічі судимим, у 1967‒1968 роках він відбував покарання в місцях позбавлення волі протягом близько півроку, вдруге був засуджений у червні 1970 року. На одязі Януковича ми бачимо логотип футбольного клубу «Шахтар», уболівальником якого він був. Загальновідомою була пристрасть Януковича до полювання. Відомо також, що близько двадцяти років він пропрацював на керівних посадах у Донецькій області, в тому числі на посаді губернатора. Проте в руках Януковича замість рушниці — відбійний молоток. Таким чином, за сукупністю згаданих обставин помилитись в його ідентифікації просто неможливо. Праворуч від Януковича — берізка, яка є символом Росії. За ініціативою цього президента із законодавства прибрали згадку про прагнення України інтегруватися до НАТО та додали норму про позаблоковий статус України. Тут же, біля постаті Януковича, зображено знак, який попереджає про небезпеку.

Вплив президента РФ Володимира Путіна на В. Януковича був загальновідомим, але я не аналізуватиму події, які виходять за межі історичного періоду, відображеного на картині… Янукович явно не вписується в компанію трьох попередніх президентів. Перед ними на траві стоять три гранчаки, дві порожні пляшки та кошик стиглих яблук. Це свідчить про те, що по закінченню своїх каденцій колишні президенти спілкуються між собою, але без участі Януковича.

Ще будучи прем’єр-міністром України, В. Янукович запам’ятався переведенням резиденції Межигір'я з державної у приватну власність, яка вже після його втечі з України стала одним з найяскравіших символів корупції у найвищих ешелонах влади. Це єдиний президент України, який втік з країни і якого усунув з посади парламент. А також перший президент України, відносно якого винесено обвинувальний вирок суду, проте на момент написання цієї статті він все ще не набув чинності. Одна з найвідоміших фраз Януковича, що запам’яталася українцям: «Донбас порожняк не гонить».

Не тільки президенти

З лівого боку картини видніється половина зображення червоного Козерога. У нього великі очі та довге світле волосся. Він енергійно намагається приєднатись до кола президентів, та це йому не вдається, бо перешкоджає зашморг на шиї. Безсумнівно, що в образі Козерога зображено Юлію Тимошенко.

Вона була прем’єр-міністром України з питань ПЕК за каденції президента Кучми, з грудня по січень 2001 року, за каденції Ющенка — з лютого 2005 по вересень 2005 року та з грудня 2007 по березень 2010 року була прем’єр-міністром України. Перед виборами 2004 року Юлія Тимошенко відмовилася від балотування на посаду президента на користь Віктора Ющенка.

Козеріг-Тимошенко енергійно намагається прорватися до товариства колишніх президентів. Під час виборів 2009 року різниця в кількості голосів порівняно з чинним президентом України, за офіційними даними, становила менш як 3,5%... Її політичній енергії може позаздрити кожен. У зв’язку з цим згадується крилатий вислів Кучми: «Якщо б енергію Юлії Володимирівни — та в мирних цілях, я думаю, що користь була б для України». Але енергійному Козерогові не вдається прорватися до товариства президентів України, бо на шиї в нього стискається зашморг.

На момент написання картини відносно Юлії Тимошенко проводилося досудове розслідування по кількох кримінальних справах. Не виключено, що на день закінчення написання картини вона могла перебувати під вартою у СІЗО по «газовій справі».

Крім постатей президентів на картині фігурують Дмитро Табачник і Савік Шустер. Дмитро Табачник сидить на килимі-самольоті. У правій руці в нього мегафон, у лівій — розгорнута книжка, а на колінах — старовинний манускрипт, символічно оперезаний шнурком, який скріплено сургучевою печаткою.

Дмитро Табачник мав відношення до всіх президентів, зображених на картині, а відповідно й до історії України в цілому. За каденції президента Кравчука з вересня 1993 до серпня 1994 року Дмитро Табачник — перший заступник голови Державного комітету України у справах преси, видавництв, поліграфії та книгорозповсюдження; за каденції президента Кучми з липня 1994 по грудень 1996 року — голова Адміністрації президента України, з листопада 2002 по лютий 2005 року — віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань в уряді Віктора Януковича. За каденції президента Ющенка із серпня 2006 по грудень 2007 року продовжував обіймати посаду в уряді. У період написання картини за каденції президента Януковича був міністром освіти і науки в уряді Миколи Азарова.

Думаю, що більшість українців запам’ятала Табачника саме як українофоба, як особу, що завдала шкоди розвитку української культури та науки. З його подачі у 2004 році був введений ПДВ на українські книжки. Стаття 118 бюджету 2007 року дала привід для масового звільнення приміщень, що належали закладам культури і науки. Однією з найбільш резонансних заяв Табачника, коли він обіймав посаду віце-прем'єра в Кабінеті міністрів уряду Януковича, було публічне звинувачення на адресу Романа Шухевича, що той ніби отримав нагороду з рук Гітлера — два Залізних хрести. Він не визнавав українців як народ у сучасному розумінні, називав їх «малоросами», тобто складовою частиною російського народу — «єдиної великої російської нації», а жителів Галичини не відносив до українців, вважаючи їх ворогами «великоросів», «малоросів» і білорусів, зазначаючи, що вони повинні залишити якщо не Україну, то в усякому разі її владні структури.

Діяльність Табачника, на мій погляд, була спрямована на знищення української національної самоідентифікації. Особисто я відношу себе до тієї категорії населення, яка вважає його ворогом української культури, а відповідно, й нації. Недаремно Табачника зображено на килимі-самольоті, під яким плавають крокодили, хоча вони, на жаль, не спроможні його дістати. Також символічним є те, що в нього на колінах лежить старовинний манускрипт. У 2004 році віце-прем'єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник від імені Януковича подарував Національному музею історії України раритетні листи Михайла Грушевського. За його словами, під час службових відряджень до Франції та США їх придбав на зекономлені добові Віктор Янукович. Згодом з'ясувалося, що всі ці документи було викрадено із львівського архіву.

Савік Шустер (при народженні — Шевеліс Шустеріс) — журналіст з канадським та італійським громадянством, автор і ведучий програми «Шустер LIVE», засновник ТОВ «Савік Шустер Студія». На картині він пливе з мікрофоном у руках у ставку з крокодилами, щоб взяти інтерв’ю у Щуки. Початок його кар'єри журналіста збігся в часі із вторгненням Радянської армії до Афганістану в 1979 році. Шустер висвітлював цю війну з погляду сил, що протидіяли урядовій владі Афганістану та Радянським військам протягом десяти років. Його статті про війну в Афганістані публікувались у виданнях Newsweek, Der Spiegel, Liberation, La Republica. У цих самих виданнях висвітлював головні події війни 80-х у Лівані, Чаді, Нікарагуа. Він також був керівником московського філіалу «Радіо Свобода» (1996‒2001), де вів головну інформаційну програму «Liberty Live» («Свобода в прямому ефірі»). Одночасно як спортивний коментатор співпрацював з телеканалом НТВ, на якому створив телепроєкт, присвячений чемпіонату світу 1998 року.

У 2005 році Савік за рекомендацією Бориса Нємцова на запрошення власника телеканалу ICTV Віктора Пінчука відкриває на цьому каналі програму «Свобода слова», яка була дуже популярною. 2005 року програма отримала премію «Телетриумф» у номінації «Найкраще ток-шоу». Потім він працював на «Інтері», де очолював проєкт «Великі українці».

На Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні Шустер у складі української делегації ніс олімпійський вогонь. У 2009 році він відкрив свій продакшн «Савік Шустер Студія» і на сьогодні є медійно відомою особою як в Україні, так і за її межами.

Лебідь, рак, щука...

На картині ми бачимо зображення Лебедя, Рака і Щуки, що є дуже символічним. Звісно, всім відома байка Крилова, яка побачила світ ще в 1814 році. А один з найвідоміших її перекладів Леоніда Глібова 1853 року, на мій погляд, є не менш яскравим, ніж оригінал. Крім того, ця байка є певним підтвердженням вислову: «Де два українці — там три гетьмани».

Лебідь зображений за спиною Леоніда Кучми. Колір пір’я у нього не є яскраво-білим, як це має бути, а з жовтим відтінком, що, немов світло, підсвічує навколишню рослинність. А на пір’ї Лебедя — відбитки газетних сторінок. За задумом художників він символізує жовту пресу.

У 2000 році відбулися події, пов’язані зі зникненням опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе (так званий касетний скандал). Розпочалися акції «Україна без Кучми», організовані опозицією. Леоніда Кучму неофіційно звинувачували у замовленні вбивства Гонгадзе. І тому рушниця, що зображена на колінах Кучми, і Лебідь за його спиною — це як певний натяк на його бажання застрелити Лебедя.

Поруч з Лебедем — річковий Рак червоного кольору, що також є символічним. Червоний колір є символом комуністів, які станом на 2001 рік мали певний вплив на державну політику.

Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року була заборонена діяльність Компартії України. Конституційний суд скасував згаданий указ. Цього ж року створюється Соціалістична партія України, до якої перейшла значна частина комуністів. Її очолив Олександр Мороз, який був видатною фігурою в історії України в ті часи. За каденції президентів Кравчука і Кучми він був головою Верховної Ради з травня 1994 по травень 1998 року, а за каденції президента Ющенка з липня 2006 по листопад 2007 року Олександра Мороза можна віднести до осіб, які виконували ключову роль під час ухвалення Конституції України. Водночас він пов'язаний із «касетним скандалом», оскільки озвучив аудіозаписи плівок Мельниченка.

Раки відносяться до роду безхребетних та плавають задом наперед. Згаданий символізм демонстрував, що комуністи-соціалісти стримували розвиток держави. У своєму зображенні Рак не має особливостей, які б натякали на конкретну людину. Саме тому з упевненістю можна сказати, що образ червоного Рака — це узагальнений образ комуністів-соціалістів…

Напроти червоного Рака ми бачимо Щуку. Це образ, який є абсолютно протилежним образу Рака. У нього на голові — мазепинка. Це головний убір українських військовиків, що належали до Українських січових стрільців та української Галицької армії, Карпатської січі та УПА. І тому можна констатувати: Щука — це збірний образ українських націоналістів. Починаючи з перших днів державної незалежності України Москва залякує світ «бандерівцями».

Відомий український політичний діяч Михайло Горинь, відбуваючи у 1971 році в Мордовській АРСР строк покарання за участь у дисидентському русі, перешив табірну шапку на мазепинку. Вона була розпорота під час обшуку і в такому вигляді зберігалася в родині. На момент створення картини навряд чи хтось міг передбачити, що з квітня 2015 року мазепинка стане польовим кашкетом Збройних сил України.

На мій погляд, попри те, що першим президентом України став колишній комуніст, отримання державної незалежності без рушійної сили націоналістів було б неможливим. Як показав час, саме націоналісти одними з перших стали на захист незалежності, а для Москви продовжують бути не тільки «бандерівцями», а й «фашистами». Сучасний український націоналізм сприяє формуванню української нації та протистоїть потужній російській державі з великими імперськими амбіціями…

...та інші представники тваринного світу

На нижньому плані картини ми бачимо качок, зайця, жабу. Качки можуть літати, заєць — бігати по полях, жаба існує як у воді, так і на землі. Це представники тваринного світу. Качки — птахи, заєць — ссавець, жаба — земноводна рептилія, тобто ті, що живуть у небі, на землі і у воді. На жовтому колі є напис «Ми». Як мені здається, це узагальнений образ того населення, що залишається в Україні, не мігрувало і не перебуває на заробітках за її межами.

Але всі зображення мають трохи задурманений вигляд від того диму, що вилітає з димаря Віктора Ющенка. Дим — це певна інформація, яку головна особа, що перебуває при владі, хоче вкласти в голови населення, яке проживає в межах державної території. За каденції президента Ющенка це формування української свідомості, але під великим впливом американських сил. І, як ми з вами можемо бачити, через десять років після написання картини цей вплив постійно зростає…

Серед диму, що виходить з димаря, на помаранчевому фоні ми бачимо знак правової охорони торгового знака ®. Цей знак також є дуже символічним. На момент написання картини авторські права на символи Помаранчевої революції належали синові президента Ющенка Андрію. Деякі експерти газети «Коммерсантъ» вважають, що бренди останньої виборчої кампанії Віктора Ющенка можуть коштувати близько 100 млн дол…

Газ — невід’ємна частина історії України

З правого боку картини ми бачимо вентиль газової труби. Це невід’ємна частина історії України як на час написання картини, так і на сьогодні. Від цін на газ, вартості його транзиту залежить добробут всієї держави і, відповідно, населення. Саме через це виникали постійні конфлікти з Росією, внаслідок яких було дві газові кризи, коли РФ на новорічні свята перекривала постачання газу. Недаремно труба тягнеться на схід і неначе мотузкою зв’язує ноги Україні таким чином, що вона не може на них встати.

Біля вентиля труби — породистий мисливський пес. Загальновідомо, що собака є другом людини, але на шиї цього собаки — ошийник із шипами. Його зображення символізує ті сили, що отримують особистий зиск з газової труби, використовуючи певні можливості державних посад в особистих цілях.

* * *

З моменту написання картини минуло дев’ять років. Проблеми, що існували в державі на той проміжок часу, залишаються нерозв’язаними. Вони навіть поглибилися, з’явилися нові… На мій погляд, авторам картини вдалось яскраво, оригінально і водночас на невеликому полотні, розміром 85х105 см, відтворити епоху розвитку України з Дня ухвалення Акту про її державну незалежність і, певним чином, передбачити її майбутнє.