Держпрограма з протидії корупції — ще одна профанація

У жовтні 2011 року президентом України було схвалено Національну антикорупційну стратегію на 2011 – 2015 роки, втілення якої в життя дозволило б створити передумови для покращення ситуації у сфері запобігання та протидії корупції в державі. Для реалізації цієї Антикорупційної стратегії Кабінетом Міністрів України у листопаді 2011 року було затверджено Державну програму щодо запобігання і протидії корупції на 2011 — 2015 роки.

Громадськість змогла побачити текст цієї Державної програми лише після її затвердження.

Звісно, вона містила сюрпризи: передусім, для переважної більшості перелічених у Держпрограмі заходів не було передбачено фінансування. Зате більш як 90 % фінансових ресурсів Держпрограми заплановано витратити на електронний обіг медичних форм, що його збирається запроваджувати Міністерство охорони здоров’я України. Крім того, абсолютно незрозуміло, що саме мають намір робити на виконання Держпрограми, що мають при цьому на меті і хто відповідає за результат.

Протягом двох останніх років планували реалізувати близько 140 заходів. Transparency International Україна та ряд громадських організацій вирішили здійснити моніторинг виконання і дійшли таких висновків.

Загалом малоефективною є діяльність органів, відповідальних за виконання Державної програми.  За 5-бальною шкалою середній загальний бал успішності за компонентами, які були предметом моніторингу, становить лише 2,7. Здійснювані органами публічної влади заходи мають переважно формальний характер і не дають можливості досягти завдань, визначених Держпрограмою.

Найбільш успішними напрямами реалізації Державної програми стали міжнародна співпраця з питань запобігання і протидії корупції та удосконалення системи використання державного майна та бюджетних коштів. В рамках відповідних розділів Державної програми було виконано більше половини запланованих заходів (8 з 10 та 3 з 7).

За вісьмома розділами Державної програми взагалі не було виконано жодного заходу повною мірою. Передбачені низкою розділів заходи, виконання яких мало стартувати протягом 2011 — 2012 років, так і не були розпочаті.

Неефективність виконання завдань і заходів Державної програми пояснюється низкою факторів.  Серед них названо такі:

— відсутність політичної волі та зацікавленості у реалізації Державної програми як на рівні вищих посадових осіб держави, так і на рівні виконавців;

— безсистемність реалізації окремих заходів;

— відсутність належної координації діяльності органів влади щодо реалізації відповідних заходів Державної програми;

— відсутність фінансування переважної більшості заходів;

— нечіткість або надмірна амбітність низки завдань та індикаторів Державної програми;

— нечіткість строків виконання багатьох заходів Державної програми;

— дублювання функцій та повноважень ряду органів влади та міжвідомча конкуренція щодо виконання заходів Програми;

— низький рівень виконавчої дисципліни;

— недостатність контролю за виконанням заходів Державної програми та цільовим використанням коштів на виконання відповідних завдань;

— орієнтація роботи правоохоронних органів (як і інших органів влади) на виконання кількісних (статистичних), а не якісних показників;

— відсутність зв’язку Державної програми з реформами в інших сферах (наприклад, конституційною реформою в частині перегляду порядку формування Вищої ради юстиції, адміністративною реформою, реформою публічних фінансів тощо).

Вельми низькою є якість тексту Держпрограми, що містить цілий ряд технічних помилок.

Так, Державною програмою передбачено витрачання 1,34 млн грн на висвітлення в медіа  заходів, що здійснюються органами влади з метою формування негативного ставлення громадян до «проявів державної координації». Або ж серед виконавців десяти заходів програми в трьох розділах значиться неіснуючий державний орган «Військова служба справами у Збройних Силах». Помилки так і залишилися, незважаючи на те, що ці заходи мали бути виконані ще у 2011 — 2012 роках.

Більшість фінансованих заходів Державної програми прямо не стосуються боротьби з корупцією. Для більшості антикорупційних заходів взагалі не передбачено фінансування.

Міністерство охорони здоров’я України витратить 803 млн грн (80 млн євро) на запровадження електронного обігу медичних форм, Міністерство соціальної політики — 6 млн грн на запровадження електронного документообігу. Майже 11 млн грн буде витрачено на удосконалення порядку прийому громадян в органах влади через «електронні черги». Разом з тим, не передбачено фінансування видання науково-практичного коментаря до Закону «Про засади запобігання і протидії корупції» та Кримінального кодексу (спільна розробка Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Верховного суду).

Фінансування протидії корупції на місцевому рівні не передбачено.  На виконання Держпрограми у всіх 25 областях держави було прийнято власні антикорупційні програми, проте 3/4 з них не передбачають будь-якого фінансування. Водночас від органів влади на регіональному рівні прямо вимагають створення багатофункціональних центрів надання адміністративних послуг, кожен з яких коштує від 3 млн грн.

Мабуть, з огляду на наведене вище, говорити про подальші рекомендації — зайве.