Справа порнографа: обвинувальний вирок за… секс із власною дружиною

Цю судову новину нещодавно із задоволенням перепостило чимало видань, які переситилися банальним криміналом і не виявляють особливої прихильності до судових справ: у Полтавській області засудили порнографа! Це пікантно. Це читабельно. Два-три абзаци про «злочинця», який знімав порно з власною дружиною, зрозуміло, прикрасили новинні стрічки, історія навіть перейшла зі стрічок у соцмережі.

Однак стислий виклад справи не давав відповідей на багато запитань, і головне з них: у чому, власне, полягав злочин? У тому, що хтось записав хоум-відео і залив його на порноресурс? Якщо розглянути цю історію докладно і почитати не лише вирок і Кримінальний кодекс, а й пакет законів, що регулюють, вибачте на слові, «суспільну мораль», то питань стане ще більше, і деякі з них змушують хапатися за голову.

Тож повернімося до історії вітчизняного порнографа, — в ній цікава не «полуничка», а зовсім інші речі.

Важко бути кустарем-одинаком

«Ракурс» судові справи любить і цінує. І особливу пристрасть у нас викликають справи так званих кустарів-одинаків. Схеми у них схожі: якийсь громадянин, задавлений бідністю, хоче заробити грошей. Зауважте, не вкрасти, не ошукати — заробити. Однак вибирає для цього спосіб, який трохи заходить за межу законності, але при цьому нешкідливий або навіть корисний для інших пересічних громадян. Наприклад, ми не так давно писали про вирок, винесений у Чернігові хлопцеві, який взявся обготівковувати дрібні суми, що застрягли в електронних гаманцях користувачів системи WebMoney, яка опинилася в Україні під санкціями. Можна сперечатися про доцільність цих санкцій, але хлопчина, який збирав на новий комп’ютер і встиг заробити на переведенні в готівку аж 4 долари і 80 гривень, отримав судимість.

І в цій справі, і в справі порнографа з Кременчука на «злочинців» обрушувалася вся міць державної машини: цілі відділи співробітників кіберполіції здійснювали слідчі дії, проводилися обшуки і вилучення, експерти досліджували докази. Загалом правоохоронна система готувалася до суду ґрунтовно і зі смаком.

Тому що викрити такого фінансового махінатора, або, наприклад, самотнього програміста, який вирішив відкрити «сірий» кінотеатр, або нашого сьогоднішнього героя легко і приємно. Це вам не зі справжніми злочинцями мати справу, тут матеріал поступливий і безпечний: і розкриття забезпечить, і турбот не додасть. У випадку з порнографом є ще й додатковий бонус — через службову необхідність вивчати ролики з PornHub, вивчати і здійснювати, здійснювати донесхочу, експертну оцінку...

Однак давайте уже і ми подивимося якщо не ролики, то хоча б вирок, винесений районним судом у Кременчуці на початку вересня.

Що робить молоденька секретарка на столі шефа?

Сама історія дуже проста. Якась молода розкута пара вирішила заробити на своїх домашніх відео. У чоловіка, що працював інженером-електронником в одному з місцевих навчальних закладів, була непогана техніка: пара потужних ноутбуків, планшет, гарна фотокамера з пристойним об’єктивом, що дає можливість знімати відео гідної якості. Обладнавши в квартирі невелику студію, чоловік і дружина почали знімати свої ролики.

Всього у вироку фігурують 28 сюжетів, які чоловік злив на PornHub. Між іншим, зареєструвалися подружжя там під жіночим ніком, бо головною героїнею відеопродукції все-таки була дружина. У вироку навіть є посилання на порнушку, що виклала така собі «МонаЧарм». Але, на жаль, якщо піти за посиланням, то там в оточенні різних рухомих частин тіла залишився лише напис — «Цей контент недоступний у вашій країні». Однак уява може домалювати багато чого: виходячи з назв роликів, дівчина виглядала юною та тендітною.

До речі, про назви: ролики, виявлені на комп’ютері чоловіка, мабуть, було підписано двома мовами. Вітчизняні назви сором’язливо фігурують у вироку як «Назва 1», «Назва 2», а от англійські залишили в усій своїй соромітницькій красі: «Молоденька секретарка робить те-то і те-то», «Тендітна дівчина...». Ну, загалом, теж робить усілякі штуки, що практикуються, між іншим, у багатьох подружніх спальнях. Навіть прикро: очікуєш прочитати про нечувану розпусту, а вона, того, і чувана, і бачена.

Головне у вироку інше: «Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, ОСОБА_1… зареєстрував профіль, використовуючи веб-ресурс»(згадуваний уже PornHub), «інші користувачі веб-ресурсу почали переглядати відео-продукцію порнографічного характеру за участю ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 (це дружина і чоловік), а останній почав отримувати за це незаконний дохід, тим самим довів свій злочинний умисел до кінця» (курсив наш. — Ред.).

І отепер час перейти до найцікавішого — до законодавчої бази. А ви що подумали?

Вину визнав, слідству допоміг

Отже, дії чоловіка було кваліфіковано за першою і третьою частинами статті 301 Кримінального кодексу України «Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів». Між іншим, це тяжка стаття, що передбачає реальні тюремні терміни. Однак елементарний здоровий глузд говорить, що садити чоловіка нема за що, бо жодної небезпеки для суспільства він не становив (на щастя, дружина взагалі не потрапила під роздачу).

У подібних випадках існує звичайна, досить ганебна практика: прокуратура пропонує нещасним горе-злочинцям укласти угоду про визнання вини і, так би мовити, всіляко сприяти слідству в розкритті страшного злочину. Людина, яка в житті не стикалася ні зі світом криміналу, ні з доблесними борцями зі злочинністю, вибирає менше зло: за визнання вини на неї чекає максимально м’який вирок.

Так було і в цьому випадку. За третьою частиною статті 301 КК підсудному «світили» три роки позбавлення волі. Суд і засудив його до трьох років, однак від відбування покарання звільнив, призначивши порнографу рік випробувального терміну. Що приємно, дорогу техніку, яка використовувалася для виробництва роликів, повернули власникові, от тільки флешку зі страмом, що виступала речовим доказом, знищили.

А ще засуджений сплатив вартість експертизи своїх роликів. Отут ми переходимо до ще цікавішої теми: що таке «порнографія» і як її визначити.

Як збудити ниці інстинкти

В Україні, щоб ви знали, діє закон «Про захист суспільної моралі» від 2003 року, проте останню редакцію закону датовано березнем цього року. Там сказано, що порнографія — це «вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту (?! — Ред.), сексуальних збочень (?!!! — Ред.), зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти».

Антиетичні сцени статевого акту і особливо «негідні інстинкти» — це, звичайно, сильно. «Збочення» теж викликають запитання: хто визначить, що норма, а що збочення? Еротика ж, на думку авторів закону, на відміну від порно, має на меті досягнення естетичного ефекту, а головне — «не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти».

Ну а мораль, зрозуміло, базується на «традиційних духовних і культурних цінностях», і духовні люди розмножуються, мабуть… брунькуванням.

Взагалі ж, на думку авторів закону, разом із продукцією, що оспівує насильство, війну, фашизм, антидержавну діяльність й інші дійсно злочинні речі, під забороною і така, яка пропагує... «бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь», а також «невігластво, неповагу до батьків». Під ці визначення можна підвести що завгодно. А контроль за виконанням закону покладено передусім на МВС, Нацполіцію (для якої це легкі та приємні справи) й органи виконавчої влади, які реалізують державну політику... в сфері культури і особливо кінематографії.

Кіно і німці, або Das ist Fantastisch!

Якщо говорити про конкретні критерії порнографії, то існує наказ Міністерства культури, виданий, між іншим, не за царя Гороха, а навесні 2018 року. У ньому містяться критерії порнографії. Отже, порнографія — це зняті великим планом дітородні органи в збудженому стані або (увага, писаки!) деталізований опис статевого акту. Порнопродукція містить зображення, «максимально наближене до реальної анатомії і фізіології людини та її статевого акту», що само по собі жахливо для кіношників, — де ж знайти людей із нереальною анатомією?

Під кінець автори методички припасли жахливе. Порно, виявляється, — це «продукція, створена виключно з метою статевого збудження її споживачів». Ось де страшний гріх! Ось де кримінально караний злочин! Чомусь недоречно згадалася вікторіанська Англія, де придумали меблеві чохли для того, щоб голі ніжки стільців... не викликали у сексуально стурбованих джентльменів непристойних думок.

Головне не те, що цю пісну святенницьку маячню викладено в офіційних документах, а те, що на її основі можна судити людей. А оце вже дуже серйозно.

...Ну і насамкінець буквально кілька слів про реальну порнографію. Україна входить до двадцятки країн — основних користувачів ресурсу PornHub, і цей ресурс у нашій країні НЕ заборонений. У середньому дорослий українець проводить до десяти хвилин щодня за переглядом роликів (це, звісно, «середня температура по лікарні»). Із цікавого: жінки дивляться порно охочіше за чоловіків, люди старшого віку роблять це довше і грунтовніше, що фізіологічно цілком зрозуміло.

У відкритому цифровому світі, де доступна будь-яка інформація, говорити всерйоз про «виготовлення і виробництво порнографії» смішно, особливо з огляду на «критерії» Міністерства культури. За нинішніх умов справжнє завдання правоохоронців — боротися з дитячим порно і сексуальним насильством, дійсно страшними речами, а не влаштовувати показовий процес над двома дорослими людьми, які робили все за згодою, щоб заробити трішки грошенят еее... чесною працею.

На жаль, ідіотські, без перебільшення, закони роблять вирок цілком легітимним, суд і так за можливості пом’якшив долю «злочинця». Між іншим, кременчуцький режисер і його дружина погоріли ще й на тому, що відео були збережені на комп’ютері. Якби вони стрімили свої забави прямо в мережу, минаючи носії, то і справи ніякої не було б.