Новини
Ракурс

Кадастр як дзеркало земельних злочинів

Невдовзі після того, як у всесвітній мережі з’явилася Публічна кадастрова карта (ПКК), експерти громадської організації «Національний екологічний центр України» лише у Київській області побачили численні правопорушення порядку виділення земель. У 28 об’єктах природоохоронного фонду виявили незаконні забудови.



.

Найбільше від інших на Київщині постраждав Орнітологічний заказник місцевого значення «Пірнівський», розташований у селі Пірнове Вишгородського району Київської області. Його було створено 1987 року для охорони колонії сірих чапель. Річ у тім, що ці птахи протягом десятиліть використовують ті самі гнізда на одних і тих же деревах. В орнітологічному заказнику у різні роки налічувалося від 80 до 100 гнізд сірих чапель. Тепер замість їхніх гнізд — родинні гнізда якихось «дуже поважних птахів». На березі тихої Десни серед дикої природи виросли котеджі. На Публічній кадастровій карті добре видно, що зелене тло заказника площею 5 га рясно засіяне блакитними прямокутниками виділених під забудову ділянок. Майже половину земель цього заказника віддано заможним людям, які воліють жити на природі, в екологічно чистому середовищі.

Екологи одразу ж написали заяву до Генеральної прокуратури України, де описали всі 28 випадків забудови у природоохоронних зонах області. Генпрокуратура таки підтвердила порушення, але тільки у трьох випадках. А що з рештою «невиявлених» ділянок у заказниках, на яких теж височіють котеджі? Вони законні чи їх узагалі немає? «Дивно, що на карті вони є, а Генпрокуратура їх не бачить», — з гіркотою у голосі сказав Олексій Василюк, заступник голови організації «Національний екологічний центр України», в ефірі Першого телеканалу, напевне, сподіваючись, що хтось-таки його почує. До речі, охочих поселитися у заповідниках та у прибережних зонах, де землі теж заборонено виділяти, — хоч греблю гати. І не лише у Київській області. Тож для екологів та інших небайдужих громадян роботи вистачить. Головне, щоб у наглядових органів не забракло зору побачити порушення законодавства.

Звісно, самі по собі скрин-шоти ПКК не можуть бути доказом у суді. Але їх можна використати як підставу для перевірки законності приватизації чи способів використання тієї або іншої земельної ділянки. Про це в ефірі телеканалу ICTV сказав д. ю. н. Павло Кулинич: «Якщо при використанні Публічної кадастрової карти хтось виявив факти забудови земельних ділянок чи їх використання у місцях, де вони не повинні надаватися, це може бути першим кроком до отримання офіційної інформації про такі земельні ділянки, яку потім можна буде використовувати вже при поданні судових позовів для припинення якихось протиправних дій у сфері земельних відносин».

Для того, щоб звернутися до правоохоронних органів з заявою про таке правопорушення, зовсім необов’язково бути представником якоїсь організації. Заступник декана юридичного факультету Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка Анатолій Мірошниченко, д. ю. н., нагадує: «Кожен громадянин має право звертатися із заявою-повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення або ж із заявами до відповідних інспекцій про виявлене адміністративне правопорушення». І радить при виявленні фактів порушень на ПКК посилатися на положення ч. 1 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України, де йдеться про те, що «слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування».

Щоб звернення було дієвішим, варто звертатися із заявами не лише в прокуратуру, а й у райвідділ міліції, обласне (районне) відділення Центру Державного земельного кадастру, обласне (районне) Держземагентство, Міністерство екології та природних ресурсів, Держсільгоспінспекцію. На кожній заяві позначайте, куди йдуть копії, може, це буде спонукати відомства хоч якось відреагувати.

До речі, за ПКК можна дослідити не лише земельні злочини, а й порушення, пов’язані з користуванням природними ресурсами. На одному з шарів ПКК — ортофотопланах (оцифрованих фотознімках, зроблених з літака та перекладених на карту) можна побачити те, чого впритул не бачать правоохоронці: територію Донеччини та Луганщини вкрито якимись загадковими «місячними кратерами». Можна, звісно, припустити, що це сліди від якогось невідомого науці метеоритного бомбардування, але більш вірогідною є версія про безліч так званих копанок, з яких незаконно видобувають вугілля жителі тамтешніх поселень. Не впевнена, що ми маємо право засуджувати людей, для яких така незаконна справа — єдине джерело існування, принаймні нічого іншого наша держава цим знедоленим людям поки що не запропонувала. З точки зору закону, вони, безумовно, порушники, з точки зору людяності — навряд чи.

Та є злочини, які насправді заслуговують на розслідування. Це корупційні дії чиновників, які донедавна були царьками на землі та нарізали ділянки охочим де можна і де не можна, звісно, не за так.

Нині громадськість принаймні може контролювати дії влади щодо розпорядження землею. Органи місцевого самоврядування зобов’язані оприлюднювати, публікувати рішення щодо виділення земельних ділянок. На ПКК маємо змогу бачити, що то за ділянка, де вона розташована, чи збігаються її розташування і розмір з тим, що було декларовано розпорядженням влади.

«Маючи інформацію з ПКК про землі приватної та комунальної власності, громада може спрогнозувати, чи є землі на продаж, і таким чином сприяти наповненню бюджету. Наприклад, громада бачить, що є землі на продаж. Їх можна продати і цим поповнити бюджет. А не проводити безкоштовної приватизації. Громада через депутатів місцевих рад або й через особисті звернення до місцевих рад може поставити запитання: у вас немає грошей лікарні-школи відремонтувати, то для чого ви цю землю тримаєте? За умов такого контролю громада знижує рівень корупції», — вважає Сергій Кубах, директор проекту Світового банку «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру».

Та «безкоштовна» земля, що начебто безоплатно виділяється якомусь щасливцю, звісно, такою не є. За неї платять і дуже дорого. Але ті гроші потрапляють зовсім не до місцевих бюджетів.

Пан Кубах каже: «Краще було б, якби громада не констатувала фактів порушень, а вносила пропозиції щодо шляхів розвитку природоохоронних заходів, розпорядження землею. Громада має звикати брати участь в управлінні земельним ресурсом. ПКК є дієвим інструментом для цього».

Громада не констатувала б фактів порушень, якби їх зовсім не було. А вони таки є. Та є й надія, що відтепер земельні злочини і посадові зловживання стануть більш помітними. Ще донедавна місцеві органи земельних ресурсів почувалися, м’яко кажучи, самодостатніми структурами, де кожен наділений владою чиновник сам вирішував, що законно, а що ні, та встановлював власні правила видачі актів на землю. Тепер ці органи стали частиною єдиного загальнонаціонального механізму. Єдина електронна кадастрова система дає можливість центральному офісу в режимі онлайн слідкувати за роботою кожного з районних офісів, яких в Україні майже 600.

«Фактично ми спостерігаємо процес аж до кожного кадастрового реєстратора. Щоденно ми маємо три зрізи виконання основних функцій системи (реєстрація, присвоєння кадастрових номерів, надання витягів) на 9-ту, 14-ту та 18-ту годину. Це дає нам можливість спостерігати, що відбувається в кожному не лише регіоні, а й у кожному районі України», — розповідає генеральний директор Центру ДЗК Андрій Тарнопольський.

Кожен кадастровий реєстратор зі свого робочого місця входить у систему з власним логіном і паролем. Тож система фіксує, хто і коли працював із конкретною заявою. Усе можна відстежити. Коли операцію завершено, реєстратор засвідчує її цифровим ключем. Це — гарантія захищеності даних. Після електронного підпису завірені документи зберігають на серверах.

«У нас на кожному робочому місці реєстратора стоїть програмне забезпечення з криптологічного захисту — це шифрування. А на сервері — таке ж програмне забезпечення і пристрій, який робить дешифрування для того, щоб ці дані опинилися в системі», — розповідає Андрій Тарнопольський.

Система фіксує, які операції з даними здійснюють фахівці, перевіряє їх правильність і строки виконання. Система не дозволяє реєстратору зволікати з виконанням роботи. Усі заяви обробляються по черзі. Перед початком роботи реєстратор бачить на комп’ютері вже прийняті заяви від громадян, кожна з яких має кольорову позначку. Закон визначає термін реєстрації — 14 днів, тож система підказує, скільки днів залишилося до дедлайну. Якщо половина терміну реєстрації документів уже сплила, комп’ютер позначає заяву жовтим кольором, а якщо залишилося до кінця менше чотирьох днів — червоним.

Якщо реєстратор не встигає у визначений законом термін, і система подає червоний сигнал, роботу, навіть розпочату колегою, може виконати інший реєстратор. Тобто, сідаючи за робочий стіл, реєстратори вибирають найтерміновішу заяву. А ще система дає змогу реєстратору проаналізувати свою роботу за вчорашній день і спланувати наступний день. За всім цим уважно слідкує центральний офіс.

«Сьогодні ніхто нікого не відволікає. В автоматичному режимі тричі на день робиться зріз системи за всіма даними, які нас цікавлять. Якщо, наприклад, нас цікавитиме, скільки і за яким цільовим призначенням зареєстровано ділянок, — ми це зможемо побачити», — додає Андрій Тарнопольський.

Світовий банк, який виділяв кошти на створення Національної кадастрової системи, — дуже задоволений. У документі, що був підготовлений за результатами вивчення функціонування системи, експерти Світового банку наголосили, що вона «практично усуває зайву бюрократію, сприяє спрощенню процедур і зменшенню кількості бюрократичних кроків на шляху реєстрації прав власності, різко зменшує витрати часу на надання послуг громадськості, усуває затримки і зменшує вартість послуг».

Експерти зазначили, що «нова система сприяє підвищенню прозорості даних про права власності, залученню громадськості до поліпшення якості даних і підвищенню відповідальності надавачів послуг».

Тепер, за словами експертів, «громадяни можуть відстежувати стан проходження своїх заяв у режимі онлайн з допомогою нової веб-послуги, що стає ще одним кроком на шляху зменшення корупції».

У тому ж документі сказано, що «електронна кадастрова система забезпечує поліпшені послуги користувачам — з погляду кількості кроків, що їх мають виконати клієнти для взаємодії з Держземагентством, часу та витрат».

Порівнюючи ситуацію до і після 1 січня 2013 року, вони звертають увагу на те, що кількість необхідних для реєстрації процедур скоротилася з п’яти до двох, при цьому нині немає потреби відвідувати обласний офіс та офіс Центру ДЗК. Тепер клієнти повинні відвідати лише районний офіс, а час, необхідний для реєстрації нової земельної ділянки, значно скоротився. Раніше на процедуру реєстрації йшло загалом більше місяця, тепер реєстратор витрачає в середньому 41 хвилину в разі, якщо заявник правильно підготував повний набір базових документів.

Зменшився і час очікування в територіальних офісах для подання заяви чи запиту. У Бориспільському районному офісі торік для подачі заявки потрібно було нудьгувати у черзі кілька годин. Нині, за свідченням експертів Світового банку, які здійснювали перевірку ефективності роботи системи, на відвідини того ж офісу заявники витрачають до 10 хвилин. Крім того, вартість видачі витягу зменшилася на 50 %, а вартість реєстрації — на 31 %.

Як зазначив Сергій Кубах, зменшення кількості контактів із чиновниками звужує поле для корупції. «Окрім того, до кадастру тепер потрапляє лише коректна і повна інформація про ділянки. Якщо раніше землевпорядні організації могли принести будь-як оформлені дані про ділянку і «домовитися» з чиновником про те, щоб їх прийняли, то тепер усе перевіряє не чиновник, а автоматизована система. А з нею «домовитися» неможливо», — додав він.

Тож є надія, що із впровадженням ПКК кількість незаконних оборудок із землею значно зменшиться. А ті, що вже відбулися, — стануть очевидними. І хоча в кадастрі не вказано прізвищ власників земельних ділянок, для правоохоронців не є проблемою їх дізнатися. Як не проблема дізнатися прізвища тих, хто ці ділянки виділяв. Було б бажання...

За матеріалами спільного проекту Держземагентства України та Світового банку «Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвиток системи кадастру».


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter