«Золоті» ремонти українських шкіл

Саме цій темі було присвячено прес-конференцію «Передовий «досвід» корупції. Як вкрасти мільйони на ремонтах шкіл і уникнути за це відповідальності?» в інформаційному агентстві УНІАН.

Іван Варченко, депутат Харківської обласної ради, прийшов на прес-конференцію з двома товстими папками. В одній із них стос паперів — угоди, акти приймання-передавання, фінансові розрахунки. Зі слів депутата, ці документи в червоній папці доводять, що половину бюджетних коштів, спрямованих на ремонти та оснащення сільських шкіл Дергачівського району Харківської області, було вкрадено. Та повернімося до початку історії.

У 2012 році під час виборів від імені компанії «Нафтогаз України» цьому району в Харківській області було перераховано 20 млн грн для надання допомоги в соціально-економічному розвитку. З них близько 6 млн пішли на освіту, майже 8 млн — на медицину, решта коштів розійшлися за іншими напрямками. Усього в районі 20 шкіл, тому неважко підрахувати, скільки приблизно припадає на один навчальний заклад. Наприклад, Дергачівська гімназія № 3 отримала на капремонт майже 640 тис. грн, Солоницівська школа № 2 — 425 тис., школа в Черкаській Лозовій — 200 тис. грн.

Суми чималі, і за ці кошти можна не те що зробити капітальний ремонт, а деякі школи відбудувати заново. Виявилося, що ціни на будівельні матеріали та роботи завищували від 2 до 10 разів. Наприклад, сталеві мийки для їдалень «купували» по 2420 грн, тоді як у магазині на цих же мийках висів цінник 585 грн, унітази встановлювали українського виробництва, але за ціною хороших італійських, а лінолеум на папері «дорожчав» у середньому в 6 разів. Вартість будівельних робіт узагалі зашкалювала: встановлення мийки й унітазу «обходилося» в 2,5—3 тис. грн. Хоча після дзвінка сантехніку вимальовуються зовсім інші цифри — від 150 до 250 грн. Ця схема дала змогу чиновникам вкрасти близько половини виділених бюджетних коштів, тобто 3 млн грн.

Фото: Враховуючи суми, витрачені на ремонт навчальних закладів у Дергачівському районі, відремонтований кабінет директора школи міг би виглядати приблизно так.

У прокуратуру, правоохоронні органи та СБУ вичерпні документи було подано ще рік тому, але ситуація не зрушилася з місця. Коли цією історією зацікавилася СБУ, на її запит до районного управління освіти було отримано відповідь, що всі документи в прокуратурі. На аналогічний запит управління по боротьбі з економічною злочинністю МВС була отримана аналогічна відповідь. Ситуацію пускають по колу, яке дуже важко розірвати.

Зі слів І. Варченка, в схему зав’язані районна держадміністрація в особі заступника з гуманітарних питань, начальника управління освіти, який безпосередньо підписував усі папери. А також правоохоронні органи, які повинні були реагувати на звернення.

«На моє звернення до Генеральної прокуратури я вчора отримав відповідь, що мою скаргу на обласну прокуратуру передано... в обласну прокуратуру з тим, щоб вони зробили чергові висновки. А це очевидне порушення закону про звернення громадян і Конституції», — каже І. Варченко.

6 червня Держфінінспекція у відповідь на звернення депутата почала розслідувати цю справу. Олег Хомін, керівник прес-служби Держфінінспекції, присутній на прес-конференції, поки що не зміг якось прояснити ситуацію: «Зараз проводиться перевірка усіх фактів, бухгалтерських документів субпідрядників (їх близько сотні). Адже тільки з допомогою цієї документації можна перевірити правдивість відомостей у бухгалтерії Дергачівського районного відділу. За законом, я не маю права до закінчення ревізії говорити про виявлені порушення».

Усі фігуранти цієї справи, тобто люди, які підписали документи, не лише й досі перебувають на своїх посадах. Дехто навіть отримав підвищення. Начальник районного управління освіти став першим заступником голови райдержадміністрації. Заступника начальника районного управління освіти призначено начальником. А журналістам програми «Гроші» місцеві жителі розповіли, що після махінацій із грошима на ремонт шкіл у прокурора з’явився автомобіль BMW Х5, а нещодавно — й нова Audi.

Ця історія сталася в одному районі України. Зі слів І. Варченка, подібна ситуація характерна не тільки для Дергачівського району, а й для всієї області, можливо, і для всієї України. На таких речах, як школи та лікарні, як відомо, часто паразитують.

Депутат навів ще один показовий приклад. У Харківській області на ремонт сільських туалетів виділено від 9 до 12 млн грн — приблизно 40 тис. дол. на утеплення одного сільського туалету, але ж це ціна трикімнатної квартири в Харкові. Виникає питання логічності виділення таких коштів на, здавалося б, благородні цілі — щоб діти мали в сільських школах зручності. Однак у результаті в Україні й досі існують школи, не ремонтовані впродовж багатьох десятків років.

Виявляється, в масштабах усієї країни на ці ж потреби виділяється загалом 1,5—2 млрд грн. Скільки з них витрачається за своїм цільовим призначенням, можемо лише здогадуватися, дивлячись на жалюгідний стан багатьох шкіл і здаючи гроші на черговий ремонт.