Як мислить український виборець

Рейтинги деяких партій, які озвучують сьогодні соціологічні інститути, не можуть не дивувати. Багато хто виправдовує це недостовірністю досліджень або й взагалі замовленням. Давайте спробуємо заглянути глибше. Про те, як мислить український виборець та чи змінилися цінності виборців після Революції гідності розповідає Валерій Пекар, громадський діяч, співзасновник проекту «Нова країна»:

— Наразі ми занадто добре думаємо про українського виборця. Існує декілька моделей, які пояснюють структуру суспільства з точки зору цінностей. Суспільство сьогодні поділяється на різні групи не стільки за своїм добробутом, скільки на соціальні групи за своїми поведінковими стереотипами, за тим, як люди думають. Одна з моделей — інтегральна динаміка бачить українське суспільство приблизно так: в Україні переважають люди, які зазвичай мислять цінностями порядку, стабільності, миру, спокою, добробуту, хорошої роботи. Ці люди не дуже спрямовані на розвиток. Якщо в 2012 році їх було 55%, то зараз ця група налічує близько 50%. Саме до цих людей завжди звертаються всі політики, адже вони ходять на вибори, ця група є найчисельнішою та голосує за принципом «свій—чужий». Такі виборці голосують не розумом, а серцем. Їх дуже легко заманити старими, всім відомими гаслами на кшталт: «Україна для людей», «почую кожного», «покращення вже сьогодні». Такі виборці не думають критеріями громадянської відповідальності, а хочуть обрати людину, яка б про них піклувалася. Політики звертаються до цих виборців і ділять їх навпіл: половина голосуватиме за одного доброго царя (добрих бояр на парламентських виборах), інша — за другого.

Натомість є інше мислення, яке живе цінностями розвитку, знань, можливостей і прогресу. Ці люди хочуть бути кращими, ніж інші. Це професіонали з різних сфер: підприємці, креативний клас, інженерна інтелігенція... В 2011 році їх було 15% (після Майдану ця група збільшилася до 18%). Зазвичай політики не звертаються до цих людей: їх порівняно небагато, зазвичай вони не ходять на вибори (або голосують проти всіх чи вибирають менше зло). Справа в тому, що їх інтереси ніхто не представляв. Жодного разу ідея розвитку, прогресу і модернізації країни не була представлена в українському політикумі.

Є ще одна цікава група, яка мислить цінностями спільноти, розвитку. Ідеями консенсусу і гармонії. Де спостерігається пріоритет спільного блага над власними інтересами. До Євромайдану таких людей було в межах похибки (до 3%). Після Революції гідності маємо фантастичне зростання — це видно по волонтерському та добровольчому рухах. Величезна кількість людей готова залишити все, що їм дороге, та займатися справами країни. Кількість таких людей сьогодні зросла і становить 5—6%. Цифра здається невеликою, але подвоєння — це величезна різниця. Зазвичай ці люди не ходять на вибори, бо не можуть обирати менше зло. Як правило, вони мають високий інтелектуальний рівень, тому не ведуться на жодні передвиборчі програми. Я б назвав цю групу справжнім капіталом країни. Це герої нашого часу. На цих виборах вони будуть намагатися знайти людей, яким вони довіряють.

Ще одна дуже важлива група, яка мислить цінностями отримання перемоги, домінування. Чисельність її порівняно велика (близько 16%), ці люди голосують лише тоді, коли їм заплатять гроші. Саме серед них вербують тих, хто займається фальсифікацією на виборах. Добровільно ж вони голосують лише за однієї умови: бачать дуже сильну руку, лідера-хазяїна і хочуть бути причетними до цієї сильної особистості.

Приблизно 10% — люди, які мислять категоріями «якщо є криза, давайте сховаємося і перечекаємо». Їх багато на селі, зазвичай вони мало освічені. Голосують так, як скаже адмінресурс або залишаться вдома.

Якщо підсумувати і подивитися, які зміни приніс Майдан (ненабагато зменшилася перша, найчисленіша група, подвоївся людський капітал), то побачимо, що ці зміни зачепили максимум 10% населення. Майже кожний, хто пройшов Майдан, долучився до волонтерства, став добровольцем, вважає, що так живе вся вся країна. Насправді, всі рухи загалом охопили при найоптимальніших підрахунках 15% населення. 85% залишилися там, де й були. Отже, якщо змінилися ви, це зовсім не означає, що суспільство стало іншим. Змінився кожен десятий.

Подивимося, хто і як з цих груп буде голосувати. Завжди половина людей з першої, найбільшої (50%), групи голосує за партію влади, хоч якою б вона не була. В їхніх очах — це стабільність і порядок. Феномен досить великого рейтингу Блоку Петра Порошенка ґрунтується саме на тому, що переважна більшість людей голосують за ці цінності. Тому БПП може точно зарахувати собі 25% голосів. Наразі (на відміну від інших виборів) всі, хто є опозицією партії влади, дуже розпорошені. Виходить, що на інші 25% претендують досить багато політичних сил («Опозиційний блок», «Сильна Україна», «Батьківщина», «Громадянська позиція» та інші).

Друга група значно менша (18%), але з точки зору людського капіталу, вона є звичайно важливішою, цікавішою, адже Україна потребує розвитку і стрибка в майбутнє. Сьогодні вперше з'явилися політичні сили, які безпосередньо звертаються до цих людей. Це, наприклад, «Самопоміч», «Громадянска позиція», Блок Петра Порошенка (в списку є чимало людей, які уособлюють модернізацію країни), «Правий сектор».

Люди, яких можна віднести до групи виборців, які зазвичай голосують за гроші, становили значну частину тих, хто на Сході голосував за регіоналів. Сьогодні ця політична сила розпорошена. Тому частина виборців з цієї групи не піде на вибори. Дехто проголосує за «Опозиційний блок» та «Сильну Україну». Інші, що відстоюють ті самі цінності, але розуміють їх абсолютно інакше, є електоратом «Радикальної партії».

Що стосується тих, хто часто вибирає варіант «пересидіти»: якщо адмінресурс не підкаже, ці люди будуть голосувати за партію влади. Не тому, що вони є прихильниками президента. Не тому, що вони знають, хто є у виборчому списку, а тому що це — влада. Є частина людей, зачарованих Юлією Володимирівною, і є її прихильниками назавжди. Такі виборці віддадуть свої голоси «Батьківщині».

Яким буде майбутній парламент?

Парламент буде складатися з трьох політичних блоків: минулого, теперішнього і майбутнього. Блок минулого складається з тих людей, політичних сил, час яких вже вичерпаний (вони це розуміють, але всіма силами хочуть втриматися за кермо, адже для них це «кормушка»). Вони тримаються лише на інерції, і значна частина буде намагатися протиснутися у новий парламент по мажоритарці. Вважаю, що загалом в майбутньому парламенті їх буде не більше 20%. Основний блок майбутнього парламенту — це політичний блок теперішнього. Невеличка частинка (можливо 50-60 депутатів) складуть політичний блок майбутнього. Ці люди принципово взяли послідовну і стійку позицію на модернізацію країни. Хотілося б вірити, що, незважаючи на те, що вони проходитимуть за різними партійними списками, ці люди зможуть об'єднатися в міжфракційну депутатську групу, спрямовану на реформи.

На мій погляд, сьогодні не така велика ймовірність ескалації військового конфлікту, скільки політичне розгойдування українського корабля з боку нашого геополітичного супротивника. Будуть спрямовані величезні зусилля на те, щоб гуртом купити побільше депутатів нового парламенту. Адже є багато людей, які потраплять туди абсолютно випадково (майже в кожному партійному списку є такі люди). Це означає, що вони морально не стійкі та їх можна купити за порівняно невеликі гроші. Це основна загроза і проблема, про яку потрібно піклуватися.

Пам'ятка виборцям

Дуже часто доводиться чути: я запитав всіх моїх друзів і вони голосуватимуть за «Партію Х», отже, вона точно пройде до парламенту. Поміркуйте, адже ці люди одного з вами кола, тому не дивно, що вони голосують так, як ви. Водночас ви можете бути єдиними, хто вибере цю політичну силу. Треба все ж зважати на соціологічні рейтинги. І якщо ви хочете, щоб партія, до якої ви прихильні та яка коливається на межі прохідного бар'єру, перемогла, потрібно мобілізуватися, зателефонувати та переконати своїх родичів і знайомих.

Треба зрозуміти, що безглуздо віддавати свій голос за партії, які мають мікроскопічний рейтинг. Дехто може зауважити, що принциповість важлива. В цій ситуації ви обираєте або принциповість, або можливість впливати на долю країни.

Нас зажди вчили голосувати серцем. Голосувати треба розумом. Треба змоделювати, що буде, якщо я віддам голос тій чи іншій партії. Скільки людей з партії пройде до парламенту. Голосуйте за тих, кому можете довіряти.

Підготувала Оксана Шклярська

За матеріалами прес-конференції «Як мислить виборець?», яка відбулася в інформаційно-аналітичному агентстві «Главком»