Чим загрожують Україні вибори в ДНР/ЛНР: думки міжнародних експертів

Чим ці вибори вигідні Росії і які наслідки можуть мати для України? «Ракурс» розпитав про це експертів з України, Росії, Литви, Естонії та Грузії.

Володимир Кіпень, доцент кафедри політології Донецького національного університету (ДонНУ), голова громадської організації «Інститут соціальних досліджень і політичного аналізу»:

Організатори виборів у ДНР і ЛНР чудово розуміють, що цими виборами вони ніколи не отримають визнання цивілізованого світу, США чи Євросоюзу, тому головна орієнтація та аудиторія цих псевдовиборів була дещо іншою. Перш за все, завдяки виборам прагнули мобілізувати прихильників ДНР і ЛНР на підконтрольних бойовикам територіях і забезпечити легітимацію влади в очах населення.

Головним адресатом цих виборів була, звісно, Росія — політична сила, яка породила ці республіки, підтримує їх і має свої інтереси в Україні (тобто руйнування самої української державності). Адресат, як ми знаємо, почув: Росія вже визнала ці вибори як нібито законні.

Росії ці вибори також потрібні з декількох причин. По-перше, їй треба постійно наголошувати своєму населенню, що вони виступають за праве діло, за «русский мир» в Україні, який нібито підтримує тут дуже велика кількість населення. У російських ЗМІ, особливо на телебаченні, вибори в ДНР і ЛНР одразу стали топ-темою. Ці вибори покликані, зокрема, підживлювати імперський синдром, яким заражено пересічного споживача російської інформаційної продукції. Цей синдром підтримують, щоб використовувати його, зокрема, для пояснення економічних проблем Росії, її ізоляції у світі.

Однак є ще один фактор цих виборів, який ми повинні мати на увазі. Мені здається, ці вибори є певною прелюдією війни, яка забезпечить наступну хвилю ескалації агресії проти України. Є чимало свідчень цього. Перед виборами і після них українська розвідка постійно інформувала про прибуття нових підрозділів російських найманців і їх зосередження на декількох напрямках. Цілком можливо, що ці вибори, які Україна не визнала, стануть підставою для нового вторгнення агресора. Адже президент України Петро Порошенко вже заявив про порушення мінських домовленостей цими виборами та можливе припинення дії закону про особливий статус окремих районів Донбасу. У ДНР і ЛНР сприймають це як можливість наступу українських військ на ці псевдодержавні утворення. Тому таке форсоване прибуття техніки та військових з Росії, можливо, мало на меті забезпечити їх впевненість у своїх силах для нового удару по українських військах.

Дмитро Тренін, директор Московського центру Карнегі, керівник програми «Зовнішня політика та безпека»:

Головна мета виборів, що відбулися 2 листопада, — створити систему влади на території, контрольованій ополченцями ДНР і ЛНР. Війну призупинено, наближається зима, потрібна розгалужена система цивільного управління. Крім того, ідеться про наведення елементарного громадського порядку.

Друга за важливістю мета — створення суб'єкта для політичних переговорів з Києвом про статус регіонів і про структуру самої України, якщо такі колись почнуться.

Для Росії ці вибори є інструментом для створення легітимного — в очах РФ і більшості жителів цих територій — партнера для взаємодії та надання матеріальної, фінансової та іншої допомоги. Зі створенням обраних органів влади стане зрозуміліше, з кого питати, з ким домовлятися і взаємодіяти з великої кількості практичних питань.

У перспективі (залежно від розвитку соціально-економічної і політичної ситуації в Україні) ДНР/ЛНР можуть бути корисні, з точки зору Москви, для досягнення ширших цілей російської політики в регіоні.

В економічному плані Росія дотуватиме ДНР/ЛНР, будь-яких економічних вигод від них вона в осяжному майбутньому не отримає. Москва, проте, готова нести цей тягар: Росія підтримує своїх. При цьому підтримку Росією південного сходу України неминуче будуть порівнювати з допомогою Євросоюзу Україні.

Віктор Денисенко, експерт Центру геополітичних досліджень (Вільнюс):

Голосування на Донбасі, яке відбулося 2 листопада, по суті, є відповіддю на вибори до Верховної Ради України, не випадково його провели через тиждень після всеукраїнських виборів. У цьому його символічне значення.

Це також певна політична гра. Так, ніхто в світі (окрім Росії) не визнав законності цих виборів і, відповідно, їх результатів. Але сам факт виборів, нехай і не визнаних, дозволить Росії в разі потреби говорити «про вибір, який зробило населення Донецька/Луганська» і т. д.

При цьому вони є певним атрибутом державності, вказуючи на те, що проекти так званих «народних республік» все ще актуальні для їхніх творців і ідеологів (в першу чергу, не в Східній Україні, а в Москві). Квазідержави як такі зручні для формування заморожених конфліктів за типом пізньорадянських (Абхазія, Південна Осетія, Придністров'я тощо). У разі будь-яких подальших переговорів щодо мирного врегулювання Москва напевно наполягатиме на участі «законно обраних» представників «народних республік» як повноправної сторони переговорів (втім, як це було й раніше).

Визнаючи ці вибори, Росія автоматично визнає «обраних» керівників ДНР і ЛНР представниками населення «народних республік». Відповідно, будь-які прохання від їх імені тепер розглядатиметься в Москві як прохання з боку місцевого населення, що залишилося (в тому числі російськомовних громадян, так званих співвітчизників) і будь-яке вторгнення російських військ на цю територію буде інформаційно позиціюватися як декларований Росією захист співвітчизників (пригадаємо події 2008 року в Грузії). Але це тільки один із сценаріїв, який, швидше за все, може бути реалізований за певного збігу обставин, тобто по ситуації.

У кожному разі, на мій погляд, всі дії Москви спрямовані на створення в східній частині України ситуації замороженого конфлікту, що автоматично ускладнює всі можливі інтеграційні проекти країни (зближення з ЄС і т. д.). При цьому вибори керівництва «народних республік» дозволять Москві більшою мірою піти в тінь. Припускаю, що Кремль буде прагнути дистанціюватися від конфлікту (щоб послабити міжнародний тиск і, в першу чергу, санкції) і перекласти весь фінансовий тягар з підтримки (та відновлення) сепаратистських територій на Київ. Звичайно, Москва в цій геополітичній грі залишиться сірим кардиналом за спиною сепаратистів, але для того, щоб зайняти таку позицію, їй необхідна ширма, номінальна «влада народних республік». Це багато в чому нагадує ситуацію згаданих пізньорадянських заморожених конфліктів.

Леонід Карабешкін, кандидат політичних наук, продекан факультету міжнародних відносин Євроакадемії (Таллінн) (дисертація на тему «Калінінградська проблематика в міжнародних відносинах у постбіполярній Європі»):

Вибори в ДНР і ЛНР дозволяють говорити про елементи якогось нового суверенітету. Суверенітет — це, по суті, здатність контролювати свою територію, в тому числі здійснювати вибори до органів влади. Як відомо, джерелом суверенітету є народ, і він може делегувати право на здійснення суверенітету своїм представникам. При цьому суверенітет не завжди означає набуття державності.

Цей суверенітет може стати як основою майбутньої державності (ніхто не має ілюзій, що вона в осяжній перспективі буде визнана міжнародною спільнотою, хоча слід пам'ятати, що всі держави так чи інакше є самопроголошеними), так і інструментом внутрішньоукраїнського політичного процесу (якщо вдасться знайти компромісні варіанти збереження територіальної цілісності України).

Вибори в ДНР/ЛНР можна порівняти з плебісцитом (опитування громадян, як правило, з метою визначення долі відповідній території. — Ред.), при якому головне — це явка. Фактично нинішня влада в республіках прагнула заручитися максимально широким народним мандатом, або, якщо хочете, ярликом (охоронною грамотою) на правління.

Крім того, вибори мають сприяти і поступовій централізації влади в самопроголошених республіках, де досі є значним вплив польових командирів. Хоча ризик військової ескалації як і раніше є, необхідне формування нових органів влади для мирного життя.

Якщо говорити про інтереси Росії, то їй вигідна максимальна демаргіналізація і легітимація керівництва ДНР і ЛНР, перетворення їх на рівнозначних Києву учасників політичного процесу. Як відомо, в Мінську під протоколом керівництво цих утворень фактично підписалося як приватні особи.

Стратегічно, з точки зору безпеки, Росія зацікавлена в формуванні ефективних інструментів впливу на політику України в ситуації, коли спроби утримати її в орбіті свого впливу виявилися невдалими. І навпаки, Росія не зацікавлена в неконтрольованих анклавах по периметру своїх кордонів.

Гіоргі Канашвілі, виконавчий директор «Кавказького дому» (Caucasian House) (Тбілісі):

Як і в Абхазії і Південній Осетії, головною метою виборів в ДНР і ЛНР є легітимація нової місцевої влади, яка там де-факто присутня. Таким чином, створюється ілюзія, що цю владу обрано місцевим населенням, отже, вона має якусь легітимність. Після чого настає другий етап, коли місцева влада намагається створити видимість дієвої держави. У нас це більшою мірою стосується Абхазії, тому що в Південній Осетії державні інститути абсолютно не функціонують. Влада Південної Осетії цілком залежить від Росії, яка повністю забезпечує безпеку в цьому регіоні. В Абхазії з інститутами влади принципово інша ситуація, тому що проекти різні. Якщо в південних осетинів на декларативному рівні головна мета — приєднання до Росії, у складі якої перебуває Північна Осетія, то Абхазія від початку була етнічним абхазьким проектом, де хотіли побудувати свою незалежну державу. Хоча, крім абхазів, там живуть близько 60 тис. грузинів, 60 тис. вірмен, етнічні росіяни.

Що стосується присутності російських військових на території Абхазії і Південної Осетії, то ми трактуємо їх як окупаційні війська. Підставою їх «офіційної» присутності були запити місцевої влади Абхазії і Південної Осетії та двосторонні домовленості з Росією після визнання цих регіонів з її боку в 2008 році. На даний момент всі питання безпеки контролюються там Росією. Але у вашому випадку, я думаю, що цього не буде, тому що, з одного боку, останнім часом Росія дуже напирає на те, що на сході України немає її військових, а, з іншого боку, їй загрожує санкціями Захід. Тому, мені здається, що все обмежиться неофіційною присутністю російських військових підрозділів у ДНР і ЛНР. Хоча, звісно, цей варіант не можна виключати, тим більше що Росію саму по собі складно прогнозувати. Але поки що не прочитується цей сюжет в Україні (введення військ за запитом новообраної влади ДНР і ЛНР. — Ред.).

Підготувала Марина БЛУДША