Онкологія в Україні — історія хвороби

«Ласкаво просимо в Україну, найкорумпованішу країну Європи» — з таким заголовком вийшла у світ стаття в одному з лютневих випусків The Guardian. Йшлося в ній про корупцію в українській медицині, а саме про погрязлий в корупційному болоті Національний інститут раку (НІР), про директора клініки Ігоря Щепотіна.

Історія про «головного онколога» України дуже показова — як гістологічний зріз пухлини, що розрослася в охороні здоров’я нашої країни. Протягом багатьох років у головному онкологічному центрі України процвітали побори, розкрадання бюджетних коштів, крадіжки ліків у смертельно хворих людей, незаконні випробування лікарських засобів на людях, витравлювання безцінних кадрів. Перетягнувши НІР з Академії медичних наук під протекцію МОЗ, директор інституту отримав великі, практично необмежені повноваження з «наведення порядку» в охороні здоров’я України. Іноді результати такого керівництва переповнювали навіть велику українську чашу терпіння, і з приводу нових смертей, крадіжок або скандалів збиралися комісії з розслідування діяльності інституту. У підсумку скандально відомому головнокомандувачу війни з раком вдавалося виходити сухим із води.

Українці звикли до корупції. Для багатьох із нас вона стала невід’ємною частиною повсякденного життя, ми змирилися з численними поборами: учителям, даішникам, сантехнікам, податківцям, медикам... Ситуація з корупцією в медицині, а особливо в онкології, має свою специфіку, як і сама хвороба. Онкологія — це муки, важкі наслідки хімії та опромінення. Ні для кого не секрет, що лікування дуже витратне. На лікуванні цього захворювання, на горі онкохворих, забувши про совість і Бога, заробляють шалені гроші. Напевно, немає жодної родини (через близьких або далеких родичів, друзів, колег по роботі), яка б не зіштовхувалася з цією важкою хворобою. На жаль, в Україні цей діагноз особливо страшний і більше схожий на вирок: рак виявляється на пізніх стадіях, коли вилікувати хворобу вже неможливо.

Причин тому декілька: найчастіше українські лікарі не володіють «онкологічною настороженістю», тобто сумою знань із онкології, симптоматики ранніх стадій раку різних локалізацій. Відповідно до сучасної медичної теорії, виявлення раку в передраковій (нульовій) стадії дає змогу практично в усіх випадках вилікувати хворобу. На жаль, українці також не можуть похвалитися дбайливим ставленням до свого здоров’я. Та й держава, зруйнувавши стару систему Семашка з її профілактичними оглядами, поки нічого не запропонувала натомість.

Хто з нас не знає, яких величезних грошей коштує лікування і з якими колосальними, часто непереборними труднощами зіштовхується онкохворий в Україні? Багатьом нашим співвітчизникам, які захворіли на рак, навіть невтямки, що їхні товариші по нещастю, наприклад, у Люксембурзі отримують спеціальні жетончики з електронними чіпами, за якими в аптеках відпускається потрібна кількість опіатів. За кордоном людина у термінальній (незворотній) стадії хвороби може вести досить активне життя: вона носить із собою пристрій, який автоматично або за її бажанням впорскує необхідну дозу препарату. В Україні нерідкі випадки, коли доведені до відчаю родичі, не в силах бачити страждання рідної людини, звертаються до збувальників наркотиків...

Безумовно, онкологія — проблема всього світу. В 1971 році президент США Річард Ніксон підписав National Cancer Act, що в США стало початком так званої війни з раком — цілеспрямованих досліджень для розуміння природи онкології і спроб розробити ефективний засіб. Незважаючи на величезні зусилля, панацеї знайти не вдалося. Річ у тому, що сьогодні налічується понад 200 різновидів злоякісних новоутворень, кожне з яких має власні особливості росту, клінічних проявів, здатності давати метастази. Оскільки не існує єдиної хвороби, знайти універсальні ліки відразу від усіх пухлин навряд чи вдасться. Розвиток злоякісного утворення аж до його клінічного прояву може тривати багато років, і всі ці роки організм пручається, намагається стримати розвиток хвороби. Підступність онкологічних захворювань у тому, що спочатку вони проявляються симптомами цілком звичайних недуг: наприклад, коліту, гастриту, фіброзної мастопатії, радикуліту...

Чому в США так серйозно підійшли до питання онкології? Вони вміють рахувати гроші. Якщо роботодавець брав до себе на роботу хвору людину, не знаючи про її хворобу, він ніс великі втрати. Те ж стосується і страхових компаній, коли родина застрахованого отримувала чималі гроші після смерті онкохворого. Тому сьогодні американці постійно проводять спеціальний моніторинг, що дає змогу виявити рак на ранніх стадіях. Це вигідно всім: і людям, і роботодавцю, і страховій компанії. Медики отримують гроші за ранню діагностику.

Незважаючи на те, що не вдалося знайти ліків від раку, в результаті цієї роботи вчені дійшли висновку, що боротьба з раковими захворюваннями може бути успішною за таких умов: перше — виявлення захворювання на ранніх стадіях; друге — комплексне лікування; третє — високий професіоналізм лікарів. Онкологічне захворювання у кожної людини проходить по-різному, тому думаючий онколог обов’язково контролює і коригує лікування, проводить підтримуючу терапію.

Наприклад, японці досягли колосальних успіхів у лікуванні раку шлунка: вони просто змусили всіх дорослих два-три рази на рік робити гастроскопію, завдяки чому вдається помітити цю патологію у стадії маленької плямочки на слизовій. Негайно проводиться операція, і 96% хворих благополучно долають бар’єр десятирічної виживаності. У нас ситуація зовсім інша: більше ніж половина хворих потрапляє на операційний стіл з метастазами...

Онкологія молодшає, дедалі частіше страшний діагноз ставлять дітям до 18 років. Дитяча онкологія — одна з найгостріших тем для сучасного суспільства. У Європі завдяки своєчасній діагностиці, використанню міжнародних протоколів лікування вдається повністю вилікувати 7 з 10 онкохворих дітей. У нашій країні цифри жахливі: помирає кожна друга дитина з таким діагнозом. В Україні проти батьків постає ворог не тільки в особі онкологічного захворювання дитини, а й нашої системи охорони здоров’я, яка сповнена рішучості експлуатувати їхнє безвихідне становище для наживи.

Дітей, що їх привозять в Національний інститут раку з усіх куточків України, лікують найкращі фахівці, у себе вдома вони розраховувати на це не можуть. Лікарі самі вирішують, яких хворих приймати, а яких виписувати. Тому батьки з усіх сил намагаються їм догодити: дарують подарунки, безмовно кладуть в кишеню лікарів написані на клаптику паперу суми. Онкологічних хворих більше, ніж ліжок, відправка ж додому рівноцінна смертному вироку. Практично ніхто з батьків, що поголовно платили хабарі за лікування своєї дитини, не подав офіційної скарги. «Звичайно, вони бояться, — каже Наталія Онопко, керівник благодійної організації «Запорука», що вже десять років допомагає онкохворим дітям. — Будь-який скандал закінчиться тим, що їх відправлять назад в обласну лікарню. Ви розумієте, що це означає?»

Чи є у нашої країни стратегія боротьби з онкологічними захворюваннями? Адже невблаганна статистика (в Україні вона недостатньо достовірна, адже облік усіх онкохворих не ведеться) поки невтішна. Як відомо, для лікування онкологічних захворювань застосовується хірургія, хіміотерапія (використання з лікувальною метою лікарських засобів, що гальмують розвиток або незворотно ушкоджують пухлинні клітини) і променева терапія (медична процедура, при якій проводиться опромінення пухлини високою дозою іонізуючого випромінювання, що руйнує пухлину). Результат лікування багато в чому залежить від професіоналізму онколога. Променева терапія до того ж є тандемом лікаря і фізика. Фізик розраховує поля, налаштовує, як повинен іти промінь. Якщо пухлина розташована поруч із життєво важливими органами, вирішує, як їх краще обійти. Розраховує глибину впливу, щоб не зачепити живі тканини. Підготовка такого професіонала потребує чимало часу. Наприклад, в Америці існує спеціальний центр, де процес моделюється на різних тканинах. У нас таких центрів і фахівців немає.

У наших реаліях персонал, наприклад, на лінійний прискорювач часто набирається з випускників фізичного факультету, які й не чули про фантом — спеціальний виріб, на якому калібрується прилад перш ніж опромінювати людину. Як розповідав один відомий лікар-онколог, «ну, людей 100 в мене померло, на 101-му я навчився».

Тобто сам факт закупівлі техніки для онкології ще не означає, що вона якісно й ефективно працюватиме. Купівля супердорогого обладнання, на яке витрачаються бюджетні гроші, часто не враховує витрат на його обслуговування, на навчання персоналу.

Дуже показовою є історія з будівництвом на базі Київської міської онкологічної лікарні Центру ядерної медицини. Так, у 2007 році з держбюджету на створення центру із застосуванням ПЕТ-технології (позитронно-емісійний томограф) для раннього виявлення онкологічних захворювань було виділено 228 тис. грн. Міністерство охорони здоров’я не спромоглося провести розрахунки з кошторису цього центру, суму було взято зі «стелі». Тоді в розпорядника коштів — Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації була відсутня навіть стратегія щодо ПЕТ-технології: не було ухвалено рішення про клас апарату, тип циклотрона, фармацевтичну лабораторію і т. д. Не було враховано, що в Україні відсутні фахівці з підготовки приміщень, встановлення цієї техніки та її експлуатації. Ніхто не згадав сумний «досвід» введення в експлуатацію лінійного прискорювача, який понад два роки після оплати держкоштів за програмою «Онкологія» не функціонував у Київському онкологічному центрі. Отже, слід було очікувати, що під час підготовки приміщення, монтажу та запуску в експлуатацію ПЕТ виникнуть труднощі, процес запуску апарату затягнеться на довгі роки (Центр радіаційної медицини почав працювати тільки 14 грудня 2011 року).

Позитронно-емісійний томограф (ПЕТ) — це високотехнологічне обладнання, яке використовується для ранньої діагностики онкологічних пухлин, контролю лікування й виявлення метастазів. При використанні цієї технології пацієнту внутрішньовенно вводяться спеціально синтезовані на циклотроні (мініреактор елементарних частинок) короткоживучі ізотопи (вони надають найменшу шкоду як людині, так і навколишньому середовищу). Радіоактивні частки з’єднують з глюкозою, а через деякий час проводять сканування за допомогою позитронно-емісійного томографа, поєднаного з комп’ютерним томографом (ПЕТ-КТ). ПЕТ-КТ зовні схожий на вже звичний комп’ютерний томограф, але відрізняється тим, що «бачить» всередині людини скупчення радіоактивних частинок з глюкозою (злоякісні клітини споживають глюкозу інтенсивніше, ніж інші). ПЕТ складається з циклотрона, хімічної лабораторії, КТ (комп’ютерний томограф), плануючої системи, модулятора. Приблизна вартість ПЕТ дорівнює 6–10 млн дол. залежно від комплектації. ПЕТ виробляють такі корпорації: Siemens, General Electric, Philips. У США використовується понад 500 ПЕТ різних поколінь складності. ПЕТ у першу чергу використовується для ранньої діагностики онкологічних захворювань, дає змогу побачити точну локалізацію пухлини і метастази.

Думки фахівців щодо купівлі ПЕТ-КТ розділилися. Прихильники дорогого обладнання нарікали на те, що в Україні відсутня сучасна діагностична та лікувальна медична техніка, яка використовується в лікуванні онкологічних хворих у світі. Водночас противники таких закупівель зазначали, що в нашій країні практично немає системи боротьби з онкологічними захворюваннями. Зокрема, на державному рівні немає чіткої стратегії й тактики боротьби з цією хворобою. Відсутня мінімальна кількість необхідного діагностичного та лікувального обладнання. Доцільніше було б забезпечити всі онкологічні диспансери медичною технікою так званої золотої середини: комп’ютерні томографи, ультразвукові апарати, гамма-терапевтичні установки та інше сучасне обладнання, яке в десятки разів дешевше ПЕТ-центру. Закупівля такого обладнання дозволила б провести діагностику та лікування десятків тисяч хворих на рак українців. Компетентні фахівці зазначають, що закупівля лінійних прискорювачів, кібер-ножів, ПЕТів повинна йти по окремих міжнародних кредитних лініях, як це робиться щодо СНІДу й туберкульозу. До того ж, за 228 млн грн Україна могла б придбати понад 10–15 лінійних прискорювачів, що дають змогу вилікувати десятки тисяч громадян нашої країни, хворих на рак. Аналітики зазначали, що закупівля ПЕТ-центру є або великою помилкою, або величезною аферою в сфері медицини.

У підсумку ідея купівлі ПЕТ усе ж підхоплюється, адже гроші виділяються дуже великі. Однак оснащення проводили абсолютно бездумно: лабораторія — одного виробника, циклотрон — іншого, КТ — третього. Туди ж додали лінійний прискорювач четвертого. Хто будуватиме приміщення — не знали. Не врахували історію з лінійним прискорювачем Siemens, який змогли запустити тільки через два роки після купівлі — нібито не було грошей на будівництво бункера. Але тут постає логічне запитання: навіщо тоді купувати? Скажіть, нормальна людина, не маючи квартири, купуватиме дорогу техніку або меблі, щоб вони валялися в гаражі? А країна це робить.

Після того як 228 млн грн було виділено, вони були успішно «розпиляні» трьома-чотирма фірмами, що керували цим процесом. З бюджету Києва довелося «докласти» додаткові гроші на побудову самого центру. Подейкують, що ця сума зашкалювала за 400–500 млн грн. За ці ж кошти, окрім ремонту, накупили купу апаратів. На проекті настільки безглуздо заощадили, що двері в бункері зачинялися нещільно. Ціну всіх виробів було завищено в три-чотири рази. Тобто, Україна могла б побудувати за ці гроші три-чотири таких центри.

З урахуванням того, що будівництво центру відбувалося в Києві, в цьому процесі брала участь тодішній заступник мера Києва Ірена Кільчицька. Ольга Богомолець у той час очолювала Постійну комісію Київради з питань охорони здоров’я. Хотілося б поставити їй резонне питання: чи знала вона про це? Якщо ні, то як ця людина може сьогодні очолювати Комітет ВР із охорони здоров’я? А якщо вона про це знала, то, напевно, має нести відповідальність.

У цьому дорогому проекті виліз увесь бруд і бездарність держзакупівель медичної техніки. Коли в контрактах на закупівлю дорогого обладнання не передбачено, куди воно буде встановлюватися, за які гроші будуватимуться бункери, як буде навчатися персонал, звідки братимуться гроші на витратні матеріали, на планові та непланові ремонти. В результаті техніка використовується неефективно, часто виходить з ладу, витрачені державою кошти йдуть у пісок.

За даними Європейської асоціації ядерної медицини, для забезпечення точної ранньої діагностики раку необхідна одна ПЕТ-КТ установка на 1,5–2 млн осіб. Для порівняння: у Німеччині — 80 апаратів на 82 млн населення, в Ізраїлі — 6 ПЕТ на 8 млн населення. Таким чином, для надання допомоги онкологічним хворим на європейському рівні в Україні повинні діяти як мінімум 20 установок для проведення дослідження ПЕТ-КТ. Тому введення в експлуатацію ще однієї установки мало б тішити. Десь через півроку-рік після ідеї закупівлі першого ПЕТ-КТ вирішили оснастити таким же високотехнологічним обладнанням лікарню можновладців — Феофанію. Але тут це робилося без розголосу. Справді, у Франції — 45 апаратів ПЕТ на 65 млн населення. Однак економні французи підрахували, що вигідніше не ставити циклотрон (найдорожча частина) у всіх центрах, а набагато дешевше возити вже готові шприци в межах 200–300 км. Тому всю територію Франції було розділено на такі сегменти. У Туреччині, розуміючи необхідність впровадження нових методик, також пішли оригінальним шляхом: створили велику лабораторію, в якій синтезують препарати, потім їх перевозять у клініки, де стоять сканери. На сьогодні в цій країні працює вже понад десять центрів, обладнаних такою апаратурою. А тепер підрахуйте відстань між Центром ядерної медицини та Феофанією. Ми багатші за французів?

З 2002-го по 2011-й також велися великі закупівлі медичної техніки. Іноді надавали перевагу дешевій китайській, такі томографи виявилися одноразовими. Пред’являти претензії нікому — китайська фірма порсто-напросто зникла.

На жаль, жоден міністр охорони здоров’я не вникав у цей процес, не намагався навести порядок. «Цих людей справді дуже важко перемогти. Вони контролюють усе. Вони як гідра. Серед них є офіцери спецслужб, прокурори. Ми боремося з реальними хлопцями, знаєте. Я провів би паралель із Колумбією й наркокартелями. Вони мають прекрасний вигляд, респектабельний, але за завісою завжди кров», — так описав ситуацію з корупцією в українській медицині журналісту The Guardian його співрозмовник.

11 лютого 20015 року Ігоря Щепотіна було відсторонено від займаної посади директора Національного інституту раку. Міністерство охорони здоров’я обіцяє провести прозорий конкурс.