Суддівський корпус — перезавантаження

У проекті змін до Конституції України щодо реформування судової системи, напрацьованому у Конституційній комісії, важливе місце відводиться Вищій раді юстиції, відповідальній за кадрові питання суддівського корпусу. Окрім зміни назви на Вищу раду правосуддя, пропонується по-новому формувати її склад, у якому більшість, на вимогу європейських стандартів, належатиме суддям. Аби гарантувати незалежність служителям Феміди, їх обиратимуть органи суддівського самоврядування. Але чи вдасться у такий спосіб оздоровити судову владу? Спробуємо розібратися, наводячи приклади реформування західних сусідів.

Прорахунки Словаччини

Подібну практику надання гарантій незалежності судовій системі, що до 1989 року була складовою комуністичного режиму, з початку 90-х років і до двотисячних запроваджувала Словаччина. Там також створили відповідальну за формування суддівського корпусу Судову раду, яка складалася з більшості суддів, обраних суддями. Проте очищення суддівського корпусу не проводили, тому кругова порука, корупція і боротьба з опонентами стали визначальними у роботі цього органу.

Підтвердженням цьому є звільнення членами Судової ради за критичну статтю про кумівство та корупцію у судовій системі досвідченої судді Галавець. За лист-скаргу президентові про корумпованість судової гілки влади на два роки був відсторонений від виконання суддівських обов’язків суддя Сойка. Також покарали й суддю, яка проігнорувала вказівку з вищого суду про звільнення від відповідальності контрабандиста з України. Для майже 60-річної судді це стало стресом, який закінчився тяжкою хворобою з летальним результатом.

За деякий час 115 суддів підписали петицію про те, що представники Верховного суду та Судова рада створили атмосферу страху у правосудді, а довіра до судів у Словаччині різко впала. Там панували корупція та непотизм. Більше того, на ЗМІ, які намагалися критикувати судову систему, судді подавали позови і відсуджували за такі публікації величезні суми фінансової компенсації. Мабуть, так тривало б і надалі, якби у ситуацію не втрутилися іноземні посли. Вони почали відвідувати засідання Судової ради, де вирішувалися питання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

«Згодом законодавці постановили відкрити всі рішення Судової ради і надати вільний доступ до матеріалів щодо суддів. Адже сонячне світло — найкращий «дезінфектор», — розповідає словацький експерт із питань правосуддя Павол Жилінчик. — Також суддів зобов’язали оприлюднювати не лише свої майнові декларації, а й родинні зв’язки у судовій системі. Це їм дуже не сподобалося. Тому вони намагалися своїми конституційними скаргами гальмувати запровадження таких новацій. Адже судді не здатні за ніч змінити свої звички».

Вихід — у перепризначенні суддів

Такої думки дотримується й український експерт Роман Куйбіда. «Після Революції гідності, коли новим законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» суддям було надано величезні можливості на зміну системи зсередини, всі очікували змін на краще. Однак цього не сталося, — зауважує Роман Куйбіда. — Суддівський корпус в особі нових органів самоврядування не захотів визнати відповідальність за те, що судова влада була на одному боці з режимом Януковича і всіляко його обслуговувала, ухвалюючи свавільні рішення. Збори суддів переобрали 80 відсотків колишніх голів судів. За допомогою судових рішень більш ніж на рік було заблоковано формування нового складу Вищої ради юстиції, без якої не можна звільнити жодного суддю. Нова Рада суддів своїми рішеннями створила можливості для збереження ієрархічного управління судами. Тому голови судів часів Януковича надовго зберегли свої позиції».

Тож не дивно, що рівень довіри до судів, за даними Центру Разумкова, у березні 2015 року знизився до критичних 10,6 відсотків (1,1% опитаних повністю довіряють судам; 9,5% — переважно довіряють). Це найнижчий показник серед державних інституцій, співмірний зі ставленням українців до банків і російських ЗМІ. Адже блокування судовими рішеннями люстрації прокурорів і чиновників; винесення виправдувальних вироків щодо одіозних Ландіка і Мельника; сприяння втечі керівника беркутівців Садовника, якого звинувачували у розстрілі протестувальників; поява п’яного і озброєного судді Оберемка за кермом авто, демонстрація мантії з кишенями, де ховав гроші очільник столичного апеляційного суду Чернушенко аж ніяк не сприяють зародженню в суспільстві довіри до судів.

Можливим виходом із такої ситуації є формування на конкурсних засадах нового суддівського корпусу. Цим могла би зайнятися комісія з авторитетних суддів у відставці, зокрема з Європейського суду з прав людини, першого складу Конституційного суду України, правозахисників, правників. Її члени повинні мати бездоганну репутацію.

Приклади очищення

Таку ідею підтримали близько п’ятдесяти громадських організацій, зокрема Центр політико-правових реформ, РПР, Українська правнича фундація, Центр Протидії Корупції, Transparency International Україна та ін., а також значна кількість експертів, народних депутатів та науковців, які підписали Меморандум про необхідність повного оновлення суддівського корпусу http://www.rpr.org.ua/ua/news/2015-08/0/343. Вони зазначили, що у разі втілення змін до Конституції за європейськими стандартами, відповідно до яких питання кар’єри судді мають бути передані від політичних органів до Вищої ради юстиції, що повинна складатися щонайменше наполовину із суддів, обраних суддями, існує загроза консервування суддівської корпорації, пов‘язаної круговою порукою. «Адже за формування суддівського корпусу відповідатимуть члени Вищої ради юстиції, обрані чинними суддями, які не мають довіри», — йдеться у меморандумі.

Тому його підписанти заявляють про необхідність перезаснування судової системи та повного оновлення суддівського корпусу. Як це, приміром, відбулося у Боснії і Герцеговині, яка після військового конфлікту в 2002 році отримала підтримку проведення таких реформ з боку міжнародного співтовариства. Тому парламентом були ухвалені зміни до Конституції, відповідно до яких, з метою реструктуризації судової системи, на час перехідного періоду було обмежено принцип незмінності суддів.

З метою забезпечення об’єктивності, неупередженості та публічності процедури перепризначення суддів спершу створили Незалежну суддівську комісію, до складу якої увійшли представники місцевої влади, міжнародні експерти, а також міжнародні судді Конституційного суду Боснії і Герцеговини — члени спеціальної палати, що розглядає воєнні злочини і злочини проти людяності. Після цього влада офіційно оголосила конкурс на усі без винятку суддівські посади, запросивши до участі у ньому всіх бажаючих осіб, які відповідали кваліфікаційним вимогам.

Незалежна суддівська комісія із залученням міжнародних представників перевіряла не лише подані громадянами та організаціями скарги, а й майнові декларації суддів щодо законності володіння майном, яке під час військового конфлікту дуже часто відбиралося у справжніх власників. Разом із цим вивчалися заяви та документи нових претендентів на суддівські посади. У результаті 30% старих суддів не були перепризначені, а 18% суддівських посад були зайняті новими людьми.