Поганим віником погнати КСУ не вдасться — треба добрий

Весь цей рейвах навколо рішення КСУ симптоматичний тим, що, на жаль, абияк написаний закон, наявність якого не дала ніякого відчутного результату для суспільства, скасовано рішенням так званого Конституційного суду України, виконаного в тій самій юридичній техніці — абияк. На цьому тлі підготований командою пожежників, що прибула на попелище лише наступного дня, законопроект від імені президента Зеленського — впевнено посідає в дивному юридичному конкурсі перше місце за своїм ідіотизмом, бо писаний лівою ногою через праве плече, «нікчемно».

В сукупності вся ця хвороблива законотворча діяльність матиме щонайменше два наслідки: черговий виток розгойдування суспільства, який може стати останньою соломиною, і захмарні гонорари адвокатів, які представлятимуть інтереси суддів КСУ у випадку, якщо їх раптом справді розженуть поганим віником. Так, більшість із тих служителів Феміди гідна набагато гіршого, але «точково» знищувати суди (хоч КСУ, хоч того, де розташувалося справжнісіньке «вовче лігво», або якогось іще), посипаючи сіллю землю на місці попелища, — не вихід. Хоча, ясна річ, чудово відволікає від провального результату правлячої партії на місцевих виборах і добре звучить, коли кинути його гаслом у натовп. Виходом із ситуації, коли ціла низка суддів безкарно відчуває себе цілком автономним від Закону і суспільства «королівством ліхтенштейн», мала бути адекватна судова реформа, якої так і не відбулося на теренах України за 30 років. За однієї важливої умови — щоби кожна влада не лізла до судів через задні двері із власними «клопотаннями».

Певне, позбуватися КСУ у нинішньому вигляді і складі — цієї дорогої для народу інституції, що працює виключно сама на себе, — вже давно час. Але, будь ласка, ну хоч спробуйте зробити це законним шляхом.