Олексій Орлов: Чиновники МОЗу не створюють нормальних умов для приватної медицини

Не один рік я працював в державній медицині, з 2012 року працюю в приватному секторі та маю управлінський досвід — від заснування до управління приватним медичним центром. А тому добре розуміюся на відмінностях державних і приватних медзакладів. На жаль, чинний склад МОЗу не чув, не бачив і знати про них хоче — а тому навряд чи приватні заклади будуть зацікавлені у співпраці. Чому?

Почну з того, що медична допомога має бути однаково якісна, незалежно від того, де людина її отримає. А от медичне обслуговування (медичний сервіс) залежить від класу медичного закладу, форми власності, менеджменту закладу, забезпеченості кадрами та кваліфікації обслуговуючого персоналу. Хочеш більш комфортне перебування в закладі охорони здоров’я, як в амбулаторному так і в стаціонарному режимі (з ремонтом, зонами очікування, невеликим часом очікування, цілодобовою увагою медперсоналу, регулярним наглядом за пацієнтом) — обирай медичний заклад з рівнем обслуговування відповідно до своїх бажань. В усьому світі медзаклади за цим принципом поділяються на три класи:

• економ-клас;
• бізнес (середній) клас;
• VIP (підвищеного комфорту) клас.

У чому різниця?

Медична допомога, якість медикаментів, кваліфікація медичного персоналу повинні бути однаковими в будь-якому з цих закладів. Різниця тільки в якості обслуговування. В економ-класі рівень медичного обслуговування — прийнятний. В бізнес-класі — згідно зі стандартами сервісу. У медичних закладах VIP-класу — індивідуально високий.

Відповідно, у кожному класі медичного закладу є різне навантаження протягом робочого часу на медичного працівника та обслуговуючий персонал. В економ-класі — від 75% до 95%, в бізнес-класі — від 55% до 75%, в VIP-класі — від 40% до 55%.

Саме через це у пацієнтів виникають скарги не на якість медичної допомоги, а на якість медичного обслуговування в медичних закладах комунальної та державної власності. Черги, недостатній час для спілкування з медичним персоналом, тривалий час очікування в стаціонарі в плановому випадку, неможливість обрати продукти харчування відповідно до дієтичного столу, відсутність взаємодії між амбулаторним та стаціонарним лікуванням, відсутність функціональних ліжок, відсутність зон очікування, зон паркування, недостатньо привітний обслуговуючий персонал та інше.

Для підтримки сервісу високого рівня потрібно докласти зусиль в матеріальній і організаційній частинах. Підібрати персонал за схожим психотипом, навчити його комунікувати, постійно контролювати задоволеність пацієнта медичним обслуговуванням.

Сьогодні рівень сервісу бізнес-класу можуть забезпечити деякі відомчі медичні заклади та приватні медичні заклади. Медичне обслуговування VIP-класу можливо отримати переважно в приватних медичних закладах.

Чому ж чиновники Міністерства не враховують це все, впроваджуючи свою медреформу? Наприклад, в одному зі своїх інтерв’ю заступник міністра Павло Ковтонюк наголосив, що: «В результаті сформували ті тарифи, котрі близькі до собівартості в приватних клініках. Особливо вони вигідні для комунальних закладів, оскільки там собівартість послуг нижча. А приватний заклад зможе заробляти на великому об’ємі, а не на різниці між ціною та собівартістю».

Про яку ефективну співпрацю з приватним сектором може йти мова, якщо не враховуються його інтереси? Навряд чи приватні медичні заклади будуть жертвувати рівнем медичного обслуговування, щоб збільшити об’єм продажів медичних послуг майже за собівартістю. До того ж навряд чи зможуть суттєво вкластися в новітнє, сучасне обладнання та підвищення до європейського рівня заробітної плати медичному персоналу комунальні медичні заклади, якщо тарифи будуть трохи вищими за собівартість послуг. Вони ж, відповідно до автономізації, знаходяться на самозабезпеченні!

Спочатку потрібно інвестувати в сферу охорони здоров’я, для того щоб отримати високий рівень сервісу та медичної допомоги, а не починати з економії. Це якраз дозволить зробити впровадження загальнообов’язкового медичного страхування — і забезпечить чесні тарифи, і гідну зарплату, і розвиток медзакладів.

Олексій Орлов, лікар-хірург, проктолог, організатор охорони здоров’я, магістр державного управління