Здатність людей читати міміку собак набута, а не вроджена — учені

Здатність людей розпізнавати міміку собак здебільшого набувається з віком та досвідом і не є вродженою ознакою, яку люди набули еволюційно.

Про це свідчать результати першого всебічного дослідження здатності людини розпізнавати міміку собак, проведеного ученими з Інституту Макса Планка з людської історії, повідомляє прес-служба цього вишу.

Собаки були першою одомашненою твариною. Люди та собаки розділили понад 40 тис. років соціальних взаємодій та спільного життя.

Згідно з гіпотезою про спільне одомашнення, цей процес дозволив людям та собакам розвивати особливі емоційні сигнали та пізнавальні навички, які сприяють взаєморозумінню. Відомо, що протягом тисячоліть у собак розвивалася здатність розуміти людські слова та жести, і дослідження показали, що собаки навіть можуть використовувати тон голосу та міміку для розпізнавання людських емоцій.

Однак, крім особистих свідчень любителів собак, мало уваги приділялося тому, наскільки добре люди можуть розуміти своїх собак.

Щоб перевірити, наскільки добре люди можуть зрозуміти емоції, що стоять за мімікою собак, дослідники зібрали фотографії собак, шимпанзе та людей, на яких зображені щасливі, сумні, сердиті, нейтральні емоції або страх, підтверджені фотографами.

Учасниками експерименту були 89 дорослих учасників та 77 дітей. Їх класифікували відповідно до віку, ставлення до собак у культурному контексті та особистої історії володіння собаками.

Кожному учаснику дали фотографії собак, шимпанзе та людини, а також попросили оцінити, наскільки індивід на зображенні демонструє щастя, смуток, гнів чи страх.

Дорослим також було запропоновано визначити контекст, в якому зроблена фотографія. Результати дослідження показали, що, хоча деякі емоції у собак можна розпізнати з самого початку, здатність надійно розпізнавати собачі емоції в основному набувається через вік та досвід.

У дорослих вірогідність розпізнавання емоцій собак була вищою для учасників, які виросли в культурному контексті з позитивним ставленням до собак, незалежно від того, чи володіли вони собакою самі.

Також дослідники встановили, що незалежно від віку чи досвіду роботи з собаками, всі учасники змогли надійно визначити гнів та щастя. Хоча ці результати можуть говорити про вроджену здатність, яка підтверджує гіпотезу про спільне одомашнення, також можливо, що люди навчаються розпізнавати ці емоції швидко, навіть при обмеженому впливі.

За винятком гніву та щастя, діти в розпізнаванні емоцій собак були недостатньо хорошими. Вони розпізнавали гнів і щастя надійніше у собак, ніж у шимпанзе, але в інших випадках визначали собачі емоції так само погано, як і емоції шимпанзе.

Таким чином, вчені роблять припущення, що здатність розуміти, як почуваються собаки, не є вродженою.

Нагадаємо, нещодавно вчені встановили, що селекція різних порід собак вплинула на їхній мозок.