Не панікуйте! Ми тут, щоб допомогти: розповідь лікарів із госпіталя в Ухані (ФОТО, ВІДЕО)
https://racurs.ua/ua/n133658-ne-panikuyte-my-tut-schob-dopomogty-rozpovid-likariv-iz-gospitalya-v-uhani-foto-video.htmlРакурсКоронавірус у Китаї допомагають побороти тисячі лікарів. Так, 25 січня команда лікарів з госпіталю Західного Китаю Сичуанського університету прибула до Ухані. Видання CCTV розмістило відео-щоденник лікаря, який зараз працює в зачиненому на карантин через новий коронавірус місті, а також медсестри з відділення захворювань органів дихання місцевого госпіталя.
Я заступаю на нічне чергування. Наше відділення почало лікувати пацієнтів з коронавірусом 6−7 січня… Тоді у нас розмістили секцію, де пацієнти перебувають у тимчасовій ізоляції, — зауважує медсестра.
Вона також повідомила, що після довгого часу перебування у спецодязі, на обличчі залишаються сліди від захисної маски. Окрім цього, в своєму відео медсестра демонструє, як до карантинної зони медперсонал естафетою передає їжу для хворих.
Зазвичай ми одягаємо три пари рукавичок… Спеціальні маски на очі миттєво запотівають. Тому ми наносимо на них тонкий шар рідкого мила. Захисний одяг сильно парить, він не пропускає повітря. Так ми ходимо десь години три-чотири. Респіраторні маски підключені до спеціального фільтру. З собою беремо рації, за допомогою яких спілкуємося з лікарями і постом медсестер, — додає медсестра.
За її словами, у секції, де перебувають хворі, кожні двері промарковано залежно від того, чи підтверджено у пацієнта коронавірус. Окрім цього, усі двері до палат зачинено ззовні, адже пацієнтам дозволено перебувати лише у своїй палаті, по коридору ходити заборонено. Вона додає, що дуже важко потрапити у вену пацієнтові для налаштування крапельниці, оскільки на руках вони мають по три шари рукавичок.
Коли хворі одужують, ми почуваємося надзвичайно щасливими, попри те, який складний весь цей процес, — зазначає медсестра.
Свою розповідь лікар розпочинає по дорозі на роботу з опису міні-святкування з нагоди дня народження колеги.
У нас була проста вечірка з нагоди дня народження однієї з наших колег — медсестри з Сичуанського університету… Ми не задували свічок… Хто ж їстиме торт, якщо ми їх задуємо? А зараз ми заступаємо на нічне чергування, — каже лікар, їдучи по дорозі в лікарню Червоного Хреста в Ухані.
По прибуттю до лікарні медперсонал спочатку «маркують» — на спинах пишуть, звідки вони прибули. Медперсонал одягається у захисний спецодяг, ретельно «ховає" обличчя та взуття. Деякі лікарі просять, щоб їм на спині писали поширене нині гасло «Ухань, тримайся!» та інші слова підтримки для інфікованих пацієнтів. Зауважимо, що подібні написи на спецодязі здобули надзвичайну популярність у лікарнях Уханя.
Ми повинні досконало ознайомитися з робочими процедурами і системою, щоб швидше включитися в роботу і оперативно реагувати, — зазначає одна з лікарок.
Секція лікарняних палат, де працюють лікарі цього госпіталя, розрахована на 30 койко-місць. Цю секцію обслуговують лише дев’ятеро медсестер.
Я запитував у них раніше, чи мали вони вихідні? Вони відповіли, що поки-що ні, — розповідає лікар, зауважуючи, що усіма медсестрами керує старша медсестра.
Лікарняні палати відділяє довгий коридор. Ми можемо переміщатися лише по цій секції. Ми намагаємося уникати адміністративної (офісної) частини будівлі, тому що тут ми контактуємо з хворими. Тому ми стараємося залишатися у секції лікарняних палат, — розповідає лікар.
Далі він разом з колегою відвідує одного із пацієнтів, котрий каже, що почувається чудово.
Особисто я почуваюся добре. Лихоманка минула день тому, — каже пацієнт.
За словами лікаря, з самого ранку йому доводиться багато спілкуватися. Також він розповів про те, що з моменту прибуття до Уханю лікарів з госпіталю Західного Китаю, їм вдалося вилікувати та виписати одного пацієнта.
Це початкова точка. Я впевнений, що далі буде ще багато пацієнтів, котрі одужають… Я підписався (їхати до Уханя — ред.) напередодні Китайського Нового року. І наступного дня дізнався, що ми їдемо завтра… Тієї ночі я мало спав і багато думав про свого маленького сина… З моменту його народження ми не розлучалися так надовго, — пригадує лікар.
Свій відеоблог він завершує словами: «Не панікуй, Ухань! Ми тут, щоб надати вам найкращу підтримку. Ухань, тримайся!»