Газовий «голод» в Європі — ціна палива перевалила за 800 доларів

Ціна газу у найближчому (жовтневому) ф’ючерсі на біржі ICE Futures 15 вересня досягла 842,5 дол. за тисячу кубометрів.

Історична перспектива порівняння поточних цінових піків впирається в зліт котирувань в березні 2018 року до 1 тис. дол. за тисячу кубометрів, коли в Європі бушував легендарний холодний фронт «Звір зі Сходу» (the Beast from the East).

У серпні середнє значення контракту «на день вперед» на TTF становило 533, на початку вересня — вже 669 дол. за тисячу кубометрів. З початку року середня ціна контракту «на день вперед» на TTF виявилася на рівні 346 тис. за тисячу кубометрів.

Днем раніше Федеральне мережеве агентство Німеччини (Bundesnetzagentur) заявило, що отримало документи на сертифікацію Nord Stream 2 AG як незалежного газотранспортного оператора. Ухвалення рішення займе від чотирьох до шести місяців.

Ринок Європи страждає від дефіциту газу. Це головна причина, чому ціни на «блакитне паливо» продовжують зростати. Зараз потреба в газі відчувається особливо гостро, адже у світі відновлюється ділова активність, а європейські країни готують свої підземні сховища до зими.

Головний фактор зростання ціни — низький рівень запасів газу в підземних сховищах при його обмеженому надходженні по трубопроводах і в зрідженому вигляді. До переходу від закачування до відбору з підземних сховищ залишається трохи більше місяця, а рівень запасів ледь перевалив за 70%. На ранок неділі резерви становили 70,75%, що на 15,6% нижче середнього рівня за останні п’ять років.

«Газпром» з кінця серпня припинив закачування газу в німецькі підземні сховища «Реден» і «Катаріна», продовжує обмежене закачування в австрійське «Хайдах», німецьке «Йемгум» і «Бергермеер» в Нідерландах.

Зростання цін допомагає Європі боротися за потоки скрапленого природного газу. Приплив СПГ на термінали регіону у вересні зростає по відношенню до серпня приблизно на 16%.

Традиційно Європа отримує газ з багатьох напрямків: власний видобуток, країни Близького Сходу, американський LNG, а також паливо з Росії. Однак частину цих постачань перебрав на себе Китай, у якого загострилися відносини з традиційними постачальниками.

Європейський дефіцит «блакитного палива» — історія, зручна для російського газового монополіста, який міг би компенсувати брак обсягів поставок. Натомість «Газпром» обрав позицію вичікування. Він мінімізував постачання газу своїм партнерським компаніям, очікуючи, імовірно, на зростання власних прибутків та подальші кроки Європи щодо «Північного потоку-2».

Росія продовжить тиснути на Європу, поки не переконається в остаточному сприйнятті ідеї запуску «Північного потоку-2».

15 вересня міністр закордонних справ РФ Лавров заявив, що процес отримання дозволу на запуск «Північного потоку 2» від німецького регулятора нешвидкий, його можуть завершити до початку 2022 року. В Україні вважають, що газогін ще довго не почнуть експлуатувати на повну потужність.