Цього року «озонова діра» над Антарктикою почала формуватися рано, заявили у Copernicus та на станції «Вернадського»

Цього року «озонова діра» над Антарктикою почала формуватися рано.

Про це пише The Guardian з посиланням на супутникові дані Європейського центру середньострокових прогнозів погоди (Copernicus). Зазвичай «діра» з’являється в середині серпня та починає рости у вересні, тобто на початку антарктичної весни. Нині ж вона формується з перших днів серпня — коли в Антарктиці ще зима, розповіли в Українській антарктичній експедиції.

Інформація підтверджується й даними вимірювання рівня озону на нашій станції «Академік Вернадський». За словами озонометриста 28-ї УАЕ Олександра Полудня, з початку цьогорічних спостережень (вони стартували 22 липня, коли сонце стало підійматися достатньо високо над горизонтом) загальний рівень озону був у нормі лише один день — 2 серпня. Тоді показник становив 279 одиниць Добсона, а норма — 270−290.

В інші дні рівень озону був понижений приблизно на чверть порівняно з цим же періодом попередніх років. А 7 серпня взагалі опустився до 201 одиниці Добсона — це вже показник «озонової діри» (менше за 220 одиниць).

Фахівці Австралійського бюро метеорології припускають, що таке раннє формування «діри» може бути пов’язане з атмосферними змінами внаслідок торішнього виверження вулкану Тонга, коли в стратосферу потрапила величезна кількість водяної пари. Це сприяло утворенню крижаних хмар, які власне і є руйнівниками озону.

Також вчені прогнозують, що раннє формування «діри» негативно вплине на морський лід, кількість якого в Антарктиці й так сягнула рекордно низького рівня. Зокрема, через низький рівень озону більше ультрафіолету потраплятиме в океан, нагріватиме його, а вода «топитиме» лід.

Продовжуємо спостерігати за «озоновою дірою» і неодмінно інформуватимемо про її стан надалі.

Саме за даними з української станції, коли вона ще належала Великій Британії, було відкрито явище «озонової діри» (середина 1980-х). Вимірювання рівня озону продовжується донині й відбувається за допомогою спеціального апарату — спектрофотометра Добсона. У кожну Українську антарктичну експедицію неодмінно входить озонометрист, який проводить спостереження, обробляє та відправляє дані, а також обслуговує прилад.

Такий наземний моніторинг є надзвичайно важливим, адже дає змогу не лише відстежувати стан «озонової діри», а й перевіряти точність роботи супутників з вимірювання рівня озону та робити спостереження там, куди супутники не можуть «зазирнути».