У США в розпалі скандал з Байденом — президенту дорікають через нібито погану пам’ять

У США в розпалі скандал пов’язаний з чинним президентом Джо Байденом.

У 2022 році в колишньому неурядовому офісі Байдена знайшли кілька засекречених файлів із часів його віцепрезидентства. Пізніше стало відомо, що після проведених додаткових перевірок за розпорядженням самого президента в його будинку у Вілмінгтоні були виявлені інші неповернуті документи з грифом секретності.

Спеціальний прокурор Роберт Хур прозвітував про результати кримінального розслідування й повідомив, що Байдену не висунуть звинувачення. На думку спецпрокурора, президент США не мав злого наміру. Хур назвав його «літньою людиною з добрими намірами та поганою пам’яттю».

Це викликало різку критику в Білому домі й 8 лютого Байден заявив, що звіт несправедливо викликає сумніви щодо його віку та пам’яті. Президент США зазначив, що почувається добре і додав, що «пам'яттю все добре».

Він гнівно розкритикував розслідування, яке стверджує, що він не міг пригадати важливі події через провали в пам’яті. Проте, намагаючись спростувати запитання репортерів про свій вік і пам’ять, він ненавмисне назвав єгипетського лідера Ас-Сісі Президентом Мексики.

Тим часом у стані республіканців відреагували на скандал навколо американського лідера.

Колишній кандидат у президенти від Республіканської партії Вівек Рамасвамі в етері телеканалу Fox припустив, що після публікації звіту спецпрокурора демократи замінять у партійному списку Байдена на експершу леді Мішель Обаму.

Коли республіканця запитали про рішення Хура не висувати звинувачення проти Байдена, Рамасвамі сказав, що це свідчить про «готовність» Байдена врешті-решт піти у відставку.

Помилки Байдена під час виступів і промов не є чимось дивним ні для нього особисто, ні для інших політиків. Його сила в іншому, пише The Atlantic.

У новій статті журналіст Яір Розенберг проаналізував ораторські помилки Байдена під час його політичної кар'єри на тлі останньої обмовки президента, який напередодні назвав лідера Єгипту Абдель Фаттаха ас-Сісі президентом Мексики.

Автор зазначає, що час, коли Байден помилився, був максимально невдалим, оскільки обговорювався звіт спецпрокурора Роберта Хура, в якому той вказує на «проблеми президента з пам’яттю».

Але Розенберг зауважує, що подібні негаразди під час виступів стаються майже у всіх політиків, включно з тими, хто набагато молодший за Байдена. Наприклад, лише минулого тижня спікер Палати представників Майк Джонсон у прямому ефірі переплутав Іран та Ізраїль.

Водночас суть відповіді Байдена щодо Близького Сходу була абсолютно переконливою.

Президент чітко знав, про кого і про що він говорив; він просто обмовився так, як Джонсон і багато інших. Але ця помилка не могла статися в найгірший момент. Правда полягає в тому, що подібні помилки не є чимось новим для Байдена, який плутає імена та місця протягом усієї своєї політичної кар'єри, — пише журналіст.

Він додає, що Байден є тією ж людиною, якою завжди був, «просто старшою і повільнішою». Водночас схильність до ораторських ляпів не заважала йому досягати визначних успіхів.

Розенберг зазначає, що не стандартні промови є головною перевагою Байдена, а неформальні зустрічі, як, наприклад, коли він опустився на коліна, щоб поспілкуватися з літніми людьми, які пережили Голокост в Ізраїлі, щоб їм не довелося стояти, або коли він подружився з охоронцем в ліфті The New York Times, коли їхав на зустріч з редакційною колегією газети, яка відмовилася підтримати його.

Саме тому ключові досягнення та ініціативи Байдена пройшли через Конгрес. Сила президента полягає не в ораторському мистецтві, а в законодавстві; не в надиханні натовпу, а в спілкуванні з окремими людьми, — підсумовує автор.