До Києва приїхала голова Бундесрату Мануела Швезіг — раніше її називали союзником Кремля

Глава уряду землі Мекленбург-Передня Померанія та чинний голова Бундесрату Мануела Швезіг вранці 24 червня прибула потягом до української столиці.

На початку свого візиту вона заявила, що «Україна має виграти війну».

Такі висловлювання суперечать тому, яку позицію Швезіг займала раніше. Зокрема, вона до останнього відстоювала проект газогону «Північний потік — 2», яким газ мав доставлятися з росії до Німеччини. Через це колишній посол України у ФРН Андрій Мельник навіть сказав, що ніколи не потисне їй руку.

Аж до початку повномасштабного вторгнення в Україну Швезіг можна було схарактеризувати як союзника Кремля. У тому числі вона була причетна до скандалу з так званим кліматичним фондом, який наповнювався грошима з росії й був створений для того, щоб обійти американські санкції під час будівництва газогону «Північний потік — 2».

Зараз Швезіг називає 2022 рік «поворотним пунктом особистим для себе». Однак, попри підтримку України, їй продовжують нагадувати співпрацю з Москвою. Швезіг, своєю чергою, активно намагається позбавитися цієї спадщини.

Моя поїздка — це знак солідарності всіх 16 федеральних земель [Німеччини] з Україною. Україна має перемогти у цій війні, не можна допустити, щоб Росії зійшла з рук ця агресія, — заявила вона, приїхавши до Києва.

Швезіґ стала в очах німецької громадськості поряд зі своїм партійно-газпромівським покровителем Ґергардом Шредером і президентом ФРН Франком-Вальтером Штайнмаєром є ще однією великою політичною фігурою з лав соціал-демократів, що уособлює помилкову політику Німеччини щодо росії.

У січні 2021 року у Шверіні, столиці Мекленбурга-Передньої Померанії, створили регіональний фонд під назвою «Захист клімату та екології» («Klima- und Umweltschutz MV»).

Вже тоді відразу ж стало зрозуміло, що милозвучна назва — лише ширма, а справжня мета фонду, відразу ж названого критиками «фейковим», полягає у сприянні завершенню будівництва «Північного потоку-2» та захисту від санкцій США фірм, які є постачальниками проєкту або надають йому послуги. ЗМІ повідомляли, що стартовий капітал у розмірі 20 мільйонів євро вніс при створенні фонду саме «Газпром», точніше — його стовідсоткова швейцарська дочірня компанія Nord Stream 2 AG, оператор майбутнього газопроводу.

Але цієї фірми вже більше немає, після російської агресії проти України, що почалася 24 лютого 2022 року, європейські учасники проєкту списали «Північний потік-2», труба законсервована, в уряді Мекленбурга-Передньої Померанії визнали помилки щодо РФ і взялися за ліквідацію фонду. Здавалося б, тема закрита.

Проте німецькі журналісти вирішили копнути глибше, і 10 квітня у консервативній газеті Welt am Sonntag з’явилася стаття під заголовком «Шверін як філія Nord Stream 2 AG» та підзаголовком «Як Мануела Швезіґ дозволила суперечливому фонду газпромівської доньки використати себе».

Ця публікація, в основі якої — отримані редакцією 960 сторінок пов’язаних із фондом документів і листування, зосереджує увагу на характері взаємин між спонсором та земельним урядом.

Швезіґ свого часу доручила забезпечити створення фонду двом довіреним особам зі свого найближчого політичного оточення, сьогодні вони обіймають посади міністра фінансів та міністра внутрішніх справ Мекленбурга-Передньої Померанії. Welt am Sonntag дійшла висновку, що ці політики «фактично отримували вказівки» від працівників Nord Stream 2 AG.

Газета цитує один із листів, у якому газпромівська донька дає їм такі вказівки: «Нам слід спробувати з лукавою посмішкою позиціювати фонд як „розумну відповідь“ на замашки прихильників жорсткої лінії в США». «Саме так, із яскраво вираженим антиамериканським підтекстом, прем'єр-міністерка Швезіґ і просувала ідею», — констатує видання. Щобільше, сама Мануела Швезіґ прямо попросила надіслати їй методичку з відповідями на запитання ЗМІ.

Журналісти виявили також секретну методичку з конкретними рекомендаціями, як оминати санкції. У ній, зокрема, пропонується фіктивне працевлаштування у фонді досвідчених співробітників Nord Stream 2 AG, які б формально займалися захистом клімату, а насправді працювали б над завершенням газопроводу.