Пережитий COVID-19 захищає від важких форм грипу — учені

Понад 200 вірусів можуть інфікувати та викликати захворювання у людини. Більшість людей інфікуються кількома вірусами протягом життя.

Американські учені вирішили перевірити, як зустріч з одним вірусом впливає на реакцію імунної системи на інший, повідомляє прес-служба Університету Рокфеллера (США).

Проаналізувавши мишей, які були інфіковані спочатку SARS-CoV-2, а потім вірусом грипу А, вчені виявили, що одужання від COVID має захисний ефект проти найгірших наслідків грипу, і що ця реакція пам’яті походить з несподіваного куточка імунної системи, — зазначається у статті.

Дослідники виявили, що епігенетичні зміни в макрофагах — вроджених імунних клітинах, котрі одними з перших реагують на загрозу, — розвинули своєрідну «пам'ять» після COVID, яка дозволила цим клітинам краще захиститися від неспорідненого вірусу.

Довгий час вважалося, що імунологічна пам’ять обмежується адаптивними імунними клітинами, хоча нещодавні дослідження поставили під сумнів цю догму. Ще більш інтригуючим є те, що те, що запам’ятовували макрофаги, не було унікальним для якогось конкретного вірусу, — наголошується у статті.

Коли вірус проникає в організм, виникає така реакція:

• сигнальні молекули, які називаються цитокінами, дають вродженим імунним клітинам, таким як макрофаги, вказівку переслідувати і поглинати все, що викликає їхню тривогу;
• за цим універсальним підходом слідує цілеспрямована атака адаптивних імунних клітин, таких як Т-клітини, які ідентифікують специфічний для вірусу антиген, пристосовують свою атаку до нього і запам’ятовують його надовго, щоб боротися з майбутніми вторгненнями того ж вірусу;
• однак відкриття останніх двох десятиліть показують, що вроджені імунні реакції можуть призводити до клітинної пам’яті. Наприклад, у численних дослідженнях вчені виявили, що у людей, які отримали живу ослаблену вакцину Bacillus Calmette-Guérin, призначену для захисту від туберкульозу, вроджені реакції імунної пам’яті, що тривають місяцями, забезпечують захист від не пов’язаних з туберкульозом інфекцій.

Але як розвивається ця загалом ефективна імунна пам’ять, наразі було мало вивчено. Учені поставили собі за мету дослідити довгострокові наслідки перенесеної коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в дихальній системі:

• вони зосередили свій аналіз на клітинах легенів і виявили, що альвеолярні макрофаги, розташовані в дихальних шляхах, набули нової епігенетичної програми після інфікування. Зокрема хроматин, який упаковує гени, став більш доступним навколо противірусних генів, що зробило їх «готовими до роботи» після одужання від COVID;
• оскільки макрофаги в легенях мишей, що перехворіли на COVID, набули противірусної вродженої імунної пам’яті, закарбованої в їхньому хроматині, вони могли успішніше боротися з хворобою, спричиненою новим вірусним загарбником. У порівнянні з мишами, які не хворіли, у них було менше симптомів захворювання на грип А, таких як значна втрата ваги або порушення запальних реакцій, а також нижчий рівень смертності;
• ці результати не обмежуються мишами. Аналізуючи зразки людей, які одужали від легкої форми COVID, дослідники виявили подібні епігенетичні зміни в моноцитах крові, клітинах-попередниках макрофагів;
• результатом такого епігенетичного перепрограмування є пам’ять про попередні інфекції — і змінена імунна відповідь на майбутні.

Той факт, що вірусна РНК сама по собі здатна запускати пам’ять у макрофагах, закладає основу того, що ця пам’ять не залежить від антигену, — наголошують дослідники. — Вони розпізнають шаблон, який є спільним для багатьох вірусів, на відміну від вірусоспецифічного антигену.

Учені підтвердили це, піддаючи мишей впливу синтетичного імітатора РНК-вірусу, і виявили подібні реакції пам’яті, які вони спостерігали після інфікування SARS-CoV-2.

При цього, коли справа дійшла до боротьби з вторинною інфекцією грипу, макрофаги, налаштовані на пам’ять, перевершили адаптивні Т-клітини.

Макрофаги дійсно є рушійною силою цієї відповіді, — зазначають учені.

Нарешті, щоб перевірити, наскільки гострою була пам’ять макрофагів, дослідники витягли їх з одужалих мишей, пересадили мишам, які не хворіли, а потім заразили цих мишей вірусом грипу А.

Якщо б відновлені макрофаги справлялися із завданням, у мишей-реципієнтів повинна була б розвинутися менш важка хвороба після зараження грипом А, — зазначається у статті. — Так і сталося. Миші, що не хворіли, з імплантованими відновленими макрофагами переносили грип краще, ніж миші, яким імплантували «ненавчені» макрофаги.

У майбутньому дослідники хочуть визначити, якими є критичні фактори для формування вродженої імунної пам’яті, щоб розробити терапію, котра забезпечить широкий захист від багатьох вірусів. Такий підхід може бути особливо корисним за умов потенційної пандемії.

Якби, наприклад, на горизонті з’явився новий патоген, було б добре мати терапію, яка б підвищувала загальний противірусний імунітет на наступний місяць або близько того, — зазначають учені.