Зв’язки Умєрова та його радників з Туреччиною є приводом для занепокоєння США

Провали в закупівлях, міжнародній співпраці та управлінні роблять Міністерство оборони слабкою ланкою у війні України проти рф.

Про це пишуть у «Дзеркалі тижня» виконавча директорка ЦПК Дар’я Каленюк, директорка Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук і керівниця проєкту Victory Drones (БФ Dignitas) Марія Берлінська у статті «Міністерство саботажу» Умєрова".

Вони переконують, що хаос у Міністерстві оборони поступово переростає у диверсію та саботаж і перетворює відомство Умєрова на «міністерство поразки».

Крім того, автори вважають, що зв’язки міністра оборони Умєрова та його друзів-радників з Туреччиною є приводом для занепокоєння Сполучених Штатів.

Роздавати завдання від імені міністра оборони мають право два давні друга та бізнес-партнера Умєрова — Снавер Сейтхалілєв (з 2021 року ексзаступник Олексія Резнікова як міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій) і Ленур Мамбетов. Обидва оформлені у міністерстві як позаштатні радники державного секретаря на громадських засадах, — ідеться у матеріалі.

Умєров, Мамбетов та Сейтхалілєв починали свою кар'єру одночасно в 2000-х роках у компанії «Астеліт», яка потім стала називатися «Лайфселл» — спільне підприємство Ріната Ахметова і турецького оператора мобільного зв’язку Turkcell.

Сейтхалілєв та Мамбетов не мають формальних посад у Міноборони, а значить і доступу до державної таємниці, який передбачає проходження спецперевікри.

Попри це радники часто присутні на важливих нарадах усередині оборонного відомства та, відповідно, можуть мати доступ до чутливої інформації.

Якщо вірити неофіційним базам, якими широко користуються журналісти-розслідувачі для отримання інформації про громадян рф, у Сейтхалілєва та Мамбетова є російські паспорти. Найшвидше, це пов’язано з окупацією Криму, де деякий час проживали родини Ленура та Снавера, а також із веденням бізнесу на півострові вже після окупації, — зауважують експертки.

Отримані витяги з бізнес-реєстрів США, Туреччини, України, росії та інших країн підтверджують, що усі троє протягом майже 20 років є надійними бізнес-партнерами у структурах, що пов’язані з інвестиціями та впливом Туреччини в Україні.

Це привід для занепокоєння нашого ключового союзника — США, які особливо тривожаться за захист своїх оборонних технологій. Попри те, що Туреччина є членом НАТО, відносини між Вашингтоном і Анкарою, особливо в галузі оборонного співробітництва, є достатньо напруженими, — підсумовують вони.