НБУ нарушил Конституцию и международное законодательство — академик, член Научно-консультативного совета при Верховном суде

В рамках проєкту нашого видання, присвяченому 10-річному ювілею банківської реформи, її результатам і наслідкам, «Ракурс» аналізує також відповідні судові справи і загалом роль судової системи у вказаній сфері. 

Сьогодні пропонуємо нашим читачам  інтерв’ю з відомим українським правником, професором, доктором юридичних наук, членом-кореспондентом НАПрН України Олександром ДЗЕРОЮ, головним науковим співробітником Відділу дослідження проблем правотворчості та адаптації законодавства України до права ЄС, Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, членом Науково-консультативної ради при Верховному суді. 

Коли матеріал був готовий до публікації, стало відомо про те, що, на превеликий жаль, Олександра Дзери більше немає з нами. Редакція висловлює свої щирі співчуття близьким, друзям і колегам Олександра Васильовича. На жаль, ця розмова із знаним і шанованим правником виявилася останньою можливістю поспілкуватися з ним. 

Олександре Васильовичу, розпочати хотілося би із запитання про роль судів, а вірніше – зменшення цієї ролі в контексті банківської сфери. Якщо проаналізувати зміни в законодавстві, то за останні 10 років законодавець поступово, але неухильно «витискав» суди з неї. Йдеться про питання банкрутства банків, їх ліквідації, перегляду відповідних рішень НБУ тощо. Зрозуміло, що такі зміни дуже вигідні НБУ і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який набув не передбачених чинним законодавством повноважень і впродовж років використовує їх  геть «не по чину», але чи відповідає таке звуження сфери судового контролю інтересам громадян і держави? Чи не є воно нелогічним і неправильним, з вашої точки зору?

Така тенденція справді є. Можна по-різному підходити до її оцінки і наслідків, втім, правозастосовча практика діє в рамках, визначених законодавцем. Більше того, приміром, Верховний суд взагалі позбавлений права законодавчої ініціативи, що значно звужує можливості впливу на питання законотворення. 

Яким є процес ліквідації банку, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням усіх новацій? 

Для відповіді на поставлене запитання насамперед необхідно визначити загальні засади правового статусу банківської установи. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та  банківську діяльність» банк – це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Відсутність банківської ліцензії або її відкликання, так само як і відсутність відомостей в Державному реєстрі банків відносно банківської установи позбавляє останню правового статусу банку. При цьому чинне цивільне законодавство України не пов’язує момент державної реєстрації банку з моментом створення юридичної особи. Вказане обумовлене тим, що здійснення банківської діяльності вимагає наявності ліцензії, яка може бути отримана після проведення державної реєстрації юридичної особи та виконання вимог, встановлених постановою Правління Національного банку України від 08 вересня 2011 року №306 «Про затвердження деяких нормативно-правових актів Національного банку України».

Отже, юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. А от припинення банку безпосередньо не обумовлено фактом припинення юридичної особи.

Банк може припинити свою діяльність шляхом ліквідації (добровільно, тобто за рішенням власників банку або примусово – на підставі рішення Правління НБУ. У разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб). Крім того, банк має право прийняти рішення про припинення здійснення банківської діяльності без припинення юридичної особи в результаті ліквідації. 

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення НБУ про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З дня початку процедури ліквідації банку завершується його банківська діяльність. Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. НБУ вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Таким чином, з моменту прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку така юридична особа втрачає статус банківської установи. Але це рішення не скасовує права і обов’язки, які були набуті банком в період дії ліцензії.

Чинним законодавством прямо не визначені правові наслідки такого рішення щодо правового статусу банку. Відсутні з цього питання також доктринальні погляди. 

Наскільки нам відомо, ви як член Науково-консультативної ради при Верховному суді на запит Касаційного господарського суду  надавали науково-правовий висновок  щодо правового статусу ПАТ «Українська інноваційна компанія» у справі № 913/266/20. Чи не могли би розповісти про цю справу докладніше? 

ПАТ «Український інноваційний банк» (скорочено «Укрінбанк»), здійснювало банківську діяльність на підставі банківської ліцензії згідно із ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Відповідні відомості про таку юридичну особу були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з наданням ідентифікаційного коду 05839888 та до Державного реєстру банків. 

Протягом 2015-2016 років щодо ПАТ «Укрінбанк»  Національним банком України було ухвалено низку правових актів. Зокрема, постанову Правління НБУ №180 від 22.03.2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк»». Постановою Окружного адмінсуду м. Києва від 29.04.2016 року у справі № 826/5325/16, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного  суду та постановою Вищого адміністративного суду України, зазначену постанову Правління НБУ було скасовано. Зокрема, НБУ зобов’язали повернути банківську ліцензію та підключити ПАТ «Укрінбанк» до відповідних платіжних систем.

За таких обставин органами управління ПАТ «Укрінбанк» були прийняті рішення щодо зміни назви юридичної особи, нової редакції статуту, видів діяльності, які знайшли підтвердження в Єдиному державному реєстрі  юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 05839888. Рішенням загальних зборів акціонерів «Укрінбанк» одержав нову назву – ПАТ «Українська інноваційна компанія» (скорочено «Укрінком»).

При цьому важливо зазначити, що оскільки всі правові акти щодо виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку були скасовані в судовому порядку, а також визнано протиправними та скасовано процедуру тимчасової адміністрації, ліквідації ПАТ «Укрінбанк», є достатньо правових підстав вважати такі  дії ПАТ «Укрінком» правомірними і добросовісними. Дії органів управління ПАТ «Укрінбанк» щодо його перейменування та зміни видів статутної діяльності, які мають ознаки правочинів, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України мають вважатися правомірними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або якщо вони не визначені недійсними судом.

Відтак можна зробити висновок, що в правовому полі України вже не існує такої юридичної особи із найменуванням  ПАТ «Укрінбанк» з кодом ЄДРПОУ 05839888, натомість діяльність продовжує юридична особа із найменуванням ПАТ «Українська інноваційна компанія». 

При цьому, наскільки відомо, судове рішення, яке встановило для Національного банку України зобов’язання вчинити певні дії стосовно ПАТ «Укрінбанк», не виконане досі?

Так. Був виданий виконавчий лист про зобов’язання НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Укрінбанк» як банківської установи, відкрите відповідне виконавче провадження, але судове рішення залишається невиконаним до цього часу, оскільки НБУ відмовляється від його виконання, посилаючись на відсутність відповідного законодавчого механізму, який дозволив би НБУ повернути ліцензію раніше ліквідованому банку. 

Невиконання судового рішення, на жаль,  не є якоюсь надзвичайною подією в наших реаліях, водночас це є порушенням Конституції України та міжнародних документів, ратифікованих українським парламентом…

Так, безперечно.  Національним банком України було порушено вимоги ст. 129 Конституції України, яка встановлює обов’язковість рішень суду. Невиконання судового рішення є також недотриманням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згідно з якою невиконання судового рішення є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У зв’язку з відсутністю у законодавстві чіткого визначення поняття «розумний строк», необхідно керуватись практикою ЄСПЛ для його тлумачення та визначення основних понять. Зокрема, у практиці ЄСПЛ щодо цивільних справ зазначається, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, слід розглядати як обов'язкову складову судового провадження. 

Так у справі «Хорнсбі проти Греції» 1997 р. Суд наголосив, що право на справедливий суд було б «ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення вважалося недіючим на шкоду одній зі сторін.  Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». 

Яким чином розгортались подальші події у справі «Укрінбанк» («Укрінком»)? 

У зв’язку з невиконанням судових рішень було ініційовано зміну способу виконання судових рішень. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2021 року було передбачено виключити відомості про ПАТ «Українська інноваційна компанія» (попередня назва – «Український інноваційний банк», ідентифікаційний код 05839888), із Державного реєстру банків України. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 року та ухвалою Касаційного адміністративного суду від 19.10.2021 року зазначену ухвалу залишено без змін. Таким чином, ПАТ «Українська інноваційна компанія» в судовому порядку визнане таким, що не є банківською установою.

У подальшому ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 року у справі № 913/266/20 було відкрите провадження у справі про банкрутство ПАТ «Укранська інноваційна компанія», на цей час триває процедура розпорядження майном 

А який орган наділений повноваженнями на управління ПАТ «Український інноваційний банк», яке в подальшому змінило назву на ПАТ «Українська інноваційна компанія»?

Виходячи із загальних положень, що визначають правовий статус юридичної особи як суб’єкта права, остання набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, якими виступають загальні збори та виконавчий орган. Через органи управління юридична особа здійснює своє волевиявлення. 

Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень, діє від імені товариства у межах, встановлених законом і статутом акціонерного товариства. 

Таким чином, органом управління ПАТ «Укрінком», яке, раніше будучи банком, змінило свою назву та не має статусу банку, відповідно є його загальні збори, а також виконавчий орган в межах, визначених Законом України «Про акціонерні товариства» та статутом товариства.

На ваш погляд, чи підлягає застосуванню ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590-IX, так званий «антиколомойський закон», при постановленні ухвали Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 року у справі № 913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПАТ «Укрінком»? 

Вважаю, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» від 13.05.2020 року № 590 – ІХ не може бути  підставою  для скасування ухвали Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 року по справі № 913/266/20 , оскільки цей закон набрав чинності лише з 23.05.2020 року. Відтак він не діяв на момент ухвалення цього судового рішення та на момент виникнення та існування відповідних правовідносин.